Представництво

Представництво – це правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Цей правочин безпосередньо створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки особи, яку представляють. Представник повинен дотримуватися меж наданих йому повноважень. Відносини представництва є складними.

§ Внутрішні відносини представництва – це довірчі (фідуціарні) відносини особи, яку представляють, з представником, вони ґрунтуються на впевненості, що представник не порушить права та законні інтереси особи-довірителя.

§ Зовнішні інтереси представництва – це відносини між представником і третьою особою та відносини між особою, яку представляють, і третьою особою. У зовнішніх відносинах представник зобов’язаний інформувати третю особу про представницький характер своїх дій і надавати докази підстав виникнення і змісту своїх повноважень.

Причини розповсюдження представництва:

§ юридичного характеру – відсутність у фізичних осіб повної цивільної дієздатності (часткова, мінімальна, обмежена);

§ фактичного характеру – хвороба, перебування у відрядженні, відсутність юридичних знань, особиста зайнятість тощо.

2. Склад правовідносин представництва (суб’єкти, предмет, зміст)

Суб’єкти представництва:

- довіритель – особа, яку представляють (будь-яка юридична або фізична особа);

- представник – юридична особа, якщо це не суперечить її правоздатності, та фізична особа, якщо вона має повну цивільну дієздатність. Здійснення фізичними та юридичними особами представництва з окремих видів діяльності можливе лише після одержання ліцензії (наприклад, укладення угод з цінними паперами). Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто, як виняток, через замісника шляхом передоручення. Особа, яка видала довіреність, має право у будь-який час скасувати передоручення, а угода про відмову від цього права є недійсною;

- замісник представника – це інша особа, якій представник може передати свої повноваження частково або повністю, якщо це передбачено законом або договором між довірителем і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів довірителя. Однак представник, який передав свої повноваження іншій особі, зобов'язаний повідомити про це довірителя, та надати йому необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження. Невиконання цього обов'язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Замісник стає представником довірителя. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення;

- третя особа, з якою в особи, яку представляють, внаслідок вчинення представником правочину виникають цивільні права та обов'язки, це може бути будь-який учасник цивільних відносин, який має потрібну для вчинення правочину цивільну дієздатність (правоздатність).

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені (наприклад, комісіонер, управитель, особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів), рукоприкладач, який підписує текст за дорученням особи з фізичними вадами.

Предмет правовідносин представництва – це результат юридичних дій (послуг), здійснюваних представником (правочини), а також, як додатковий предмет, може бути результат дій фактичного характеру, пов’язаний з виконанням доручення, наприклад, пересилання, передрук документів).

Зміст. Представник зобов’язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, інтереси якої він представляє, у відносинах з третіми особами.

Представник має право, реалізуючи надане йому повноваження у відносинах з третіми особами, діяти від імені та в інтересах особи, яку він представляє.

Представник зобов’язаний:

Ø діяти в інтересах того, кого представляють;

Ø інформувати третю особу про представницький характер своєї дії;

Ø надавати у разі необхідності третім особам докази наявності та змісту повноваження.

Дата добавления: 2014-12-25