Декоративні особливості деревно-кущових рослин

РІЗНОВИДИ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН

Довкілля нас вражає різноманітністю форм і кольорів. В декоративному садівництві часто використовуються дикоростучі види. Детальне вивчення дозволило вченим виділити у багатьох з них особливо орнаментальні (мальовничі) форми. Вони відрізняються від вихідних форм незвичайним типом крони (плакуча, колоноподібна, карликова, сланка), оригінальною формою і забарвленням листкової пластинки, пелюсток квітів.

Немало диких видів в результаті окультурювання перетворилися на декора-тивні садові рослини: троянди, бузок, тюльпани, жоржини, гладіолуси та інші, які нараховують тисячі різноманітних сортів.

В якості декоративних рослин використовують деревоподібні, кущові (кущі та ліани) та трав¢янисті рослини (квіти та газонні трави).

Характер садово-паркового ландшафту залежить від зовнішнього вигляду рослин, що входять до його складу.

Ефектність декоративної рослини залежить від будови, форми, кольору та інших характеристик її складових елементів.

В осінній, зимовий і ранньо-весняний періоди, коли з листяних порід рослин опадає листя, стають видимими стовбур і гілки. Чітко видно рельєфні елементи їх будови. Це майже єдиний елемент, який є прикрасою саду в ці періоди.

Зовнішній вигляд стовбура і гілок значною мірою залежить від особливостей кори, яка захищає живі тканини від несприятливих чинників навколишнього середовища. У різних рослин кора має різноманітні кольори і зовнішній вигляд. Вона може бути товстою, тріщинуватою, гладкою, шорсткою, м¢якою, твердою, оксамитистою тощо. Верхні шари кори можуть відшаровуватися пластинками або лускою, повздовжніми або поперечними смугами. Крім того, до декоративних властивостей відносяться щільність крони, її фактура (рихла, щільна).

Загальний вигляд дерева, а також його цінність для декоративного садівництва залежить не тільки від будови стовбура, гілок і кори, але й від морфологічних особливостей листків, квітів і плодів.

Декоративні властивості листків визначаються їх формою, розміром та кольором. Велике значення має осіннє забарвлення листя в листопадних та деяких хвойних порід.

Крім декоративних якостей, враховується також о запах і наявність фітонцидів (береза бородавчаста, горіх грецький, тополя бальзамічна, кедр, черемха звичайна, смородина чорна, ялівець козацький та інші).

Значною різноманітністю характеризуються репродуктивні органи деревних рослин. У голонасінних це шишки (колоски), у покритонасінних - квітка. Плоди можуть бути соковиті, поодинокі або зібрані в супліддя.

2.3 ДЕКОРАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРАВ¢ЯНИСТИХ РОСЛИН

Асортимент квіткових і декоративно-листяних рослин дуже великий. За висотою вони поділяються на такі групи:

v гіганти – понад 2 м;

v високі – 1- 2 м;

v середні – 0,5-1 м;

v низькі – 25-50 см;

v карликові - до 25 см.

З а габітусом кущів декоративні рослини діляться на:

v кущисті;

v ажурні;

v дернинні;

v виткі.

Розмір, форма і забарвлення листя в них теж дуже різноманітне. Листя буває великих розмірів, стрічкоподібне, ланцетоподібне, з малопомітними листковими пластинками тощо. Крім традиційного зеленого забарвлення різних відтінків існує багато не менш привабливих кольорів і видів забарвлень. Деякі рослини мають сріблясте, строкате, червоне та інші екзотичні забарвлення, що дозволяє створювати ефектні контрастні композиції.

Розмір, будова квітів і суцвіть декоративних рослин вражає своєю різноманіт-ністю. Квітка, в ботанічному розумінні – це генеративний орган рослини, в якому утворюється насіння для подальшого її розвитку. Тобто біологічна функція квітки - утворення насіння.

У декоративному садівництві «квітами» називають самі квіткові рослини, які вирощують з огляду на їх гарні квіти, суцвіття, інші частини, які мають декоративне значення.

Якщо провести порівняльну оцінку декоративних якостей всіх органів рослини, то можна зробити висновок, що вони підвищуються з наближенням до верхівки рослини. Тобто, найважливішим є квітка, потім листя, а далі інші частини: пагони, гілки, колючки та інше.

Садівників-декораторів цікавлять такі ознаки і властивості квіткових рослин:

ü розміри, і забарвлення квітки;

ü її махровість, форма та аромат;

ü характер суцвіття;

ü час і тривалість цвітіння;

ü відношення до світла.

