Та її юридичні властивості

Конституція України 1996р.

Конституційний процес в Україні.

Під конституційним процесом розуміється процес розробки і прийняття 11 конституційних та інших нормативно-правових приписів, які стосуються організації конституційного ладу України, прав та свобод людини і громадянина, конституційно-правового статусу органів державної влади, місцевого самоврядування та територіального устрою держави.

Початки конституційного процесу сягають часів Козацько-гетьманської держави. Договір і морська конвенція з Османською ордою (1648 р.) і Борівська угода з Польським королівством (1649 р.), які підписав Богдан Хмельницький, заклали основи автономії України.

Нові відносини між Україною і Московщиною були юридичне оформлені договором 1654 р. Цей договір складався з двох документів:

Ø "Березневих статей" Богдана Хмельницького, де були сформульовані умови, на яких Україна і Московська держава об'єднувалися в союз;

Ø жалуваних грамот московського царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому та Війську Запорозькому.

Тільки не сумлінне виконання цього договору з боку Московії, спрямо­ваність її політики на знищення самостійності України і перетворення її на звичайну провінцію московської держави збудило протидію українського народу і привело до відродження ідеї самостійності української держави. Це знайшло своє віддзеркалення у Пактах і конституції законів та вольностей Війська Запорізького, укладених 5 квітня 1710 р. у м. Бендерах. Автором цього акту був гетьман Війська Запорізького Пилип Орлик, тому в літературі він отримав назву "Конституція Пилипа Орлика'".

Конституція П. Орлика складалася з преамбули та її 16 параграфів,; яких були зафіксовані:

Ø основні принципи організації й функціонування Української держави;

Ø проголошувався курс на вихід із союзу з московським царем:

Ø наголошувалося на необхідності поділу влад на законодавчу та судову.

Конституція Пилипа Орлика була чинною на Правобережній Україні до 1714р.

Спроби розробки проектів конституцій України мали місце і в подальшому. Так у 1846-1847 рр. член Кирило-Мефодіївського братства Г. Андрузький підготував "Начерки Конституції Республіки", а у 1884 р. видатний український вчений і політичний діяч М. Драгоманов розробив проект Конституції України під назвою "Проект оснований устави украинского общества "Вольний союз" ("Вільна спілка"). За цим проектом Російська імперія мала бути перетворена на децентралізовану державу (на зразок США або Швейцарії).

Курс на повну самостійність України передбачав проект конституції під назвою "Основний закон "Самостійної України" — спілки народу українського". Його було опубліковано у вересні 1905 р. в першому числі часопису Української народної партії "Самостійна Україна".

Отже, перший етап розвитку конституційного процесу в Україні - це етап зародження конституційної правотворчості, утвердження ідеї конституціоналізму та самостійності української держави.

За доби Центральної Ради (березень 1917р.- листопад 1920 р.) в Україні конституційний процес набрав реального характеру. Він позначається значною кількістю конституційно-правових актів. Це, зокрема:

Ø Універсал (червень 1917 р.) Української Центральної Ради (далі - УЦР), який розглядається як "статут автономії України";

Ø Універсал (липень 1917 р.) УЦР, який можна розглядати як своєрідний договір між УЦР і Тимчасовим урядом у Петербурзі;

Ø Універсал (20 листопада 1917 р.) УЦР, який проголосив побудову відносин з Росією не на автономних, а на федеративних засадах;

Ø Універсал (січень 1918 р.) УЦР, який проголосив Українську Народну Республіку "самостійною і від нікого незалежною, вільною суверенною державою українського народу";

Ø Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій права і вольностей УНР (29 квітня 191.8 р.);

Ø Закони про тимчасовий державний устрій України (29 квітня 1918 р.);

Ø Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці (12 листопада 1920 р.);

Ø Закон "Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки" (12 листопада 1920 р.).

За часів панування в Україні Гетьманату (з 29 квітня по 13 грудня 1918р.) були прийнятті:

· Грамота до всього українського народу" (29 квітня 1918 р.), яка відновлювала старі порядки, скасовувала всі акти, прийняті УЦР, у т.ч. й Конституцію УНР;

· Закон "Про тимчасовий державний устрій України" (29 квітня 1918 р.) та ін.

