Використання посилань на комірки інших робочих листів

У якості вхідних даних дозволяється використовувати комірки не тільки з того листа, де знаходиться формула, а з будь-якого іншого. Відмінність лише в тому, що перед адресою комірки необхідно додатково вказати назву листа, на якому знаходиться бажана комірка. Наприклад, для комірки А1, що знаходиться на листі Лист2, посилання буде наступним: «=Лист2!А1». За тим же правилом використовуються і діапазони.

6. Копіювання формул

Як і будь-які інші дані, формули в комірках ЕТ можна копіювати. При цьому вони автоматично настроюються на нове місце свого розташування. Розглянемо принцип автоматичної настройки на прикладі.

Наприклад, маючи формулу “=СУММ(A3; C3)” у комірці E3. Скопіюємо цю формулу у три сусідні комірки, які знаходяться нижче E3. Зробимо це, наприклад, шляхом автозаповнення.

Виділимо комірку E3. Сумістимо вказівник миші з правим нижнім кутком курсора ЕТ. При цьому вказівник миші має набути форми маленького чорного хрестика. Утримуючи ЛКМ у натиснутому стані, протягнемо вказівник миші на три комірки вниз. Після цього ЛКМ відпустимо.

Тепер проконтролюємо вигляд формул у комірках E4, E5 і E6. Як не дивно, але вони всі різні і мають вигляд “=СУММ(A4; C4)”, “=СУММ(A5; C5)” і “=СУММ(A6; C6)” відповідно. Це як раз і означає, що при копіюванні автоматично відбулась настройка формул на нове місце розташування. Принцип настройки в даному випадку полягає в тому, що, як і основна формула, нові формули беруть значення аргументів на тій же відстані зліва відносно. Тепер має бути зрозуміло, чому адреси, використані в цих формулах, називаються відносними.

Також при використанні стандартних способів копіювання вмісту комірки за допомогою буферу обміну, табличний процесор також автоматично змінить посилання на комірки.

За допомогою функції Специальная вставка можливо скопіювати або лише формули або лише їх значення, якщо є така необхідність.

Імена комірок. Імена комірок використовують як позначення змінних у складі формул. Імена комірок можуть бути стандартними і нестандартними. Стандартні імена являють собою адреси комірок, побудовані шляхом поєднання позначень стовпчика та рядка. Для будь-якої комірки можна обрати також довільне нестандартне ім’я.

На нестандартні імена накладаються наступні обмеження:

1) вони не можуть містити пропусків (пробілів);

2) вони не повинні співпадати з адресою будь-якої іншої комірки;

3) вони можуть бути тільки абсолютними;

4) великі та малі літери в іменах не розрізняються в будь-якому алфавіті.

Зручність нестандартних імен пов’язана з їх звичністю, а також з можливістю надання їм смислового звучання. Наприклад: X, Y, Результат, Підсумок тощо. А це значно полегшує побудову та сприйняття формул.

Для створення нестандартного імені треба виділити потрібну комірку, а потім ввести вибране ім’я у поле Имя рядка формул.

Нестандартні імена мають наступні властивості:

§ Якщо виділити комірку з нестандартним іменем, то саме воно буде тепер відображуватись у полі Имя рядка формул.

§ Поле Имя рядка формул фактично являє собою розгортуваний список вже існуючих нестандартних імен. Оскільки нестандартні імена на робочому листі себе ніяк не проявляють, то цей розгортуваний список може використовуватись для виділення комірок з нестандартними іменами.

§ Нестандартні імена можуть бути присвоєні не тільки коміркам, але й діапазонам.

§ Надані нестандартні імена є глобальними, тобто вони дійсні на будь-яких листах книги. Але їх можна створити і локальними, тобто дійсними в межах тільки свого листа. Для цього до складу імені треба включати також і ім’я листа. Наприклад: Лист3!x. При цьому нестандартні імена листів беруться в одинарні лапки. Наприклад: ‘Результати’!x.

§ Одній і тій же комірці або діапазону можна надати довільну кількість імен.

Щоб вилучити існуюче нестандартне ім’я, треба виконати команду Присвоение шимени, для цього необхідно перейти на вкладку «Формулы» де знаходиться кнопка «Диспетчер имен», або ж використати клавіатурне скорочення Ctrl+F3, і в цьому вікні обрати потрібне ім’я та вилучити його зі списку.

Дата добавления: 2014-12-25