Квітучі рослини

КВІТКОВО-ДЕКОРАТИВНІ РОСЛИНИ

КВІТНИКАРСТВО ЗАКРИТОГО ГРУНТУ. ГОРЩЕЧКОВІ

За термінами одержання готової продукції рослини закритого грунту поділяють на:

v осіннього строку квітування (примула, хризантеми);

v зимового строку квітування (нарциси, тюльпани, лілії, кали, троянди);

v весняного строку квітування (амариліс, гортензія, цінерарія);

v літнього строку квітування (геліотроп, бегонія, глоксинія, фуксія).

У виробничому відношенні рослини закритого грунту поділяють на такі групи:

ü рослини, які культивуються на зріз;

ü горщечкові рослини.

Горщечкові, в свою чергу, поділяються на:

¨ квітучі;

¨ виткі та ампельні;

¨ декоративно-листяні;

¨ дерева, кущі і сукуленти.

Велику групу декоративно-листяних рослин можна вирощувати тільки в оранжереях або в кімнатних умовах, оскільки вони походять з тропічних або субтропічних країн.

Горщечкові рослини вирощують для одноразового, протягом одного сезону (левкой зимовий, цінерарія гібридна) і багаторазового, протягом кількох сезонів (азалія, амариліс, глоксинія, цикламен, кали) використання.

Залежно від часу цвітіння їх поділяють на горщечкові рослини:

v весняного квітування (амариліс, кальцеолярія, цінерарія, левкой, сенполія);

v літнього квітування (глоксинія, бегонія, фуксія);

v осіннього квітування (калачики);

v зимового квітування (цикламен).

Амариліс (гіпеаструм). Багаторічна цибулинна рослина зі стрічкоподібними, дворядними, шкірястими, блискучими листками. Квіти лійкоподібні, зібрані на кінці безлистого квітконоса по 2-4 шт.; рожевого, червоного, білого, темно-вишневого, кремового забарвлення. Рослина світлолюбива. Регулюючи тривалість періоду спокою, можна отримувати квітучі рослини в будь-яку пору року. Розмножується насінням, поділом цибулини і цибулинками, якщо в них розвинені власні корені. Ділять також дорослу цибулину на 20-30 частин. Розріз треба зробити так, щоб кожна частина мала кусочок денця. Потім припудрюють вугільним порошком і садять у ящики (суміш 2ч. прожареного піску і 1ч. торфу) при 20-25⁰С. На другий рік рослини пікірують (за схемою 10 х 10см) в ящики. Перших два роки зимовий спокій не потрібний, необхідне тільки добре освітлення і температура 18-22⁰С. Підживлюють слабким розчином гноївки. На третій рік у кінці березня пересаджують у горщики добре розвинені цибулини так, щоб між горщиком і цибулиною була відстань 2-3см, інакше рослина довго не буде цвісти. Цибулину заглиблюють наполовину у суміш (дернина, листяна земля або перегній, торф, пісок 1:2:1:1+4кг рогових стружок, 3кг кісткового борошна на 1м³ землі). На літо горщики виставляють надвір, підживлюють з кінця червня гноївкою та мінеральними добривами.

У кінці літа полив зменшують до мінімуму, підживлення не проводять, горщики заносять у прохолодне приміщення (8-10⁰С), де листки засихають і цибулини 2-3 місяці перебувають у стані спокою. Для квітування горщики переносять у світле приміщення з температурою 20-24⁰С, збільшують полив. Цвітіння настає через 35-40 днів від появи квіткової стрілки. Після цвітіння рослини переносять в парники. Через кожні два роки пересаджують і так само культивують. Вирощують як горщечкову культуру і на зрізування.

Сенполія африканська (узамбарська фіалка). Походить зі східної Африки, низькоросла, теплолюбна, багаторічна трав¢яниста рослина. Листки еліпсоподібні, округлі, зібрані в розетку, опушені. Квітки зібрані в суцвіття типу звивина по 2-12 шт., білі, рожеві, фіолетові, сині з махровими або хвилястими краями. При правильному догляді цвіте протягом 6-10 місяців. Розмножують насінням і живцюванням. При насіннєвому розмноженні фаза цвітіння настає через 9-10 місяців, цвіте рясно. Для отримання насіння необхідне штучне запилення. Вегетативно розмножують, використовуючи листкові живці. Кращою порою для вегетативного розмноження є березень-листопад. Живцюють у пікірувальні ящики, до половини заповнені листяною землею, посипаною зверху шаром промитого піску - 3-3,5 см, сильно зволожують і висаджують живці на глибину 2-3 см за схемою 2 х 7 см, вкорінення відбувається через 25-30 днів при 20-30⁰ С. Вкорінені живці ростуть до утворення розетки листків, після чого їх переса-джують у горщики, ставлять у затінку і при помірному поливанні вирощують протягом 2-4 місяці. Рослини, які сильно розрослися, ділять на окремі кущики з 7-9 листками і розсаджують у горщики, наповнені листяною землею, верховим торфом, подрібненим сфагнумом і піском у пропорції 3:1:1:1. Загальний термін вирощування рослин – 7-8 місяців. Для підготовки до квітування рослини ставлять на затінені стелажі при 18-25⁰ С. Головна умова для нормального розвитку рослин – своєчасне й акуратне поливання вранці і ввечері водою кімнатної температури. Якщо грунтосуміш приготована правильно, то поживних речовин вистачає на рік, після чого необхідно проводити підживлення.

