Лекція 7. Поняття і призначення землеустрою

Грошова оцінка земельних ділянок

Грошова оцінка земельної ділянки є відображенням капіталізованого рентного доходу, що створюється на земельній ділянці. Цей дохід забезпечується раціональним використанням земельної ділянки. А тому грошова оцінка проводиться на рентній основі.

В залежності від призначення та порядку проведення може бути нормативною та експертною.

Нормативна використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок (купівля продаж, обмін, дарування, застава тощо).

Грошова оцінка земель проводиться за методиками, затвердженими КМУ. Методика передбачає проведення:

- грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення;

- грошової оцінки земель населених пунктів;

- грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (поза межами населених пунктів) – проводиться за категоріями земель.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є матеріали Державного земельного кадастру та іншої землевпорядної та містобудівної документації.

1. Поняття землеустрою.
2. Призначення землеустрою.
3. Принципи землеустрою.
4. Суб’єкти та об’єкти землеустрою.
5. Система землеустрою.

1. Поняття землеустрою

Будь-який об’єкт (промисловості, транспорту, зв’язку) потребує земельної площі. Для сільського господарства – земля є основним засобом виробництва, а тому як об’єкт господарського використання земля потребує певної організації, тобто створення таких умов, які б забезпечили її найбільше раціональне і ефективне використання. Ці питання і вирішує землеустрій.

Землеустрій – сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Поряд із терміном «землеустрій» застосовується термін «землевпорядкування», який має дещо вужчий зміст.

Землевпорядкування – це система державних заходів по реалізації земельного законодавства, спрямованого на організацію повного і раціонального використання землі, а також засобів виробництва нерозривно зв’язаних із землею з метою ефективного суспільного виробництва.

Всі заходи із землеустрою реалізуються шляхом розробки землевпорядних проектів.

Проектування – це серцевина землеустрою.

Землеустрій виник досить давно як практична діяльність. В процесі розвитку суспільства, вдосконалення продуктивності сил змінювались завдання і зміст землеустрою.

Перші землевпорядні дії відносять до появи людських поселень.

З виникненням приватної власності на землю з’явилась необхідність виконання певних землевпорядних дій:

1. Визначення меж ділянок в натурі і закріплення їх знаками.

2. Закріплення землі в правових документах.

3. Складання планів.

4. Визначення площі.

5. Визначення суміжних власників землі.

6. Визначення кількісного, якісного складу угідь та їх вартості.

Землевпорядне проектування в той час являло собою сукупність математичних та геодезичних прийомів для виконання вище перерахованих дій. Завдання економічного характеру при цьому не вирішувались або вирішувалось в незначній мірі.

В подальшому, з розвитком науково-технічного прогресу, перед землеустроєм постали нові задачі з чіткої організації виробництва в кожному господарстві, включаючи і просторову організацію території. Прикладом може бути розвиток землеустрою в колишньому СРСР.

В перші роки існування СРСР землеустрій займався просторовим формуванням колективних господарств, а пізніше на перше місце стали висувати економічні і соціальні завдання (розміщення господарських центрів, встановлення раціональної структури угідь), оскільки необхідно було шукати нові форми організації території для забезпечення раціонального використання землі на великих масивах колективних господарств, колективного використання техніки та трудових ресурсів.

1. Призначення землеустрою

Землеустрій призначений для забезпечення:

а) реалізації державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукового обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агро ландшафтів тощо;

б) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;

в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) прогнозування, планування, і організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організації території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання і охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни;

д) розробки і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості грунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;

е) організації території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель сільськогосподарського призначення;

є) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

1. Принципи землеустрою

Землеустрій як функція управління земельними ресурсами може забезпечити досягнення поставленої мети за умови, що він буде проводитися з урахуванням певних принципів, які випливають з історичного процесу людського буття. При цьому для умов ринкової економіки основними принципами землеустрою є:

Основними принципами землеустрою є:

а) дотримання законності;

б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;

в) організація використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;

г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;

ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;

д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості грунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

1. Суб’єкти та об’єкти землеустрою

Суб’єктами землеустрою є:

- органи державної виконавчої влади;

- органи місцевого самоврядування;

- юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій;

- землевласники та землекористувачі.

Об’єктами землеустрою є:

- територія України;

- території адміністративно-територіальних утворень або їх частин;

- території землеволодінь чи землекористувань;

- окремі земельні ділянки.

1. Система землеустрою

Система землеустрою включає:

а) законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою;

б) органи, що здійснюють державне регулювання у сфері землеустрою;

в) організацію, регулювання та управління у сфері землеустрою;

г) здійснення землеустрою на національному, регіональному і місцевому рівнях;

ґ) державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою;

д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою;

е) суб’єкти та об’єкти землеустрою.

Дата добавления: 2014-12-25