Електронні видання 2 страница

Якщо електронний документ підготовляється для перегляду на екрані монітора, то доцільно використовувати формати, що добре відтворюють колір при малих обсягах файлів, (GIF, JPEG). Відзначимо, що в таких публікаціях звичайно застосовується адитивна колірна модель RGB. При необхідності виводу і тиражування документа використовуються формати EPS, TIFF і субтрактивна колірна модель CMYK. Слід зазначити, що для електронних публікацій, як правило, потрібно значно менший дозвіл графічних зображень, чим при їхньому типографському відтворенні. Так, приміром, розповсюджені розміри ілюстрацій – 640х480 пікселів, дозвіл – 72 dpi (крапок на дюйм).

При розміщенні в публікації великих ілюстрацій типу художніх творів або у випадку гіперграфічних документів виявляється доцільним використовувати спеціальний режим попереднього перегляду графічних елементів документів, що передбачає візуалізацію деякого схематичного зображення даної картини. При цьому користувач системи або читач документа вирішує, чи слід йому завантажувати і переглядати все зображення чи ні.

Звичайно для забезпечення швидкого завантаження використовується формат GIF. Цей формат надає можливість черезстрочного (Interlaced) завантаження, а це значить, що як тільки сторінка гіпертекстового документа починає завантажуватися в пам'ять комп'ютера, так починає візуалізуватися (прорисовуватися) необхідне зображення. Максимальне число кольорів в ілюстрації формату GIF – 256. При цьому формат припускає стиск ілюстрації без втрат з алгоритмом кодування повторів: послідовність байтів, що відповідають одному кольорові, заміняється словом із двох байтів, один із яких відповідає кольорові, а другий – кількості повторів. Зниження числа використовуваних кольорів не занадто критично для ілюстрацій попереднього перегляду, але дає можливість знизити обсяг файлу зображення і збільшити швидкість його завантаження.

Ефективний алгоритм стиску з утратами реалізований у форматі JPEG. Особливо ефективний так називаний progressive JPEG. JPEG зберігає всі кольори оригіналу (глибина кольору – 24 розрядів), дозволяє задавати ступінь стиску зображення, однак при високому ступені стиску інформації в ілюстрації можуть з'явитися небажані ефекти типу кольорових плям. При цьому руйнуються суцільні області і згладжуються або розмиваються різкі переходи кольорів.

Якщо ілюстрація містить в основному векторні елементи, приміром, креслення або схему, то має сенс зберігати її в GIF-форматі, а якщо це кольорова фотографія, то логічно зберегти її у форматі JPEG. Особливо слід зазначити розміщення в електронних публікаціях знімків екрана (Print Screen) – растрових зображень, скопійованих з екрана монітора. Знімок копії екрана, як правило, має низький дозвіл (обумовлене дозволом екрана монітора), тому він має потребу в спеціальних установках стиску і дозволу. Звичайно такі зображення (найчастіше це робоче вікно якої-небудь програми) представляються у форматі GIF.

Для перетворення зображення з одного формату в іншій існує досить багато трансляторів і спеціалізованих програм. Наприклад, це здійснює програма DeBabelizer фірми Equilibrium Technologies, що працює на платформах Windows і Macintosh. Цю ж операцію можна виконати в більшості програм растрової і векторної графіки, наприклад у програмах фірм Adobe Systems, Corel, Macromedia і ін. Зокрема, Adobe Photoshop може відкривати і зберігати растрові файли у всіляких форматах, включаючи TIFF, EPS, GIF і JPEG.

Анімаційна графіка

Це одна із сучасних форм представлення графіки в електронних публікаціях. На перший погляд анімація подібна відеофільмуі, але вона принципово відрізняється від нього, тому що має справа з неживими мальованими об'єктами. Послідовне відтворення зв'язаних зображень з частотою, що перевищує частоту злиття мелькань, приводить до ефекту злитого представлення динаміки зміни зображень. Кожне зображення в анімації виступає у виді кадру. Зображення кадрів можуть створюватися в середовищі традиційних графічних пакетів, що підтримують формат GIF, і включати фонові зображення і мальовані об'єкти. Наприклад, у графічній програмі Photoshop (версія 4.0 і вище) окремі кадри створюються по шарах.

