Соціально – економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин

Лекція 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«ФІНАНСИ»

для студентів спеціальності 5.03050801

«Фінанси і кредит»

Розглянуто і схвалено Склав викладач:

на засіданні циклової комісії Снігур Т.Г.

фінансово - обліковихдисциплін

Протокол №_ _1 _від_ 01.09_. 2011 р.

Голова ц/к Т.Г. Снігур

2011-2012н.р.

ЗМІСТ

Лекція 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів 3

Лекція 2. Генезис та еволюція фінансів 5

Лекція 3. Фінансова політика та фінансовий механізм 7

Лекція 4. Фінансова система 10

Лекція 5. Організація фінансових відносин суб’єктів господарювання 13

Лекція 6. Методи організації фінансової діяльності підприємств 15

Лекція 7. Суть і характерні ознаки податків 20

Лекція 8. Елементи системи оподаткування 22

Лекція 9. Характеристика основних податків податкової системи України 26

Лекція 10. Суть і функції бюджету держави 36

Лекція 11. Доходи і видатки Державного бюджету 39

Лекція 12. Бюджетний дефіцит 41

Лекція 13. Суть, поняття та форми державного кредиту 44

Лекція 14. Державний борг, його економічні наслідки 46

Лекція 15. Суть та структура місцевих фінансів 48

Лекція 16. Бюджетний федералізм 52

Лекція 17. Соціально-економічна суть цільових державних фондів 56

Лекція 18. Економічна суть і необхідність страхування 58

Лекція 19. Суть, механізм функціонування фінансового ринку 63

Лекція 20. Інструменти фінансового ринку 66

Лекція 21. Сутність міжнародних фінансів 69

Лекція 22. Валютний курс та валютний ринок 71

1. Соціально-економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин
2. Функції фінансів

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Виник термін у ХІІІ ст. Фінанси (від лат. „financia”) в перекладі означає готівка, доход, в широкому розумінні, - грошові засоби, обов’язкова сплата грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту. Так тривало майже до ХVІІІ ст. Під фінансами розуміли державне публічне господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо. У цей же період в деяких державах, наприклад у Німеччині, слово „фінанси” мало негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнями тощо.

Очевидно тому поняття „фінанси” й ототожнюють з поняттям „гроші”. Але це дві різні, хоча й взаємопов’язані категорії. Фінанси суттєво відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями.

Як історична категорія фінанси з’явились одночасно з виникненням держав при поділі суспільства на класи. Перший поділ суспільства на класи – рабовласницький лад, пізніше – феодальний. Але про фінанси в сучасному розумінні говорити ще рано. В докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте лише в армії. Головними витратами тих держав були затрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату, будівництво громадських споруд (храмів, каналів, доріг тощо). Основними доходами були надходження від державного майна і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич; данина з підкорених народів; натуральні повинності і збори. Тобто на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю. З розкладом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більше значення стали набувати грошові доходи і видатки держави; частка натуральних зборів різко скоротилася. Державна казна відокремилася від власності монарха. Виникли поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Платники податків поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективну фінансову політику.

З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання держави в економіку тощо.

Вперше у сучасному тлумаченні термін „фінанси” став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. В науковий обіг термін „фінанси” ввів французький професор Ж. Боден в 1577 р. У праці. „Шість книг про республіку”.

Отже, розвиток товарно-грошових відносин і формування держав призвели до виникнення фінансів.

Суть фінансів як економічної категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Грошовий характер фінансових відносин – важлива ознака фінансів. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Поява фінансових відносин завжди дає про себе знати реальним рухом грошових коштів. Відсутність такого руху на стадіях виробництва і споживання процесу відтворення свідчить про те, що вони не є місцем виникнення фінансів.

Реальний рух грошей відбувається тільки на другій і третій стадіях процесу відтворення – в розподілі й обміні. Проте характер руху вартості (в її грошовій формі) на цих стадіях різний, що не дозволяє їх обох віднести до сфери функціонування фінансів.

На другій стадії рух вартості в грошовій формі здійснюється відособлено від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом з рук одних власників в руки інших) або цільовим відособленням кожної частини вартості (в рамках одного власника). На третій стадії розподілена вартість (в грошовій формі) обмінюється на товарну форму, тобто здійснюється процес купівлі-продажу. Відчуження самої вартості тут не відбувається: вона лише змінює свою форму – з грошової на товарну. Таким чином, на другій стадії відтворення має місце односторонній рух грошової форми вартості, а на третій – двохсторонній рух вартостей (в грошовій і товарній формах). На третій стадії процесу відтворення обмінні операції обслуговуються двома категоріями: 1) грошима, як всезагальним еквівалентом, що виступає посередником обмінних актів (товар – гроші, гроші – товар), в результаті яких суспільний продукт розподіляється між суб’єктами суспільного відтворення; 2) ціною, на основі якої відбувається кількісний вимір вартостей, що обмінюються, і які знаходяться в різних формах. Ніякого іншого суспільного інструменту тут більше не потрібно. Значить, при обміні немає місця фінансам.

