Інформаційні технології

Технологія - система взаємопов'язаних способів опрацювання матеріалів та при­йомів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в тру­довій діяльності й побуті. Інформаційний ресурс - особливий вид ресурсу, який ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково-технологічної діяльності людей у певній предметній області, утому числі в економіці, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших матеріальних ресурсів він практично невичерпний: з розвит­ком суспільства і зростанням використання знань обсяги інформаційного ре­сурсу зростають.

З поняттям інформаційного ресурсу пов'язане поняття інформаційної тех­нології. Інформаційна технологія - технологія опрацювання інформації, яка скла­дається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошу­ку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів.

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що вона містить елементи творчого характеру, тобто людського фактора, який не підлягає регламентації та формалізації.

Вирішення економічних і управлінських завдань завжди пов'язане з вико­нанням дій зі збирання необхідної інформації, опрацювання її за деякими алго­ритмами і передавання в зручній формі особі, яка приймає рішення. Таку тра­диційну технологію розв'язування економічних і управлінських завдань нази­вають предметною технологією. Залежно від технологічних засобів для вирішення різноманітних завдань деякої предметної області можна ввести поняття забезпечуючої інформаційної технології, подальший розвиток якої приводить до по­няття функціональної технології.

Функціональна технологія - предметна технологія, яка використовує для ви­рішення завдань як загальноприйняті, так і спеціальні технічні та програмні за­соби - текстові і табличні процесори, системи управління базами даних, екс­пертні системи тощо.

Більшість забезпечуючих і функціональних інформаційних технологій може бути використана фахівцем-економістом без додаткової ланки - програмістів. Залежно від участі користувача в процесі вирішення завдання з опрацювання даних функціональні інформаційні технології можуть бути поділені на пакетні і діалогові. Слід зазначити, що пакетні технології характерні для централізовано­го, а діалогові - для децентралізованого опрацювання інформації на обчислю­вальних машинах.

Як відомо, є кілька принципово важливих етапів у розвитку засобів обчис­лювальної техніки і, виходячи з цього, - організаційних форм їх використання в установах і на підприємствах з метою оптимізації управлінського процесу.

Так, поява у другій половині 1960-х років великих потужних ЕОМ на пери­ферії управлінської діяльності окремих підприємств, фірм, установ-в обчислю­вальних центрах або спеціалізованих відділах з машинного опрацювання інфор­мації - дозволила перенести акцент на обробку змісту інформації, а не її форми.

Це було початком формування електронної, або комп'ютерної, технології. Цьо­му етапу розвитку обчислювальної техніки відповідає така організаційна форма її використання, як централізована.

У той час існувало перебільшене уявлення про необмежені можливості еле­ктронної інформаційної технології, що часто супроводжувалося невиправданим нарощуванням технічної потужності автоматизованих систем управління (АСУ) на підприємствах і установах та використанням узагальнених моделей розрахун­ків, які були дуже віддалені від реальних потреб управлінської діяльності.

Термін «автоматизована система управління» при цьому не зовсім правиль­но відображав функції цієї системи, тому що головний елемент будь-якої сис­теми управління - фахівець-користувач - фактично був усунутий з процесу ав­томатизованого опрацювання даних і обґрунтування рішень. Централізованій організаційній формі були притаманні такі риси:

• концентрація потужних обчислювальних засобів в обчислювальних центрах;

• відсутність розвинутих комунікаційних зв'язків між робочими місцями користувачів-фахівців і центральною ЕОМ;

• пакетний, або недіалоговий, режим автоматизованого опрацювання даних.

Усе це не забезпечувало високої якості аналізу даних статистичної звітності та інтерактивності аналітичної роботи з допомогою обчислювальних машин.

З появою персональних комп'ютерів у другій половині 1970-х років здійс­нилася принципова модернізація ідеї автоматизованого управління: від обчис­лювальних центрів і централізації управління до розподілення обчислювально­го потенціалу установи і децентралізації управління. Цьому сприяли специфіч­ні технічні характеристики нової обчислювальної техніки. Так, по-перше, по­тужності персонального комп'ютера було достатньо для підтримки інформацій­ної бази робочого місця певного фахівця. Невеликі розміри, низький рівень енер­госпоживання і порівняно низька вартість дозволяли придбати і розосередити велику кількість персональних обчислювальних машин у межах установи, ви­нести їх на робочі місця управлінських працівників.

