Поняття емоційних станів та їхні види

ПСИХОЛОГІЯ ЕМОЦІЙ

Емоції є важливим засобом взаємодії людини зі світом, з іншими людьми та з самим собою. Емоції прикрашають наше життя, роблять його багатшим та цікавішим. Емоції впливають на наше ставлення до людей. Небажання зрозуміти емоції інших людей призводить до психологічної несумісності і є головною причиною конфліктів. Емоції впливають на функції органів людини, і таким чином, позначаються на її здоров'ї. Все це свідчить про важливість розуміння механізмів виникнення й функціонування емоцій та емоційних станів. Що ж являють собою ці специфічні явища людської психіки?

Емоції – це психологічні реакції, які виникають у результаті задоволення або незадоволення потреб людини, що включають в себе фізіологічне збудження, експресивну (виразну) поведінку та свідомий досвід. Цей свідомий досвід являє собою переживання приємного або неприємного та відповідає за розуміння відносин між предметами і явищами навколишнього світу і їхнього впливу на задоволення певної людської потреби.

Саме слово „ емоція” походить від латинського „ emovere”, що значить „хвилювати”, „збуджувати”. Слова „емоція” і „мотив” походять від того самого кореня, що відбиває спорідненість понять, які виражаються цими термінами. Емоції завжди виявляються тісно пов'язаними з мотивами й потребами людини, виражають її особисту зацікавленість у якомусь предметі, явищі, ситуації. Під мотивацією слід розуміти стани, які стимулюють людину активно шукати або уникати певних подразників або ситуацій.

Емоції розділяють на види залежно від того, якій мотивації вони відповідають. Прості емоції пов’язані з мотивацією, яка спрямована на підтримку життя організму й продовження біологічного роду. Прикладами простих емоцій є вкрай неприємні емоції, які супроводжують біль, а також стани, що виникають під впливом голоду, спраги, небезпеки, сексуальних бажань тощо. За словами академіка П.К. Анохіна, прості емоції можуть бути абсолютним сигналом корисного або шкідливого впливу на організм. Саме завдяки простим емоціям організм швидко оцінює характер впливу, виходячи з універсального прагнення всього живого – прагнення до виживання.

Прості емоції властиві як людині, так і тваринам. Впродовж еволюції саме цей вид емоцій з'явився раніше за всі інші форми емоційного реагування й пізнавального освоєння людиною світу. Маленькій дитині спочатку властиві саме прості емоції, які приблизно після першого року життя починають доповнюватися більш складними емоційними реакціями – почуттями.

Почуття являють собою результат життя людини в суспільстві. Вони пов'язані з вищою мотивацією, що виникає на основі простих мотивів протягом життя людини. Вища мотивація, як правило, прямо не пов'язана з виживанням організму, а виражає потреби соціального, пізнавального, естетичного, морального характеру. Прикладами почуттів як емоцій вищого рівня слугують почуття любові, дружби, честі, сорому, патріотизму, власної гідності, провини тощо. Почуття є частиною відносин між людьми й регулюються соціально. Вони відповідають становленню й удосконаленню людини як особистості, а не як біологічного організму.

У виділенні емоцій і почуттів як пов'язаних з відповідними мотивами й потребами, явищами виражається стимулююча функція емоційних станів.

Залежно від впливу на життя й діяльність людини емоції прийнято ділити на стенічні й астенічні. Великий німецький філософ І. Кант охарактеризував стенічні емоції як такі, що підвищують активність і працездатність, що тонізують і додають енергію (наприклад, радість, щастя, злість, гнів). Астенічні емоції, навпаки, знижують активність організму, придушують працездатність, розслаблюють або роблять гальмуючий вплив (приклад таких станів – тривога, туга, байдужість, смуток, провина). Слід зазначити, що і стенічні, й астенічні емоції можуть бути як позитивними, так і негативними залежно від того, як вони оцінюються самою людиною. Існування стенічних й астенічних емоцій виявляє організуючу та дезорганізуючу функції емоцій.

За силою та тривалістю емоційні стани поділяються на настрої, власне емоції, пристрасті, афекти.

Настрій – це тривалий і стійкий емоційний стан, що забарвлює все функціонування людини в певний тон. Це фоновий емоційний стан, що супроводжує поведінку людини й неявно впливає на результати її діяльності та особливості взаємин з людьми. У настрою є причини, які його викликають, але зазвичай сама людина їх не усвідомлює – іншими словами, у більшості випадків причини настрою потрібно шукати на неусвідомлюваному рівні.

Власне емоція – це відносно тривалий стан, що виражає зміст ситуації з погляду актуальної для людини потреби. Специфічною рисою емоцій є їхній характер, щопередбачає: вони виникають на початку ситуації й описують очікування щодо її розвитку. Емоції виникають не тільки у відповідь на реальні події, що відбуваються в цей момент, але й на уявні ситуації або спогади.

Пристрасть – це сильний і глибокий тривалий емоційний стан. Пристрасть підкоряє собі всю психічну діяльність, повністю захоплює людину, мотивуючи її на досягнення певної мети. Дуже сильні пристрасті можуть впливати на особистість, позбавляючи людину волі, спотворюючи її сприйняття, роблячи залежним від предмета пристрасті. Однак пристрасть є обов'язковим компонентом емоційного супроводу таких конструктивних механізмів життєдіяльності, як прагнення домогтися своїх цілей у науці й творчості, суспільній діяльності, оскільки значимих результатів у своїй справі можна домогтися тільки віддаючи частину своєї душі цій справі. Пристрасть викликає прагнення до активної діяльності, надаючи людині енергію для досягнення мети. У страсті проявляється мобілізуюча функція емоційних переживань.

Афект – це яскравий, сильний і короткочасний емоційний спалах, що повністю захоплює людину та позбавляє її можливості свідомо контролювати свою поведінку. І. Кант порівнював афекти з потоком, що прориває греблю й зносить усе на своєму шляху. У стані афекту людина може робити вчинки, які не відповідають її поглядам, переконанням і цінностям, тому в такій ситуації не слід приймати ніяких рішень. Способом профілактики афекту є вироблення людиною емоційної стійкості, тобто низької схильності впливу емоційних ситуацій (способи підвищення емоційної стійкості є також і прийомами боротьби з негативним стресом).

Неважко помітити, перераховані види емоційних станів відрізняються двома важливими ознаками: силою та тривалістю протікання. Так, ієрархія емоційних станів за силою прояву виглядатиме так: настрій (найслабший стан), емоція, пристрасть, афект. За тривалістю ці стани потрібно розташувати у такому порядку: афект (найкоротший стан), емоція, настрій, пристрасть.

Дата добавления: 2014-12-25