Порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків НБУ установив порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Відповідно, створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства. Відповідно за результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна”, “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” чи “безнадійна”.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Формування резерву не здійснюється:

¾ за бюджетними кредитами;

¾ за кредитними операціями між установами в системі одного банку;

¾ за операціями фінансового лізингу, якщо об’єктом цих операцій є нерухоме майно;

¾ за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу;

¾ за позабалансовими зобов’язаннями з кредитування (крім зобов’язань наданих банкам), за якими банк не повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику);

¾ за коштами в іноземній валюті, що перерахована Нацбанку.

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, яка надана безпосередньо цим банком.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість. Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів банки зобов’язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановлення строку для подання оборотно-сальдового балансу. Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними оборотно-сальдового балансу.

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Банки зобов’язані розробити та затвердити внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника. На основі такої методики проводиться оцінка кредитоспроможності позичальника та формується резерв.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

¾ оцінка фінансового стану позичальника;

¾ стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

¾ рівень забезпечення кредитної операції.

Особливості проведення оцінки фінансового стану позичальника розкриті вище, проте окрім оцінки фінансового стану банки зобов’язані щомісяця здійснювати оцінку стану обслуговування боргу.

Оцінка стану обслуговування боргу:

1) за станом погашення позичальником/контрагентом – юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:

¾ “добрим”: якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

¾ “слабким”: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

¾ “незадовільним”: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;

2) за станом погашення позичальником – фізичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісії за ним обслуговування боргу є:

¾ “добрим”: якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); або кредит пролонговано без пониження класу позичальника за відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

¾ “слабким”: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються із затримкою від 8 до 30 днів (або з максимальною затримкою до 31 до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк з або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

¾ “незадовільним”: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо); або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальниками (юридичними і фізичними особами), не виконується, то така операція зараховується до групи на один рівень нижче.

Обслуговування боргу не може вважатися “добрим”, якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту, у зв’язку з погіршенням фінансового стану позичальника або проблемами, пов’язаними з обслуговуванням боргу.

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Відповідно до наведених критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (див табл. 9.6).

Таблиця 9.6

Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
“добре”	“слабке”	“незадовільне”
“А”	“стандартна”	“під контролем”	“субстандартна”
“Б”	“під контролем”	“субстандартна”	“субстандартна”
“В”	“субстандартна”	“субстандартна”	“сумнівна”
“Г”	“сумнівна”	“сумнівна”	“безнадійна”
“Д”	“сумнівна”	“безнадійна”	“безнадійна”

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення, або об’єкта фінансового лізингу (рухомого майна). При розрахунку резерву за заборгованістю, що сформувалась за портфелем однорідних споживчих кредитів, забезпечення за цими кредитами до уваги не береться.

НБУ визначено перелік безумовних гарантій, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики, до них належать гарантії:

¾ Кабінету Міністрів України;

¾ Банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий ніж “інвестиційний клас”;

¾ Урядів країн категорії “А”;

¾ Міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);

¾ Забезпечені гарантії банків України.

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб – майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

¾ майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий ніж “інвестиційний клас”;

¾ іменні ощадні сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти позичальника чи майнового поручителя за умови дотримання вимог чинного законодавства;

¾ дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі;

¾ державні цінні папери;

¾ недержавні цінні папери – облігації та акції підприємств, що мають активний ринок, ощадні сертифікати на пред’явника, що випущені банком-кредитором, ощадні сертифікати інших банків, інвестиційні сертифікати;

¾ зареєстроване нерухоме майно;

¾ рухоме майно (майно в матеріальній формі, яке не є нерухомістю);

¾ іпотечні облігації та іпотечні сертифікати;

¾ майнові права на нерухоме майно, що належить до житлового фонду;

¾ інші майнові права.

У разі здійснення кредитних операцій в іноземній валюті з фізичними особами до розрахунку резерву під кредитні ризики приймаються майнові права на грошові депозити або іменні депозитні сертифікати, випущені банком-кредитором, нерухоме майно та майнові права на майбутнє нерухоме майно, що належить до житлового фонду, транспортні засоби та банківські метали.

Сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

Безумовні гарантії беруться до розрахунку резервів під кредитні ризики за такими коефіцієнтами (табл. 9.7):

Таблиця 9.7

Коефіцієнти за якими безумовні гарантії беруться до розрахунку резервів під кредитні ризики

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості гарантії, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
КМУ	Урядів країн категорії “А”	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків з рейтингом не нижче ніж “інвестиційний клас”, забезпечені гарантії банків України
“стандартна”
“під контролем”
“субстандартна”
“сумнівна”
“безнадійна”

Предмети застави беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за такими коефіцієнтами (табл. 9.8):

Таблиця 9.8

Коефіцієнти за якими предмети застави беруться до розрахунку резервів під кредитні ризики

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості гарантії, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
майнових прав на грошові депозити, іменні депозитні сертифікати, випущені банком кредитором, майнових прав на грошові кошти за операціями з розміщення коштів між двома банками, що здійснюються в різних валютах	банківських металів	державних цінних паперів	недержав-них цінних паперів
у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту	у валюті, що є відмінною від валюти наданого кредиту
“стандартна”
“під контролем”
“субстандартна”
“сумнівна”
“безнадійна”