Діалоговий режим роботи користувача з ПЕОМ сприяв підвищенню рівня довіри фахівців до достовірності результатів комп'ютерного опрацювання да­них, впровадженню в управлінську практику програмованих систем підтримки рішень і експертних систем.

Таким чином, друга організаційна форма використання засобів обчислюваль- ₁ ної техніки на підприємствах і установах - децентралізована - базувалася н^ автоматизованих робочих місцях (АРМ) фахівців.

АРМ фахівця - проблемно-орієнтована діалогова людино-машинна система. Вона оптимізується під час роботи: можливості ПЕОМ розширюються внаслідок поповнення фахівцем її інформаційної бази, а можливості користувача - шляхом автоматизації вирішення тих завдань, які раніше було недоцільно вирішувати на обчислювальній техніці. Залежно від предметної області було розроблено різно­манітне програмне забезпечення: АРМ економіста, АРМ бухгалтера, АРМ мене­джера, АРМ товарознавця та інших.

На певному етапі децентралізація у використанні обчислювальної техніки призводить до зростання невиправданих витрат:

• на підтримку окремих частин загальної інформаційної бази даних підпри­ємства чи установи на відокремлених комп'ютерах в актуальному, узгодже­ному за часом і подіями стані;

• на використання великої кількості комп'ютерних периферійних засобів. Наприклад, широко відома практика встановлення в установі матричних принтерів для друкування документів біля кожного комп'ютера;

• на неефективне передавання значних обсягів даних з комп'ютера на ком­п'ютер з допомогою дискет або інших нестаціонарних носіїв тощо.

Із середини 1980-х років панує третя, сучасна організаційна форма (також відома як рецентралізована) - розподілене опрацювання даних у комп'ютерних мережах.

Рецентралізована форма ґрунтується на новому осмисленні ідей централі­зації у використанні обчислювальної техніки для автоматизованого управління установою і поєднує переваги як централізованої, так і децентралізованої форм автоматизованого опрацювання даних.

її завданням є опрацювання інформації, розташованої в різних місцях, ком­п'ютерами, з'єднаними в мережу. Звичайно це є найефективнішим використан­ням ресурсів сукупності комп'ютерів, тому що кожний з них виконує чітко окреслене завдання. Мережні інформаційні технології реалізуються в локаль­них та глобальних обчислювальних мережах - ЛОМ та ГОМ.

Локальні мережі з допомогою спільного каналу зв'язку об'єднують декілька - від двох до десятків чи навіть сотень - комп'ютерів і надають їх користувачам неабиякі переваги в організації сумісного опрацювання даних при вирішенні фахових завдань у межах певної установи. Тобто вони насамперед забезпечують зв'язок спільноти фахівців. Інше призначення мають глобальні та регіональні комп'ютерні мережі.

Найвідоміша серед глобальних обчислювальних мереж - Internet - існує з 70-х років XX ст. Це поширена в масштабах світу глобальна мережа, що складається з великої кількості комп'ютерних мереж різного рівня і дозволяє підтримувати зв'язок між ними на базі спільної мережної технології. Слово Internet походить з англ.: Inter- префікс «між» і Net- «комп'ютерна мережа», що можна перекласти як «мережа мереж».

Нині інформаційні Internet-технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, незалежно від фахових та інших ознак. Послугами Internet користується близько 1,46 млрд чол. у світі, і їх кількість постійно зростає.

Особливе місце серед інформаційних технологій посідає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, аніма­цію, відеозображення, звук.

Ознаками сучасних інформаційних технологій є:

• робота користувача в режимі маніпуляції даними, а не програмування. Користувач має можливість переглядати інформацію з допомогою засобів виведення - екран, принтер - і діяти шляхом введення даних з клавіатури, сканеру тощо;

• інтерактивний режим розв'язування завдань з можливостями для користу­вачів впливати на цей процес;

• можливість колективної співпраці для підготовки рішення з допомогою декількох персональних комп'ютерів, об'єднаних засобами комунікації;

• можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів надання інформації тощо.

Технічною базою застосування сучасних інформаційних технологій є комп'ю­тери та комп'ютерні мережі, офісне обладнання.

Дата добавления: 2014-12-25