Землеустрій як механізм реформування земельних відносин

Загальні закономірності розвитку землеустрою

Модель сучасного землеустрою за видами i формами

Вид землеустрою	Форма землеустрою
Територіальне планування організації використання та охорони земель	• Прогнозування використання i охорони земельних ресурсів на загальнодержавному та регіональному рівнях. • Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень на місцевості (в натурі). • Створення нових землеволодінь i землекористувань внаслідок передачі земель у власність i надання у користування.
Землеустрій територій сільськогоспо-дарських підприємств i земель громадян	• Впорядкування території фермерських господарств. • Впорядкування території товариств з обмеженою відповідальністю. • Впорядкування території сільськогосподарських кооперативів. • Впорядкування території дрібнотоварних селянських господарств.
Землеустрій території населеного пункту	• Впорядкування території за формами власності на землю. • Впорядкування території за функціональним призначенням для використання в межах мікрорайону (кварталу) i в цілому в межах населеного пункту. • Встановлення та закріплення меж прибудинкових територій: а) передача прибудинкових територій у спільне користування членам об’єднань власників багатоквартирних будинків; б) надання у спільне користування чи спільну власність земельних ділянок для спорудження об’єктів будівництва. • Здійснення po6iт щодо обґрунтування розмірів території населеного пункту, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації та інженерного захисту; • Розробка i дотримання режиму використання земель в охоронних зонах, відшкодування збитків власникам землі i землекористувачам внаслідок встановлення таких зон.

Землеустрою притаманні такі загальні закономірності:

1) землеустрій є складовою частиною суспільного способу виробництва. Разом з розвитком суспільного способу виробництва розвивається і землеустрій;

2) землеустрій має державний характер;

3) землеустрій розвивається у відповідності із завданнями народного господарства та земельного законодавства;

4) зміст і методи землеустрою постійно удосконалюються на науковій основі.

В Україні в даний час проводиться земельна реформа, основним завданням якої є забезпечення рівноправного функціонування різних форм власності на землю (приватна, комунальна, державна) та різних форм господарювання на землі, створення умов для відновлення господаря-власника на землі. Це дасть можливість не лише подолати кризові явища в сільському господарстві, спад виробництва, але й забезпечити його розширене відтворення. Земельна реформа є складовою частиною загальної економічної реформи, необхідною умовою для формування ринкових відносин в державі.

Важлива роль в ході реформування земельних відносин належить землеустрою. Він є інструментом, механізмом, за допомогою якого здійснюються конкретні заходи та роботи на всіх етапах земельної реформи.

Всі заходи з реформування земельних відносин здійснюються в кілька етапів.

На першому етапі проводилась інвентаризація земель всіх категорій за цільовим призначенням, виявлялись землі, які використовувались неефективно, нераціонально, не за цільовим призначенням. Такі землі передавались до земель запасу.

Другий етап – ліквідація монополії державної власності на землю. Поряд із державною формою власності на землю вводились колективна і приватна власність. На основі прийнятих нормативно-правових актів розроблялись в межах колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) проекти роздержавлення та приватизації земель, за якими частина земель залишалась у державній власності (лісовий фонд, водний фонд, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, резервний фонд, землі запасу), а інша частина передавалась у колективну власність Для цього виконувався великий об’єм землевпорядних робіт із встановлення меж цих територій, визначення площ, виготовлення необхідної документації.

Третій етап – паювання земель колективної власності. На цьому етапі кожен член КСП мав змогу реалізувати своє право власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності підприємства. Таке право посвідчувалося Сертифікатом на право на земельну частку (пай). При цьому виконувалися також великі об’єми землевпорядних робіт з розробки схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) та проектів організації їх територій.

Наступний етап – реструктуризація КСП і створення на їх базі нових форм господарювання на нових засадах – засадах приватної власності. Цей етап реформування земельних відносин також супроводжувався виконанням великих об’ємів землевпорядних робіт із розробки проектів реструктуризації КСП з визначенням розмірів нових агроформувань, складу угідь тощо. В нові господарські структури об’єднувались громадяни із своїми земельними частками (паями).

Сучасний етап – запровадження автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру та ринку земель.

Дата добавления: 2014-12-25