Після повалення гетьманського режиму в Україні встановлюється інститут Директорії. Серед правових актів Директорії, що мали конституційне значення, були:

Ø Декларація Директорії (13 грудня 1918 р.);

Ø 3акон "Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР";

Ø Закон "Про Державну Народну Раду УНР";

Ø Універсал Директорії УНР (22 січня 1919 р.).

Крім того, за часів Директорії було розроблено проект Конституції УНР під назвою "Основний державний закон Української Народної Республіки".

Неабияке значення для характеристики розвитку конституційного процесу в Україні мають Конституційні акти Західно - Української Народної Республіки (ЗУНР). Серед них є:

1) Статут Української Національної Ради (18 жовтня 1918р.};

2) Прокламація Української Національної Ради (19 жовтня 1918 р.);

3) Відозва Української Національної Ради (1 листопада 1918 р.);

4) Тимчасовий основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої АвстроУгорської монархії (ІЗ листопада 1918 р.);

5) "Передвступний договір" (1 грудня 1918 р.) про майбутню злуку УНР і ЗУНР.

Отже, другий етап розвитку конституційного процесу в Україні мав чітко визначену демократичну спрямованість, забезпечував за європейськими нормами становлення української державності. Третій етап розвитку конституційного процесу в Україні починається з падіння Директорії і створення так званого другого українського радянського уряду. За радянських часів було прийнято чотири конституції (1919, 1929, 1937 і 1978рр.).

Ці документи з точки зору вимог теорії конституціоналізму можна вважати конституційними досить умовно, кони були скоріше "квазіконституціями".

В. Кравченко

Для конституцій "радянського типу" характерні такі риси:

Ø усі їх демократичні положення мали формальний характер;

Ø віддзеркалювали всі основні комуністичні ідеологічні штампи;

Ø заперечували принцип розподілу влади та незалежне правосуддя;

Ø ігнорували міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини і громадянина. Початок новітнього — четвертого етапу розвитку конституційного процесу в Україні пов'язаний з розбудовою незалежності. Цей етап хронологічно можна поділити на три періоди:

Перший період характеризується прийняттям 16 липня 1990р. Декларації про державний суверенітет України і початком підготовки проекту нової Конституції України.

•24 жовтня 1990 р. Верховна Рада Української РСР утворила Конституційну комісію (комісію з розробки Нової Конституції Українсь­кої РСР) на чолі з Л. М. Кравчуком;

•19 червня 1991 р. Верховна Рада У РСР ухвалила Концепцію нової Конституції України, яку розробила Конституційна комісія;

•26 жовтня 1993 р. Комісія підготувала останній варіант проекту нової Конституції України, але він не був розглянутий у зв'язку із загостренням політичної ситуації в країні, посиленням протистояння різних гілок влади. Конституційний процес було фактично перервано.

^ Другий період починається після завершення дострокових парламентських і президентських виборів:

•10 листопада 1994 р. Верховна Рада України затверджує новий склад Конституційної комісії, співголовами якої стали Президент України Л.Д. Кучма та голова Верховної Ради України О. О. Мороз;

•8 червня 1995 р. між Верховною Радою і Президентом України укладається Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Цей договір дав новий імпульс для прискорення конституційного процесу.

*і> Третій період охоплює такі події:

• 24 листопада 1995 р. Конституційна комісія України створює нову Робочу групу з підготовки проекту нової Конституції України;

• Конституційна комісія України схвалює проект Конституції, який підготовила Робоча група, і передає його разом із зауваженнями і пропозиціями Конституційної комісії на розгляд до Верховної Ради України;

• 5 травня 1996 р. Верховна Рада України створює Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції України;

• 28 червня 1 996 р. після колективного (на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке проходило майже цілу добу) обговорення переважною, кваліфікованою більшістю голосів приймається нова Конституція України.

Дата добавления: 2014-12-25