Такий підхід нагадує мультиплікацію. Зображення в послідовності кадрів повинні бути зв'язані між собою. Цей зв'язок обумовлюється необхідністю плавної зміни положення об'єктів у полі зображення, їхнього масштабу або руху елементів об'єкта зображення. У мультиплікації для створення ефекту руху використовується промальовування кожного наступного кадру. Такий підхід може бути реалізований і в комп'ютерній анімації. У цьому випадку малювати приходиться у визначеному програмному середовищі, що потенційно спрощує процес. Для цих цілей можуть використовуватися програми двох- і тривимірної графіки.

До програм анімації графіки для Web можна віднести: Animagic GIF (Right to Left Software), GIF Construction Set (Alchemy Mindworks), Microsoft GIF Animator (Microsoft), PhotoImpact GIF Animator (Ulead Systems), VideoCraft GIF Animator (Andover Advanced Technologies), WebImage і інші.

У цих і подібних анімаційних програмних засобах творцеві анімацій надається досить різноманітний інструментарій обробки і редагування GIF-зображень, маніпулювання ними і компонування анімаційного ролика.

Процес створення анімації можна розділити на два важливі складові – власне її створення і потім оптимізація. Процес створення включає добір послідовності кадрів і додавання їхній до створюваного GIF-файлу. При цьому анімаційні програми Ulead, Alchemy Mindworks і Microsoft дозволяють додавати кадри не з графічного файлу, а з буфера обміну. У результаті відбувається трансформація зображення в міру проходження кадрів і немає необхідності зберігати кожен кадр.

У програмі Ulead Gif Animator по початковому і кінцевому зображеннях будується анімація за допомогою одного з ефектів, наприклад напливу нової картинки поверх старої, зміна листа папера і т.д.

Після того як кадри зібрані в один файл, починається розміщення керуючих блоків. Після закінчення компонування мультфільму файл можна вставити в електронний документ як звичайне зображення.

Програмні засоби створення анімацій, як правило, вимагають великого обсягу пам'яті комп'ютера. Наприклад, пакет тривимірної анімації 3D-Studio займає порядка 600 Мбайт пам'яті на вінчестері. Тому для програвання анімації створюється спеціальний керуючий файл (звичайно з розширенням *. exe) набагато меншого обсягу.

Будь-яке зображення в комп'ютерній графіці кодується у виді образно-просторового представлення його елементів. При цьому поточне місце розташування кожного об'єкта зображення або його елементів задається відповідними координатами. Тому з'являється можливість використовувати математичний апарат для автоматизації процесів підготовки анімації. Наприклад, можна автоматично створювати проміжні кадри зображень анімації на базі використання методів інтерполяції й екстраполяції. У цьому випадку задають крайні крапки переміщення елементів об'єкта, указують число кадрів, протягом яких здійснюється це переміщення, а інші перетворення виконують безпосередньо в програмі. Саме в такий спосіб можна імітувати рух людини, здійснити плавне перетворення одного об'єкта в іншій, особи однієї людини в інше і т.д.

Порівняльний аналіз графічних форматів

Якщо ми тепер повернемося до браузерів, то можна сказати наступне, що більшість браузерів без проблем можуть відображати графічні файли чотирьох форматів (*.gif,*.jpg,*.png,*.bmp), використовувати з яких на сьогоднішній момент найкраще два — *.gif і *.jpg. та й то після попередньої оптимізації. Розглянемо ці формати більш докладно.

Формат GIF — Graphics Interchange Format — (вимовлятися по різному — «гіф» або «джиф») був розроблений для передачі графічних даних між комп'ютерами з використанням модемів. Формат Gif застосовує ті ж алгоритми стиску, що і звичайні програми-архіватори (метод LZW-компресії — патентований алгоритм стиску, що належить корпорації Unisis), тому при записі і зчитуванні GIF-зображення ніяких втрат інформації не відбувається. Однак у відмінності від них GIF-файли архивуються і розархівуються автоматично.

Формат GIF може застосовуватися для кольорових зображень, різних градацій сірого або чорно-білого зображень. При роботі з кольором і при роботі з градаціями сірий GIF-формат обмежений 256 кольорами. У більшості випадків цього цілком достатньо для одержання якісних ілюстрацій, але до фотографічної якості, звичайно, далеко.

GIF-формат має три приємні додаткові можливості:

Мультиплікація — використовуючи будь-який анімаційний GIF-редактор або Adobe Image Ready (додаток до Adobe Photoshop версії 5.5 і вище), легко зібрати простий мультик: намалювати окремі кадри, настроїти час затримки в послідовності показу. Коли анімація готова, вона записується на диск як звичайний GIF-файл. Хоча в цьому файлі не одна, а ціла серія GIF-картинок і різна інформація настройки.