Сферою виникнення і функціонування фінансів є друга стадія процесу відтворення, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб’єктами господарювання, кожний з яких повинен отримати свою частку у виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільчий характер відносин.

Таким чином, фінанси – це система грошових відносин з приводу формування і використання грошових фондів необхідних державі для виконання своїх функцій.

Фінансам притаманні три ознаки, які діють лише в сукупності:

1) це завжди грошові відносини;

2) це грошові відносини, викликані фактом наявності держави як органу управління;

3) це відносини, які мають розподільчий характер.

Якщо грошовим відносинам двох чи більше суб’єктів притаманні всі ці ознаки, то це фінанси.

Фінанси не можуть існувати без грошей. Але якщо наявність грошей – обов’язкова умова функціонування фінансів, то причиною, що породжує їх появу, можна вважати потреби суб’єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність. Цю потребу в ресурсах без фінансів задовольнити неможливо ні в сфері господарювання, ні в сфері державного управління.

В сфері господарювання саме завдяки фінансам, які є інструментом вартісного розподілу суспільного продукту, забезпечується задоволення виробничих потреб, які постійно змінюються. Фінанси є незамінними тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до потреб споживання.

Отже, призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення і використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємств, кожного громадянина.

Фінанси об’єктивно необхідні, оскільки обумовлені потребами суспільного розвитку. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати швидке впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.

2. Функції фінансів

Функція – це „зовнішній прояв властивості якого-небудь об’єкту в даній системі відносин”. Застосовуючи наведене визначення до економічних категорій, функції означають прояв їх суті в дії, специфічні способи вираження притаманних категорії властивостей. Функції завжди є похідними від суті, яку вони виражають, і показують як, яким чином реалізується суспільне призначення цієї економічної категорії.

Для фінансів як економічної категорії характерні дві функції: розподільча і контрольна.

Першою функцією фінансів є розподіл і перерозподіл національного доходу держави. Матеріальною основою створення національного доходу держави служить відтворення суспільного продукту (валовий внутрішній продукт).

Схема розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД) зображена на мал. 1.1.

Валовий внутрішній продукт - Фонд заміщення витрачених = Національний доход

засобів виробництва

Фонд нагромадження: Фонд споживання:

Фонд капітальних вкладень Фонд оплати праці

Фонд суспільних резервів Фонд соц. страхування

Фонди страхування Затрати на науку, освіту

Фонд виробничого охорону здоров’я тощо

нагромадження

Мал. 1.1 Схема розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

НД поділяється на дві частини – фонд нагромадження і фонд споживання. Співвідношення цих частин визначає пропорції розвитку економіки та її структуру.

В подальшому об’єктивно виникає потреба в перерозподілі НД, яка викликана:

- наявністю невиробничої сфери, в якій НД не створюється, але без якої виробництво не може бути

ефективним;

- необхідністю забезпечення соціального розвитку;

- важливістю створення сприятливих умов для підтримки та розвитку економіки;

- необхідністю рівномірного економічного і соціального розвитку регіонів.

Кінцева ціль розподілу і перерозподілу НД полягає в розвитку продуктивних сил, забезпеченні розвитку виробництва, досягненні високої якості життя широких верств населення.

Друга важлива функція фінансів – контрольна. Вона породжена розподільчою функцією і проявляється передусім в контролі за розподілом ВВП і НД по грошових фондах та їх цільовому використанню.

Контрольна функція фінансів здійснюється, по-перше, через контроль гривнею, і по-друге, через контроль, що здійснюється фінансовими органами.

Контроль гривнею ведеться за виробничими і невиробничими витратами, відповідністю цих витрат доходам, формуванням та використанням основного і оборотного капіталу тощо. Він діє на всіх стадіях кругообігу засобів, при фінансуванні й кредитуванні, у взаємовідносинах з бюджетом та іншими ланками фінансової системи.

Контроль фінансовими органами здійснюється шляхом перевірки законності витрачання грошових коштів, повноти і своєчасності сплати податків тощо.

Дата добавления: 2014-12-25