Раціонування капітальних вкладень

Вибір проекту за критеріями чистої приведеної вартості й індексу прибутковості

Вибір проекту за критеріями чистої приведеної вартості і внутрішньої норми прибутковості

Порівняльна характеристика використання методів оцінювання проекту

Ранжирування проектів на основі економічних методів оцінки.

Усі описані вище економічні методи оцінки проекту використовуються на практиці. У кожному конкретному випадку фінансовий менеджер вибирає найбільш прийнятний, виходячи з особливостей проекту.

Розглянемо ранжирування двох проектів за двома критеріями – чиста приведена вартість (NPV) і внутрішня норма прибутковості (IRR). У тому разі, якщо обидва показники позитивні, обидва проекти прийнятні. Проте буде потрібний поглиблений аналіз для вибору найкращого проекту.

Визначаючи критерій ранжирування проектів, необхідно враховувати припущення щодо реінвестування грошових потоків. Відповідно до методу чистої приведеної вартості грошові потоки реінвестуються за ціною капіталу, тобто за процентною ставкою вартості капіталу (або за будь-якою іншою дисконтною ставкою). Тому всі проекти, подані для вибору, оцінюються за цією однаковою для всіх ставкою рефінансування. Відповідно до методу внутрішньої норми прибутку, приплив, тобто вхідні грошові потоки, реінвестуються за ставкою внутрішньої норми прибутку, диференційованою для кожного проекту. Тому різні проекти матимуть різні норми реінвестування.

Розглянемо ранжирування проектів за двома критеріями: чистої приведеної вартості й індексу прибутковості (коефіцієнт нетто надходження – витрати) на основі розв’язання ситуації.

Поняття раціонування капітальних вкладень відповідає положенню про обмеженість фінансових фондів, що перебувають у розпорядженні корпорації. Необхідність раціонування, або лімітування, виникає в тих випадках, коли необхідна сума фінансових фондів обмежена на даний період часу з об’єктивних чи суб’єктивних причин, менеджери корпорації прийняли рішення не робити нових емісій цінних паперів. При цьому ухвалені інвестиційні проекти можуть бути з позитивною чистою приведеною вар­тістю і високим коефіцієнтом прибутковості.

Розрізняються два види раціонування: жорсткий (hard) і м’який (soft). Жорсткий тип капітального раціонування може виникнути в тих випадках, коли стримуючі причини визначаються зовнішніми факторами, тоді як м’який тип відповідає внутрішнім управлінським рішенням щодо обмеження інвестиційних витрат. З теоретичного погляду в ідеальному ринку капіталів не може бути жорсткого типу раціонування, а м’який тип був би ірраціональним. Проте в реальному світі все може відбуватися інакше. Комерційні банки можуть установлювати обмеження на одержання кредиту. Материнські або холдингові компанії можуть установлювати обмеження для своїх дочірніх компаній, для котрих таке раціонування є зовнішнім.

Раціонування капітальних вкладень використовується також у разі надзвичайних обставин: у випадках глибокого спаду виробництва через втрату ринків збуту, загрози банкрутства і т. п.

Дослідження, проведені фінансовими аналітиками у Великобританії, показують, що три з п’яти компаній вдаються до раціонування капітальних вкладень.

Дата добавления: 2014-12-25