Характер суцвіть. Деякі рослини мають квіткові пагони, кожний з яких закінчується однією квіткою (мак, тюльпан), але більшість утворює суцвіття різної будови. Прийнято розрізняти такі типи суцвіть:

v гроно – видовжений стрижень, на якому на окремих квітконіжках одна за одною розміщені квітки (люпин, шавлія, мишачий гіацинт, та інші);

v китиця – на одному суцвітті зібрано кілька грон (целозія);

v колос – суцвіття схоже на гроно, квіти розміщені на стрижні, але в них відсутня квітконіжка (левкой);

v складний колос – кілька колосків розміщені на одному стрижні (амарант);

v початок – той самий колос, але з потовщеним м¢ясистим стрижнем (антуріум, монстера);

v щиток – нагадує гроно, але всі квітки розміщені в одній горизонтальній площині (гвоздика турецька);

v складний щиток – на квітконіжках щитка першого порядку розвиваються квітконіжки другого порядку (деревій таволголистий);

v кошик – всі квіти розміщені на одному рівні на злегка випуклому або увігнутому квітколожі (чорнобривці, айстри);

v зонтик – розміщення квіток нагадує парасольку, всі квітконіжки виходять з однієї точки (пеларгонія, ібрейка);

v складний зонтик – на квітконіжках зонтика розвиваються квітконіжки другого порядку (борщовик);

v головка – суцвіття подібне на зонтик, але відсутні квітконіжки. Квітки розташовуються безпосередньо на стрижні овальної форми (скабіоза);

v звивина – бічні пагони розвиваються послідовно в протилежні боки і закінчуються квіткою (гладіолус);

v завиток – з пазухи листка розвивається пагін, який закінчується квіткою.

Форма квітки має велике значення. Бутони і квітки, в яких гармонійно поєдну-ється форма і забарвлення, цінуються надзвичайно високо. Наприклад, троянди, в яких досконало підібрано і форму квітки, і її забарвлення.

Забарвлення квітів – досить різноманітне, зустрічаються всі без винятку кольори і відтінки спектра. Найбільшою популярністю користуються квіти чистих кольорів: червоного, білого, рожевого. Багато рослин мають строкате забарвлен-ня: братки, турецька гвоздика, жоржини, камелія.

Забарвлення квітів, як і листя, пов¢язане з наявністю в клітинному соці анто-ціанів. Різноманітність кольорів залежить від реакції клітинного соку, умов освіт-лення і режиму живлення.

Білий колір пояснюється розсіюванням світла пухирцями повітря, які містяться в міжклітинному просторі пелюсток. В одного й того ж сорту, залежно від пори року, фази розвитку квітки та умов вирощування, забарвлення квіток може відрізнятися. Наприклад, лілія в бутоні має зелене забарвлення, а після його розпускання – яскраво-біле. У цикламена взимку через брак світла червоні зазвичай квіти мають синювато-фіолетовий відтінок.

Махровість квітки – є додатковою прикрасою окремих декоративних рослин. Їх квіти цінуються набагато вище від звичайних простих. Махровість квітки це:

Ø перетворення частини або всіх тичинок і маточок в пелюстки;

Ø збільшення кілець оцвітини;

Ø розсічення пелюсток.

У випадках повної махровості, коли всі тичинки і маточки перетворюються в пелюстки, рослини не утворюють насіння, тобто вони не здатні розмножуватися. У біологічному відношенні, махровість – це ознака виродження виду, сорту.

Запах квітки – це здатність ентомофільних рослин виділяти квітами або лис-тям ефірні речовини для приваблення комах-запилювачів. Ароматних квітів в природі існує не так багато.

Приємний запах мають: троянди, нарциси, конвалії, резеда, левкой. Деякі квіти мають приємний, але слабкий аромат: флокс, півонії, незабудки. Зовсім не мають запаху жоржини, бегонії, айстри, дельфініум, тюльпани.

У таких рослин, як герань, лимон, лавр, петунія, чорнобривці, календула, приємний запах мають листки.

Запахи квітів дуже різноманітні і неповторні. У парфюмерній промисловості широко використовують квіти, як вихідну сировину для отримання ефірних масел, які є основою для виготовлення духів.

Інтенсивність аромату залежить від ряду чинників – погоди, часу доби, фази розвитку самої квітки. Найінтенсивніше аромат виділяється у вечірні, нічні і ранкові години.

Час і тривалість квітування. Квітування більшості культурних декора-тивних рослин є досить тривалим. Так, садова гортензія квітує до 6 місяців, причому деякі сорти змінюють забарвлення - з білого навесні на зелене влітку і рожеве восени.

Більшість рослин квітує за вегетаційний період один раз. Однак є й такі, що квітують два-три рази. Такі види і сорти називають ремонтантними (троянди).

На тривалість квітування значно впливають зовнішні умови: поживний режим, вологість, світло, тепло. Щедрий полив при достатньому живленні збільшує тривалість квітування. У більшості рослин з утворенням насіння припиняється квітування. Видаливши зав¢язь, його можна продовжити.

Відношення до світла в різних рослин різне. В одних рослин квітка закривається в сонячну погоду і розпускається в похмуру (пахучий тютюн), в інших – навпаки, розпускається тільки при яскравому сонячному освітленні (портулак, диморфотека).

Дата добавления: 2014-12-25