Продовження таблиці 9.8

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості гарантії, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
нерухомого майна, що належить до житлового фонду, іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів	іншого нерухо-мого майна	майнових прав на нерухоме майно, що належить до житлового фонду	рухомого майна, дорого-цінних металів	інших майнових прав
за кредитами в гривнях	за кредитами в іноземній валюті
“стандартна”
“під контролем”
“субстандартна”
“сумнівна”
“безнадійна”

За операціями фінансового лізингу, об’єктами якого є рухоме майно, до розрахунку резерву береться вартість об’єкта фінансового лізингу залежно від строку його перебування в лізингоодержувача (здати передавання йому об’єкта) за такими коефіцієнтами (табл. 9.9):

Таблиця 9.9

Коефіцієнти за якими вартість об’єкту фінансового лізингу береться до розрахунку резервів під кредитні ризики

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості об’єкта фінансового лізингу, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією, залежно від строку його перебування в лізингоодержувача
До 1 року	Від 1 до 2 років	Від 2 років і більше
“стандартна”
“під контролем”
“субстандартна”
“сумнівна”
“безнадійна”

Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до ЗУ “Про заставу”. Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

Застава береться до розрахунку резерву під кредитні ризики в частині, пропорційній розміру кожного кредиту, якщо предмет застави є забезпеченням за двома або кількома кредитами. При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

Банк не має права під час розрахунку чистого кредитного ризику враховувати заставу, якщо є судове оскарження прав заставодавця на майно, що заставляється, або предметом застави є майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов’язання позичальника/майнового поручителя, а також якщо позичальником/майновим поручителем оскаржується в суді право банку-кредитора на реалізацію права звернення стягнення на предмет застави.

Банк не має права під час розрахунку чистого кредитного ризику враховувати заставу, яка надана позичальником/майновим поручителем, щодо якого порушено справу про банкрутство або визнано банкрутом у встановленому законодавством порядку.

Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків - учасників банківського консорціуму.

За кредитами, класифікованими як “безнадійні”, банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

Ураховуючи зміни кон’юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

Періодичність і порядок перевірки стану заставленого майна визначаються у внутрішніх положеннях банку залежно від виду та якості забезпечення, що приймається для покриття ризику за кредитними операціями, можливості його схоронності.

Таким чином, на підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.За заборгованістю, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, сума загального кредитного ризику зважується на встановлений коефіцієнт резервування залежно від категорії, до якої віднесена ця заборгованість.

Таблиця 9.9

Коефіцієнти резервування за ступенем ризику за кредитними операціями

Класифіковані кредитні операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
У гривнях	В іноземній валюті
За однорідними споживчими кредитами	За іншими кредитами	З позичальниками, у яких є джерела надходження валютної виручки	З позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки
“стандартна”	2 %	1 %	2 %	50 %
“під контролем”	10 %	5 %	7 %	100 %
“субстандартна”	40 %	20 %	25 %	100%
“сумнівна”	80 %	50 %	60 %	100 %
“безнадійна”	100 %	100 %	100 %	100 %

Формування резерву під кредитні ризики за операціями в іноземній валюті, що проводяться на міжбанківському ринку, здійснюється за коефіцієнтами резервування 1%, 5%, 20%, 50%, 100% відповідно до категорії кожної окремої операції без додаткової оцінки надходжень позичальника в іноземній валюті.Під час розрахунку резерву за кредитними операціями в іноземній валюті достатніми вважаються надходження валютної виручки, які перевищують суму основного боргу та відсотків за ним. Розрахунок достатності надходжень валютної виручки здійснюється за період, що відповідає строку дії укладеного кредитного договору. Під час формування резервів за кредитними операціями, що здійснюються на міжнародному ринку, банки мають ураховувати ризик країни, який виникає у зв’язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обмежувальної політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій, переказів тощо.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке кредит? Які види та форми кредитів ви знаєте?

2. Дайте характеристику основним принципам кредитування.

3. Охарактеризуйте основні етапи процесу кредитування?

4. Яким чином проводиться оцінка кредитоспроможності позичальника? Які параметри при цьому враховуються?

5.Які види забезпечення за банківськими позиками ви знаєте? Дайте їм характеристику.

6. Охарактеризуйте порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Тестові завдання:

1. Позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, має назву:

а) позика; б) кредит; в) облігація; г) правильні відповіді а і б.

2. Кредитний договір укладається:

а) тільки у письмовій формі; б) шляхом усної домовленості; в) як в письмовій, так і в усній формі; г) в залежності від домовленості між кредитором та позичальником.

3. Кредити за строками користування поділяються на:

а) споживчі та іпотечні; б) забезпечені та бланкові; в) довгострокові, короткострокові та середньострокові; г) комерційні та банківські.

4. До основних принципів банківського кредитування належать:

а) терміновість та платність; б) забезпеченість, цільовий характер та повернення; в) терміновість та безповоротність; г) цільовий характер та безоплатність; д) правильні відповіді а і в; е) правильні відповіді г і а; є) правильні відповіді а і б.

