Місце проживання фізичної особи

Параграф 2.Місце перебування та цивільний стан фізичної особи

Управління майном підопічних. Помічник фізичної особи

Особа, яка потребує опіки та піклування, може бути власником майна як сукупності речей, майнових прав та обов’язків, наприклад, бути власником фермерського господарства, підприємства. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах, здійснювати управління майном особи, над якою встановлено опіку, вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного, погашати за рахунок його майна борги. Окрім такого виду опіки над особою та її майном, можлива опіка тільки над майном.

Опіка може бути встановлена над майном фізичної особи:

· місцезнаходження якої невідоме;

· яка визнана безвісно відсутньою;

· над якою встановлена опіка або піклування, якщо її майно знаходиться в іншій місцевості.

Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен ураховувати її побажання.

Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, що потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном, або передати його за договором в управління іншій особі.

Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до обсягу їх неповної цивільної дієздатності (за винятком тих правочинів, які підопічні можуть здійснювати самостійно).

Опікун та піклувальник можуть виконувати свої обов'язки відплатно. Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном установлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна. Опіка над майном установлюється також в інших випадках, установлених законом.

Помічник фізичної особи – це дієздатна фізична особа, яка призначається органом опіки та піклування на прохання дієздатної особи, що потребує допомоги внаслідок стану здоров'я та оплачує ці послуги. Помічнику надається документ, за яким він може представляти інтереси особи в інших організаціях, отримувати пенсію, оформлювати субсидію тощо, однак для представництва у суді треба окрема довіреність (ст. 78 ЦК).

Правове регулювання місця перебування та цивільного стану фізичної особи необхідно, перш за все, для захисту цивільних інтересів самої фізичної особи. Навіть, якщо людина довго відсутня за місцем постійного проживання, це не означає, що можна захоплювати її майно.

Місце перебування фізичної особи – це те місце, де вона знаходиться тимчасово (готель, притулок тощо). Місце проживання фізичної особи – це місце, де громадянин проживає постійно або переважно. За місцем проживання й за місцем тимчасового перебування встановлена державна реєстрація з метою фіксування місця знаходження фізичної особи, що вільно нею обирається відповідно до Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Існує презумпція того, що особа перебуває в даному місці проживання, за місцем реєстрації, хоча в кожний конкретний момент вона може перебувати й в іншому місці. На цю адресу направляється й офіційне листування, визначається місце виконання зобов'язання, місце відкриття спадщини тощо. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Якщо фізична особа проживає без реєстрації, це може тягти негативні наслідки для неї самої, тобто, можлива втрата права на приватизацію житла тощо. В такому разі можна встановити місце фактичного проживання у судовому порядку, тобто місце реєстрації є презумпцією того, де ця особа проживає, а якщо це не так, то можна довести це у судовому порядку.

Місцем проживання фізичної особи є:

1) приміщення (житловий будинок, квартира), придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, що встановлюються законом.

2) місце проживання батьків фізичної особи у віці від 10 до 14 років (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом.

3) місце проживання батьків (усиновлювачів) фізичної особи, яка не досягла 10 років, або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, у якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Дата добавления: 2014-12-25