Питання 44. Поняття адміністративного правопорушення, його ознаки

Питання 43. Визначити крайню необхідність та необхідну оборону.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Загальні ознаки адміністративного проступку містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Вони наявні у декількох статтях (наприклад, у статтях 1, 9 – 11, 247). Їх аналіз свідчить, що законодавець використовує два підходи для фіксації ознак діяння, яке має визнаватися адміністратив­ним проступком.

У першому випадку наводиться перелік конкретних ознак. Так, ст. 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопору­шенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадсь­кий порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління і за яку законом передбачено ад­міністративну відповідальність.

У другому випадку законодавець застосовує термін, який є узагальненою абстракцією. Позначає не конкретні фактичні дії та їх наслідки, а результати наукового осмислення емпіричних знань про адміністративний проступок. Це термін «склад ад­міністративного проступку». У ст. 247 «Обставини, що виклю­чають провадження в справі про адміністративне правопору­шення» зазначено, що провадження в справі про адміністратив­не правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діянні складу адміністратив­ного правопорушення.

З цього випливає, що склад проступку – це системна су­купність його характеристик або ознак, за якими серед інших діянь виокремлюються адміністративні проступки.

На підставі вищенаведеного постає питання: існує чи не іс­нує принципова різниця між ознаками проступку, які безпосе­редньо зазначені в законі, і тими, що утворюють його склад.

Відповідь на нього має бути такою: така різниця існує.

Ознаки, наведені в законі, зокрема в ст. 9 КУпАП, є озна­ками апостеріорними. Ознаки, які містить поняття «склад ад­міністративного проступку», є ознаками апріорними.

Співвідношення апостеріорного і апріорного полягає у тому, що знання, які попередньо були одержані досвідним шляхом (апостеріорні знання, знання, набуті з досвіду, емпіричні знан­ня, істина факту), у подальшому передують досвідові, організо­вують і спрямовують його. Вони є інструментом, який слугує для набуття і формування нових знань теоретичного рівня (ап­ріорні знання, знання, набуті зі свідомості, теоретичні знання, істина розуму).

Апостеріорні (емпіричні) ознаки адміністративного проступ­ку фіксуються у законі як результат узагальнення історичного досвіду щодо детермінації небажаних для суспільства діянь. Їх нормативне закріплення є орієнтиром для попередньої кваліфі­кації адміністративного правопорушення.

Дата добавления: 2014-12-25