5. Принцип банківського кредитування, який передбачає, що отриманий кредит має бути повернений позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, – це принцип:

а) терміновості; б) платності; в) забезпеченості; г) цільового використання; д) забезпеченості.

6. Комерційний банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки:

а) за кредитами банку-конкурента; б) за кредитами, які бере сам банк; в) за депозитами, що виплачується банком; г) за депозитами, що виплачується банком-конкурентом; д) правильні відповіді б і в.

7. Встановлений кредитним договором розмір процентів може бути збільшений банком в односторонньому порядку:

а) на протязі дії кредитного договору; б) у зв’язку із збільшенням темпів інфляції; в) у зв’язку із збільшенням розміру облікової ставки НБУ; г) банк в односторонньому порядку не має права збільшувати розмір процентів за кредитним договором.

8. Хто приймає рішення про надання кредиту, незалежно від заявленого розміру кредиту?

а) уповноважений працівник кредитного відділу; б) керівник банку, відділення, філії; в) колегіально кредитний комітет банку, правління, комісія, тощо.

9. Розмір “великого кредиту”, наданого одному позичальнику становить:

а) більше 10 % статутного капіталу банку; б) більше 10 % регулятивного капіталу банку; в) більше 10 % резервного капіталу банку; г) більше 15 % статутного капіталу банку.

10. Банку дозволяється надавати кредити будь-якій особі на:

а) покриття господарських збитків; б) формування та збільшення статутного капіталу банків чи інших господарських формувань; в) придбання активів пов’язаної особи банку; г) реалізацію прибуткового інвестиційного проекту.

Використана та рекомендована література:

1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р., №2654-ХІІ // zakon.rada.gov.ua

2. Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 р., № 898-ІV // zakon.rada.gov.ua

3. Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 р., № 1255-ІV // zakon.rada.gov.ua

4. Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19 червня 2003 р., № 979-ІV // zakon.rada.gov.ua

5. Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19 червня 2003 р., № 978-ІV // zakon.rada.gov.ua

6. Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, від 6 липня 2000 р., № 279 // zakon.rada.gov.ua

7. Методичні вказівки НБУ з інспектування банків “Система оцінки ризиків” від 15 березня 2004 р., № 104 // zakon.rada.gov.ua

8. Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник / О.В. Васюренко – К.: 2005. – 243 с.

10. Дмитренко М.Г. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник (у схемах і коментарях) / М.Г. Дмитренко, В.С. Потлатюк. – Кондор, 2005. – 296 с.

11. Міщенко В.І. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В.І. Міщенко, Н.Г. Слав'янська, О.Г. Коренєва. – К.: Знання, 2007. – 796 с.

12. Петрук О.М. Банківська справа: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2003. – С. 185-219.

13. Бурмака М.О. Конвертація валютних іпотечних кредитів як засіб поліпшення платоспроможності позичальників в умовах кризи / М.О. Бурмака, К.М. Борисик // Фінанси України. – 2010. – № 4. – С. 17-26.

14. Васюренко О. Ціна кредитних ресурсів як ключова складова системи управління кредитним ризиком / О. Васюренко, В. Подчесова // Банківська справа. – 2008. – № 1. – С. 28-34.

15. Довгань Ж. Управління кредитними ризиками банків в умовах економічної кризи / Ж. Довгань // Вісник НБУ. – 2010. – № 8. – С. 51.

16. Коцюба І. Деякі практичні питання з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України / І. Коцюба, В. Трофименко // Вісник НБУ. – 2010. – № 5. – С. 62.

17. Кручок Н. Моделювання кредитоспроможності позичальників іпотечних кредитів / Н. Кручок // Вісник НБУ. – 2010. – № 4. – С. 42.

18. Кручок Н. Оцінка фінансового стану підприємства – позичальника банку / Н. Кручок // Вісник НБУ. – 2009. – № 12. – С. 20.

19. Кручок Н. Стандартизація вимог бізнес-плану та формалізація його оцінки в процесі визначення кредитоспроможності потенційного позичальника / Н. Кручок // Вісник НБУ. – 2010. – № 1. – С. 14.

20. Кручок Н. Стандартизація вимог до кредитної історії позичальника та формалізація її оцінки / Н. Кручок // Вісник НБУ. – 2009. – № 11. – С. 6.

21. Міщенко В. Реструктуризація кредитів в умовах кризи: світовий досвід і можливості застосування в Україні / В. Міщенко, В. Крилова, М. Никонова // Вісник НБУ. – 2009. – № 5. – С. 12.

22. Сомик А. Сучасний стан та напрями стимулювання розвитку банківського інвестиційного кредитування в Україні / А. Сомик, С. Жуйков // Вісник НБУ. – 2010. – № 7. – С. 28.

23. Чуб П. Ефективна процентна ставка кредитування: реалії та перспективи розвитку / П. Чуб // Банківська справа. – 2008. – № 2. – С. 73-81.

24. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка / Д. Шиян // Банківська справа. – 2009. – № 1. – С. 27-38.

Дата добавления: 2014-12-25