З якою GIF-картинкою приходиться працювати — з анімацією або з простою — браузер довідається в момент завантаження GIF-файлу. Прості картинки він просто розміщає на екрані і «забуває» про них; анімованими приходиться опікувати постійно, змінюючи кадри на екрані...

Простий gif-файл	Анімований gif-файл

Прозора графіка — GIF-формат дозволяє один або кілька кольорів у картинці оголосити прозорими. Це дозволяє створити ілюзію не прямокутного зображення.

Прозорий колір задається в редакторі при записі GIF-файлу. Однак у Front Page теж є можливість указати на GIF-зображенні колір, що буде сприйматися браузером як прозорий.

Звичайний gif-файл

Прозорий gif-файл

Черезрядкове розгорнення — застосовується для великих GIF-файлів. Ілюстрація розділяється на чотири частини, розміром з оригінальну картинку. Перша частина містить 1, 5, 9,... рядка вихідного зображення. Друга — 2, 6, 10,... Третя — 3, 7, 11,.... Четверта — 4, 8, 12,... Браузер будує на екрані спочатку першу частину картинки, потім другу, потім третю і четверту. Виходить ефект поступового прояву зображення. На повільних лініях Інтернету цей метод дозволяє користувачеві ще до завантаження всіх частин одержати представлення про зображення — адже частини будуються браузером у міру їхнього надходження на комп'ютер.

Якщо картинка завантажується не по мережі, то розходження виводу звичайного GIF і черезрядкового на швидких комп'ютерах непомітні.

Формат JPEG — Joint Photographic Experts Group — (вимовлятися «джей-пег») був розроблений спеціально для передачі фотографій. Він підтримує мільйони кольорів і дозволяє одержувати зображення дуже високої якості.

Звичайно, висока якість відбиває на розмірах файлу. Але формат JPG має одну особливість: у багатьох редакторах, що працюють з JPG-файлами (зокрема, у PhotoShop) при збереженні файлу, можна вказати той ступінь якості, що потрібна і, тим самим, балансуючи на планці «якість-розмір файлу», досягти потрібного компромісу.

Формат PNG — Portable Network Grafics — (вимовлятися «пинг») був розроблений як альтернативу GIF- і JPG-форматам.

Повна реалізація даного формату повинна підтримувати повнокольорові зображення з колірною глибиною 24 біт/піксел і навіть 48 біт/піксел, дозволяти зберігати повну інформацію про ступінь прозорості кожної крапки зображення за допомогою спеціального альфа-каналу.

Таким чином, кожен піксел PNG-файлу, поза залежністю від його кольору і місця розташування, міг би мати будь-як значення непрозорості від нульової (повна прозорість) до абсолютно непрозорої, використовувати більш ефективний алгоритм черезрядковості, давати можливість використання гамма-корекції. Ця властивість використовується для згладжування яскравості дисплеїв різних типів комп'ютерів і, відповідно, між створюваними на них зображеннями. Справа в тім, що PNG- формат дозволяє зберігати у файлі коефіцієнт яскравості дисплея, на якому було створене зображення.

Згодом це повинно забезпечувати можливість автоматичної корекції яскравості зображення відповідно до параметрів відеосистеми.

Труднощі полягають у тому, що на сьогоднішній момент ні один з наявних методів збереження фалів PNG не можуть керувати більш ніж одним або двома параметрами, а сама реалізація запису файлу часто має вади. Стиск PNG виявляється не оптимальним, розмір файлу зменшується, але не дуже сильно.

Формат BMP — BitMaP (бітова матриця) — (вимовлятися «битмэп»). Формат без стиску зображення. Дуже великий розмір файлів.

Відеоінформація

Електронні видання можуть містити не тільки текстову інформацію і графіку, але і відеокомпоненти.

d:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\G:\zip\Эл_уч\МГУП\81Методы и средства подготовки ЭлИзд\predmetnyi.htm - i187Відеоінформація представляється у формі відеокліпів (відеороликів), тобто наборів послідовно виведених друг за другом взаємозалежних зображення-кадрів (відеокадрів). Якщо швидкість появи відеокадрів перевищує частоту злиття мелькань (порядку 25 кадрів), то в користувача створюється враження безперервного руху об'єктів (full-motion video – повнокадровое відео). Цей принцип був реалізований у кіно і в даний час залишається основним при переводі в цифровий формат відеозображення. Відеозображення можуть відтворюватися як в окремому вікні програми перегляду на частині екрана, так і в розмірах екрана (full-screen video – повноекранне відео).

