Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України

Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" до основних загроз національній безпеці у воєнній сфері належать:

• поширення зброї масового ураження і засобів ЇЇ доставки;

• недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

• нелегальна міграція;

• можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

• нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;

• повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;

• накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних сил України воєнної техніки, озброєння, вибухових речовин;

• незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;

• незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з воєнної служби, та членів їхніх сімей.

І хоча даний перелік воєнних загроз є чималим, він не повною мірою віддзеркалює адекватність воєнних загроз безпеці держави, не розкриває їх дійсного змісту. Відтак доречно звернути увагу на інші, вкрай важливі моменти.

Зниження загрози виникнення великомасштабної війни в Європі не виключило можливості зародження і розвитку конфліктних ситуацій, зокрема із залученням в них України. Результатом ескалації цих ситуацій можуть стати і воєнні дії. Більш того, ці конфлікти можуть таємно провокуватися і підживлюватися іншими впливовими країнами з метою отримання додаткових важелів впливу на політику України. Відтак, однією із загроз воєнній безпеці України є можливість воєнного конфлікту на території Європи.

Суперництво в політичній, економічній і військовій сферах між існуючими і виникаючими центрами сили на континенті, потенційні вогнища напруженості, збройні конфлікти на регіональному рівні, наявність в мирний час у ряді держав могутніх збройних сил, а також ядерної зброї, як і раніше складатимуть серйозну загрозу, у тому числі і військову, для національної безпеки України.

Як одну з потенційних загроз можна розглядати створення відповідно до рішень Європейського союзу європейських сил швидкого реагування, головним завданням яких є проведення операцій на європейському континенті по здійсненню гуманітарних акцій. За певних обставин вони можуть бути використані для розв'язання внутрішніх проблем тих чи інших держав (наприклад, для врегулювання етнічних конфліктів), тим самим порушити внутрішню безпеку (наприклад, за умови переходу етнічного конфлікту у площину чи то сепаратизму, чи то іредентизму, чи то реінтеграції).

Іншою проблемою є постійно існуюча ескалація у відносинах між євразійською Росією, Північно-Атлантичним альянсом та європейськими Великою Британією та Францією, які володіють ядерною зброєю. Таким чином, у сфері геополітичних інтересів України перебувають держави, котрі володіють ядерною зброєю і між якими існують суперечності, відтак, створюючи атмосферу перманентної нестабільності. Отже, воєнною загрозою для України є перебування у її безпековому просторі держав з діаметральними геополітичними інтересами, котрі не виключають застосування ядерної зброї для забезпечення власної безпеки.

Не слід також применшувати загрозу певної втрати самостійності та історико-культурної ідентичності при вступі до НАТО. Проведений авторами аналіз надав можливість стверджувати, що входження тих чи інших держав до НАТО не гарантує відсутності суперечок між ними, більш того, не слугує стримуючим чинником при застосуванні збройних сил у конфліктних ситуаціях між собою; більше того, з плином часу, роль НАТО лише збільшується, відтак створюються умови до формування і становлення нового сильного і могутнього суб'єкта міжнародних відносин. Саме тому не можна виключати той вплив, який чинитиме НАТО на Україну у разі її входження до цієї структури.

Так само загрозою для України є перебування у воєнно-політичних блоках з Росією, яка є одвічним опонентом як НАТО. Проголошений курс на євроінтеграцію за цього випадку увійде в дисонанс із перебуванням України у будь-якому військовому блоці, заснованому Росією.

Відтак для зменшення можливості реалізації воєнних загроз і небезпек перебування України у тому чи іншому блоці має корелювати з проголошеним зовнішньополітичним курсом держави. Входження України до НАТО врешті-решт де-юре розв'яже фундаментальне питання щодо геополітичної приналежності України чи то сходу Західних держав, чи то Заходу Росії. Вступ до НАТО де-юре свідчитиме про реалізації поступу України як самостійної і незалежної держави, позбавить не лише морального права, а й взагалі будь-яких підстав як політиків, так і теоретиків розглядати Україну в яких би то не було концепціях в якості буферної зони між Європою і Росією.