Цикламен – походить з Малої Азії (Греції). Світлолюбна, багаторічна бульбова трав¢яниста рослина. З бульби розвивається велика кількість серцеподібних шкірястих на довгих черешках листків, темно-зеленого, іноді зі світлим рисунком забарвлення. Квіти великі білого, рожевого, червоного, бузкового та фіолетового кольору. Культивують лише один вид – цикламен широколистий (перський).

Для промислового розмноження цикламену використовують насіннєвий спосіб. Насіння висівають з травня до серпня (за схемою 2 х3 см) у ящики (наповнені сумішшю листяної, дернової землі і торфу у відношенні 4:2:1), на глибину 0,5 см, поливають і накривають чорною плівкою. При температурі 18-20⁰ С сходи з¢являються на 25-30 день після висівання. Пікірування проводять двічі: перше за схемою – 4 х 4 см, друге – 6 х 6 см. При пікіруванні бульбочка повинна знаходитися біля поверхні грунту. Підживлення проводять сірчанокислим калієм (K₂SO₄) - 15г на 10л води. У вересні-жовтні рослини переносять у тепло (10-12⁰ С), з появою пуп¢янків температуру підвищують до 15⁰ С, поливи проводять обережно, щоб не залити бульби, що призводить до її загнивання.

Пеларгонія (герань) – походить з Південної Африки. У квітникарстві найбільше значення мають три багаторічні види:

v пеларгонія зональна гібридна;

v пеларгонія плющолиста;

v пеларгонія великоквіткова.

Пеларгонія плющолиста – напівкущ з тонкими розгалуженими пониклими стеблами, зеленими лопатевими листками, подібними за формою до листя плюща. Квіти білі, рожеві, червоні зібрані також у зонтикоподібне суцвіття. Викорис-товують як ампельну або шпалерну рослину.

Пеларгонія крупноквіткова – рослина з напівздерев¢янілими пагонами, квітами діаметром 5-7 см, зібраними по 5-7 шт. у зонтик. Забарвлення квітки біле, рожеве, червоне, фіолетове з темними плямами. Квітує з травня до серпня.

Розмножується вегетативно. Живцювання проводять в два строки: в лютому-березні і в серпні. Живці висаджують у ящики, наповнені річковим піском або сумішкою піску і торфу за схемою 7 х 7 см, або відразу в горщики діаметром 9 см. Укорінення живців проводять при температурі 18-20⁰ С. Якщо живці вкорінюють в горщиках, то в центрі грунтосуміші (дернова і листкова земля 1:1) роблять ямку діаметром 1,5-2 см і глибиною 2-4 см, у неї насипають пісок, в який садять живець. Поливання живців помірне.

Зимою укорінені живці утримують при температурі 4-6⁰ С, поливання також помірне. У березні-квітні рослини, що розмножувалися в ящиках, пересаджують у горщики діаметром 11-13 см, наповнені сумішшю дернової, листяної і перегнійної землі в пропорції 1:1:1:2 з рH 5,5-6,5. Після пересаджування підвищують температуру повітря до 12-14⁰ С, посилюють полив.

Глоксинія (сіненгія) походить з Південної Америки. Коренева система складається з придаткових коренів. Стебла вкорочені (2-5 см), слабо розгалужені. Листки овальні, опушені, світло- і темно-зелені залежно від сорту, довжиною 15 см і більше. Квіти на соковитих квітконіжках. Віночок з широко відкритою лійкоподібною трубкою і шестилопатевим відгином діаметром 9-11 см, одинарний або подвійний. У багатьох сортів краї відгину хвилясті або махрові. Майже весь віночок забарвлений інтенсивними оксамитовими тонами бордового, червоного та білого кольорів та іншими оригінально поєднаними тонами.

У виробництві глоксинію розмножують насінням, яке формується в результаті штучного запилення квітів. Вегетативно розмножується за допомогою листкових живців і поділом бульб.

Вирощують глоксинію на легкій грунтовій суміші, до складу якої входить листяна земля і торф (3:4), листяна, дернова, перегнійна земля і торф (1:1:1:2), дернова земля, торф, пісок (1:3:1). Субстрат повинен бути свіжим, повітро- і водопроникним з рH 5,5-6.

Глоксинія починає квітувати через 5-6 місяців після висівання насіння і через 3 місяці після висаджування бульб.

Для глоксинії обов¢язково потрібен період спокою. В кінці вересня її корені відмирають, ріст листя припиняється, а через 20-40 днів відмирає надземна частина. Бульби зберігають у підвалі при температурі 10⁰ С і помірному зволо-женні. У грудні-лютому їх поміщають у субстрат з листяної землі, торфу і піску (2:1:1) при температурі 20⁰ С для пророщування. Пророщені рослини висаджу-ють у горщики цілими або поділеними за кількістю ростків.

До інших квітучих рослин належать кальцеолярія, фуксія, китайська троянда, цінерарія.

Дата добавления: 2014-12-25