Обсяг однієї секунди відеоролика з частотою 30 кадр/с при дозволі 640х480 пікселів, представлених 8-розрядним кодом (256 кольорів), складає 9 Мбайт. При використанні 24-розрядної колірної палітри (16 млн. кольорів) і дозволі 1280х1024 ця цифра збільшиться до 114 Мбайт, у зв'язку з чим особливу актуальність набувають питання збереження і передачі інформації.

Щоб відеодані устигали виводитися на екран, необхідно забезпечити їхнє швидке декодування (відновлення). Багато відомих фірм розробили свої власні відеостандарти і файлові формати для них. Кожен стандарт має визначену швидкодію і якість.

Наприклад, фірмою Apple був запропонований стандарт QuickTime, реалізований на комп'ютерах фірми Apple. Існують програми, що дозволяють використовувати його на IBM-сумісних комп'ютерах (у середовищі Windows).

Відеоінформація формату QuickTime зберігається у файлах з розширенням *. mov. Для початку необхідно установити програмний пакет QuickTime, до складу якого входять спеціальні програми і драйвери для власного програвача QuickTime. Ці програмні продукти дозволяють програвачеві в Windows (Media Player) відтворювати відеоінформацію цього стандарту. У форматі QuickTime крім відеоінформації може зберігатися звуковий супровід відеоданих. При частоті дискретизації 22,05 КГц, розрядності 8 біт, у режимі «моно» одна секунда аудіоінформації займає приблизно 20-30 Кбайт. Одна секунда відеозображення з таким же звуком займає 150-200 Кбайт (236х168 – 320х240, 15 кадрів у секунду).

У системах Windows розповсюджений відеостандарт AVI (Audio Video Interleaved). Файли цього стандарту мають розширення *.avi. Доступ до них здійснюється через програму Media Player. У AVI-файлі застосовується міжкадровий стиск. Він містить один ключовий кадр, щодо якого формуються інші кадри відеозображення.

Сучасні драйвери і програми дозволяють відтворювати досить велику кількість форматів і перетворювати файли одного формату в іншій.

Обробка відеоінформації включає кілька етапів: оцифровку, створення відеороликів або відеокліпів і їхнє наступне відтворення.

d:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\G:\zip\Эл_уч\МГУП\81Методы и средства подготовки ЭлИзд\predmetnyi.htm - i204Оцифровка відеоролика, на відміну від його відтворення, здійснюється не в реальному масштабі часу, але проте і тут багато чого залежить від використовуваних технологій і підтримуючих їх програмних засобів.

У найпростішому випадку процедуру оцифровки відеоінформації реалізує відеокамера, підключена до комп'ютера. Відеокамера включається в режим відтворення. Для проведення оцифровки використовується одна з програм оцифровки відеоданих, наприклад Pro MultiMedia. З її допомогою створюється файл формату AVI на твердому диску. Під цей файл задаються відповідне ім'я і передбачуваний обсяг файлу. Після запуску програми одночасно з запуском відтворення відеозображень у відеокамері починається процес оцифровки відеоданих. Для зменшення обсягу відеофайлу цією ж програмою його можна перевести у формат МРЕ, що скорочує його обсяг (наприклад, з 4 Гбайт до 300 Мбайт). Наступне програвання відеоролика може здійснюватися стандартним додатком Windows – Media Player.

У більш складних випадках використовується монтаж відеокліпу відповідно до розробленого сценарію. Він передбачає роботу з окремими кадрами або їхніми послідовностями. Сьогодні може використовуватися лінійний і нелінійний монтаж.

В даний час при створенні електронних видань широке поширення одержали технології виконання відеомонтажу і редагування оцифрованного відеоматеріалу усередині комп'ютера. Така технологія одержала назву нелінійного монтажу, оскільки забезпечила операторам пряме звертання до необхідних кадрів або фрагментів відеоролика, записаним на твердий диск комп'ютера. Відкрилася можливість уникнути стомлюючого процесу постійної (лінійної) перемотування відеострічки назад при перегляді і пошуку цих фрагментів.

У випадку більш складних процедур роботи з відеоматеріалом виникає необхідність сформувати і задіяти другу копію цифрового відео (або її частини). Таким чином, для створення будь-якого мікшерного переходу або ефекту між двома відеокліпами в оперативній пам'яті комп'ютера необхідно одночасно містити кадри як кліпа, що закінчується, так і початок кліпів, послідовно завантажуючи їх із твердого диска, проводячи декодування (декомпресію) і роблячи розрахунок нових кадрів результуючого кліпу. Потім здійснюються зворотна компресія (стиск) даних і запис на диск. Цей процес називають рендеринг (rendering).