Вступ до НАТО і розміщення на території України стратегічної ядерної зброї відкриє шлях для відновлення Україною статусу ядерної держави, що є вкрай важливим з огляду на стратегічні зміни у світовому лідерстві.

Потенційною загрозою для України є корінна зміна співвідношення військово морських сил на користь сусідніх держав.

Потенційним джерелом виникнення в Європі військово-політичної напруженості залишатиметься проблема неврегульованості територіальних суперечок між суміжними державами. Територіальні претензії у тій чи іншій формі до України висували Росія, Польща, Румунія. Не можна виключати, що заручившись підтримкою США і НАТО, деякі країни можуть почати з більшою наполегливістю добиватися здійснення своїх територіальних і інших домагань до України, що природно, здатне призвести до різкого загострення обстановки. Напруженість, що виникне, може, за певних умов, вийти з-під контролю і перерости у збройний конфлікт, у тому числі і з втягуванням в нього держав ГУАМ, Євросоюзу, членів альянсу НАТО.

На прикладі Югославії, Афганістану, Іраку можна дійти висновку про можливість воєнних загроз від "миротворчої діяльності" США і їх найближчих союзників, передусім Великої Британії, які не відповідають існуючим міжнародно-правовим нормам. Потенційна загроза для України пов'язана з тим, що "миротворчі сили" без санкції Ради Безпеки ООН можуть бути введені на територію України для "підтримання демократії і євро інтеграційного поступу" України.

Збереження великої кількості (в цілому близько 140) вогнищ етнотериторіальних конфліктів на пострадянському просторі, передусім у Росії, які, за оцінками експертів, навряд чи будуть врегульовані в найближчому майбутньому, також представляє загрозу для національної безпеки України.

Можливими військово-політичними цілями військових конфліктів, розв'язаних проти України, можуть бути:

• розв'язання спірних проблем на користь провідних країн Заходу і їх союзників;

• максимальне послаблення військового потенціалу України, приведення його у відповідність до європейських стандартів (наприклад, є незрозумілими принципи побудови системи воєнної безпеки України, де проживає 46 мільйонів осіб і тієї ж Данії, населення якої трохи більше населення Києва);

• підрив міжнародного авторитету України в якості держави, здатної впливати на розвиток ситуації в регіоні і світі, а також рішуче відстоювати свої життєво важливі інтереси у будь-якій точці планети.

Зонами найбільшої потенційної небезпеки можуть стати прикордонні райони з Румунією, Польщею, Росією.

Військово-політичні конфлікти між суміжними державами в самій Центральній і Східній Європі можуть і не чинити прямого впливу на воєнну безпеку України, проте певною мірою здатні торкнутися її політичних, а головне — економічних інтересів.

Аналіз загроз воєнній безпеці України буде неповним, якщо не згадати про такий довготривалий чинник як тероризм, що негативно впливає на розвиток суспільних відносин ряду держав. Тероризм у чистому вигляді" як це мало місце при нападі чеченських бандитів на Дагестан або під час повітряних атак на Нью-Йорк і Вашингтон, зустрічається нечасто. Сучасний тероризм тісно пов'язаний з наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю, виготовленням і розповсюдженням фальшивих грошей, з переміщенням капіталу, його відмиванням і навіть із створенням легальних торгових фірм.

Всебічний аналіз даної проблеми і умов, в яких вона розвивається, дозволяє зробити прогноз про подальше посилення агресивності, збільшенні організаційно-тактичного потенціалу і зростанні професійного рівня міжнародного тероризму за рахунок придбання досвіду проведення великомасштабних, і зухвалих акцій, вдосконалення спеціальної підготовки терористів за рахунок активного використання найманства, тісного сполучення політичних терористичних структур із злочинними співтовариствами, а також використання ними принципово нових форм політичного протиборства. Пропагандистським прикриттям подібних акцій часто є широке розповсюдження гасел "національно-визвольної боротьби".

Дата добавления: 2014-12-25