Питання 14. Проаналізувати складові адміністративної правосуб’єктності

Питання 13. Визначити поняття та загальну характеристику суб'єктів адміністративного права.

Суб’єкти адміністративного права – це учасники правових відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки. Для того, щоб бути суб’єктом адміністративного права, громадяни України, іноземці, особи без громадянства (апатриди), юридичні організації володіють правосуб’єктністю. В органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування правосуб’єктність знаходить свій вираз у нормативно закріпленій за ними компетенції, тобто у сукупності їх прав та обов’язків, що надаються їм законодавством для виконання відповідних функцій.

Те ж саме стосується інших юридичних осіб, підприємств, установ, організацій, які функціонують в системі адміністративно-правових відносин, використовуючи надані їм законодавством права і зобов’язання виконувати покладені законодавством на них обов’язки.

Юридичні особи, незалежно від того, на основі якої форми власності вони функціонують, можуть виступати в якості суб’єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між цією юридичною особою та іншим суб’єктом цих відносин.

Адміністративно-правові відносини можуть виникнути в системі органу виконавчої влади, а також юридичної особи (підприємства, установи, організації), що функціонує на базі державної форми власності. Тоді суб’єктами адміністративно-правових відносин можуть виступати адміністрація державного органу, підприємства, установи, організації з одного боку і працівники – з іншого.

Юридичні особи в одних випадках можуть виступати в якості суб’єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між самою юридичною особою і іншим суб’єктом, в інших випадках відносини цього виду можуть виникнути в системі самої юридичної особи. Тоді суб’єктам адміністративно-правових відносин можуть бути адміністрація державного підприємства, установи, організації з одного боку, з іншого – працівники підприємств, структурні підрозділи юридичної особи, що функціонує на правах державної власності.

Отже, суб’єктами адміністративного права можуть виступати громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, адміністрація перерахованих юридичних осіб.

Суб'єкт адміністративного права – це юридична чи фізична особа, яка є носієм прав і обов'язків у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

Обов'язковою умовою визнання особи (юридичної чи фізичної) суб'єктом адміністративного права є наявність у неї елементів адміністративної правосуб’єктності. Більшість джерел вказує на виділення таких елементів правосуб'єктності, як пра­воздатність та дієздатність. Адміністративна правоздатність при цьому розуміється як здатність бути носієм прав і обов'язків у сфері державного управління, що виникає в громадян з моменту народження і припиняється внаслідок смерті.

Адміністративна дієздатність розуміється як здатність своїми діями здійснювати надані права, виконувати встановлені обов'язки й нести юридичну відповідальність за свою поведінку, вона настає у фізичних осіб з досягненням певного віку. Адміністративні право і дієздатність юридичних осіб виникають і втрачаються одночасно.

Вочевидь, необхідно відрізняти загальну правосуб'єктність та спеціальну правосуб'єктність, які і визначають, по-перше, умови появи суб'єктів, а по-друге, особливості тих правовідносин, в які вони вступатимуть.

Загальна правосуб'єктність – наявність у суб'єкта типових прав, обов'язків та можливості їх використання і виконання незалежно під зовнішніх чинників. Обсяг загальної правосуб'єктності одна­ковий в межах таких категорій суб'єктів, як фізичні та юридичні особи.

Спеціальна правосуб'єктність – наявність у суб'єкта спе­цифічних прав, обов'язків та можливості їх використання та виконання залежно від зовнішніх чинників. Обсяг спеціальної правосуб'єктності не є однаковим або сталим, він залежить від волі суб'єкта, його виду, характеристик тощо.

Загальна та спеціальна правосуб'єктність, у свою чергу, мають такі елементи, як правоздатність та дієздатність.

Правоздатність – це здатність мати суб'єктивні права та обов'язки, передбачені нормами адміністративного права.

Адміністративна дієздатність – це здатність своїми діями (або бездіяльністю) набувати та реалізовувати права, створювати для себе або інших суб'єктів обов'язки і виконувати їх. Момент виникнення дієздатності залежить від виду правосуб'єктності: при загальній правосуб'єктності дієздатність у повному обсязі виникає переважно з 18-річного віку у фізичних осіб і з моменту внесення до Державного реєстру у юридичних осіб.

Останній пункт в адміністративній науці визначається як деліктоздатність. Адміністративна деліктоздатність у фізичних осіб за загальним правилом настає з 16 років.

Дата добавления: 2014-12-25