Системи нелінійного монтажу реального часу використовують двухпотокову плату компресії/декомпресії відеоінформації і додаткову плату власне цифрових ефектів. Набір мікросхем для виконання в реальному часі заданих ефектів мікшування може бути встановлений і прямо на платі компресії (наприклад, у Pinnacle Systems RealTime – більш 130 двомірних ефектів виконується в реальному часі).

Оперуючи з двома потоками, подібні цифрові системи можуть виконувати й інші необхідні функції, властиві класичним монтажно-микшерским аналоговим комплексам, наприклад титрування (titling) або різні види рuр-проекций (проекції з використанням ефектів прозорості і т.д.).

Обробка відеоінформації вимагає високої швидкодії використовуваних обчислювальних структур. Практично подібні обчислення вимагають виконання мільярдів спеціалізованих операцій над пікселами зображень. Очевидно, що швидкість їхнього виконання істотно залежить від швидкодії процесора.

Тому набагато частіше, ніж відеофрагменти, в електронних виданнях використовується комп'ютерна мультиплікація або прості анімаційні файли. Вони ж дуже часто зустрічаються на різних Web-сторінках, причому в багатьох випадках використовуються як рекламу. Однак така мультиплікація може з успіхом використовуватися для ілюстрації послідовності виконання технологічних операцій, роботи поліграфічних машин і комплексів і навіть послідовності виконання операцій у комп'ютерних програмних пакетах. В усіх перерахованих випадках анімація відіграє допоміжну роль, сприяючи наочності опису відповідних процесів і кращому розумінню і запам'ятовуванню їхнього опису.

Цифрове комп'ютерне відео може успішно використовуватися лише на комп'ютерах із процесором і відеокартою високої продуктивності, що забезпечують швидкості проходження інформаційних потоків, що перевищують 1 Гб/с.

Відеоінформація може відтворюватися програмами типу Media Player одночасно зі звуком. У цьому випадку для монтажу, як правило, використовуються програми, що забезпечують комплексну обробку інформації – відео- і аудіоданных. До таких програмних засобів відносять Adobe Premiere, Ulead Media Studio Pro і інші.

аудіоінформация

В електронні публікації можна включати й аудіоінформацию. Звичайно вона сполучається за часом відтворення з анімацією або відеоінформацією, візуалізацією тексту або графіки.

Причому аудіоінформация в електронних виданнях може виступати у виді музичного супроводу фрагмента електронного документа, що демонструється, анімаційного ролика або відеокліпу, як мовне пояснення або коментар що відбуваються (визуализируемых на екрані монітора) подій, як мовні висловлення і команди, відтворення різноманітних звуків і звукових ефектів.

Швидкість сприйняття людиною звукової інформації має той же порядок величин, що і для тексту. Однак одночасна робота з текстовою і звуковою інформацією не тільки збільшує загальну швидкість сприйняття, але і сприяє більш довгостроковому її запам'ятовуванню, ймовірно в результаті навчання визначених асоціативних зв'язків.

Як відомо, комп'ютер може обробляти тільки цифрову інформацію, тому аналоговий звуковий сигнал необхідно перетворити в цифрову форму. Для цього служить аналого-цифровий перетворювач (АЦП). При цифровому представленні аналогового сигналу його амплітуда змінюється дискретно, тобто обмірювані значення описують аналоговий процес, визначаючи його стан у фіксовані моменти часу послідовністю дискретних чисел.

В АЦП аналоговий сигнал після нормування по амплітуді квантуется за рівнем і кодується. Кожному моментові виміру по тимчасовій шкалі ставиться у відповідність цифрове значення миттєвої амплітуди сигналу. Таким чином, аналоговий звуковий сигнал представляється послідовністю чисел.

Багато програм обробки звуку дозволяють завантажувати і зберігати оцифровану аудіоінформацию в різних форматах, що дає можливість перетворювати файли з одного формату в іншій, розділяти стереоканали, підготовляючи в такий спосіб звук для подальшого використання, зокрема, як компонент електронних публікацій.

Слід зазначити, що обробляти оцифрованный звук можна й у прив'язці до анімації або відеоінформації. Для цих цілей звичайно використовуються названі в попередньому параграфі програми Adobe Premiere і Ulead Media Studio Pro.

Розглянуті вище компоненти тією чи іншою мірою використовуються в складі більшості електронних видань. Проте кожне з цих видань має свої особливості по включенню традиційних і мультимедійних компонентів.

Формати електронних видань

У попередньому параграфі вже згадувалися формати електронних видань. Тут ми поговоримо від цьому докладніше, утім, пізніше ми будемо ще не раз звертатися до цього питання. Якщо в звичайній книзі формат характеризує її ширину і висоту, то в електронному виданні формат описує те, яким образом у файлі представлена інформація. В даний час для сучасних і якісних електронних видань використовуються два основних формати, а саме:

- PDF (Portable Document Format), розроблений фірмою Adobe і представляє розвиток і удосконалювання відомого видавничого формату опису сторінок документів Post Script,

- HTML (Hyper Text Markup Language) – гіпертекстова мова розмітки сторінок за допомогою якого створене велика кількість електронних документів, у тому числі – абсолютна більшість видань, що циркулюють у середовищі Інтернет.

Головне достоїнство обох форматів складається в можливості розміщення в тексті видання гіперпосилань, по яких здійснюються швидкі переходи як усередині даного видання, так і в зовнішні, стосовно даного, документи. Зокрема, за допомогою гіперпосилання можна зв'язатися з автором або видавцем по електронній пошті, переглянути літературні джерела, на які посилаються в даному виданні, викликати ілюстрацію, що пояснює зміст деякого текстового фрагмента і багато чого іншого.

Більшість електронних матеріалів, що циркулюють у мережі Інтернет, оформлені в HTML-форматі. Формат досить компактний і, поряд з текстом, дозволяє включати у видання ілюстрації і Мультимедійні фрагменти. Основу HTML-документів складають звичайні текстові файли, окремі символи в які представлені в ASCII-кодуванні. Ці файли доступні для перегляду і редагування в будь-якому редакторі текстів. Відмінністю HTML-видання від звичайного тексту є те, що в них присутні спеціальні команди – теги, що вказують правила форматування документа. Мова HTML і правила складання HTML-документів і роботи з ними, будуть детально описані в наступній главі. Недоліком цього формату є чутливість до використовуваних у виданні шрифтів: відсутність потрібного шрифту на користувальницькому комп'ютері викликає утруднення при перегляді документа, зв'язані з необхідністю заміни відсутньої шрифтової гарнітури.

Іншим основним форматом для електронних документів є PDF (Portable Document Format), розроблений у 1993 р. фірмою Adobe. Як говорить сама назва, вона робить документи «portable», тобто документи можуть проглядатися незалежно від програм, у яких вони підготовлені і незалежно від використовуваних шрифтів і комп'ютерів. PDF дозволяє перебороти цей бар'єр. Так уперше відкрилася можливість поширювати на нематеріальних носіях (дискетах і компакт-дисках) і через Інтернет виконані в графічному режимі документи, зокрема, оригінали-макети видань. При цьому гарантується повна ідентичність. Це робить PDF-формат надзвичайно корисним не тільки для художніх і дитячих електронних видань, але і для комерційних і рекламних документів. У США PDF-формат став основним для поширення урядових матеріалів.

Споконвічно формат PDF був запропонований як альтернатива друкованим документам, засіб для організації «безпаперового офісу». Перегляд таких документів повинний бути організований за допомогою універсальних засобів, незалежно від їхнього додатка, що створило, і встановлених на даному комп'ютері шрифтів. Формат PDF може розглядатися як компактний формат електронної документації. Практично вся документація різноманітних програмних пакетів поширюється на компакт-дисках у цьому форматі. Нарешті, цей формат зберігає всю інформацію для вивідних пристроїв, тобто може служити для збереження оригіналу і роздруківки за замовленням. У порівнянні з форматом опису документів PostScript формат PDF має перевагу, тому що він є странично-орієнтованим, тобто описує кожну сторінку окремо. Це різко спрощує вивід окремих сторінок.

PDF підтримує різні види компресії зображень, тексту і графіки, що дозволяють зменшувати розмір конкретних фрагментів файлу за допомогою найбільш підходящих для цього алгоритмів, одночасно дозволяючи використовувати гіпертекстові зв'язки. Фірма Adobe розробила і комплект програмного забезпечення для створення, перегляду, редагування і роздруківки PDF-файлів.

Загальні принципи оформлення електронних видань

Широке трактування поняття «електронне видання» показує, що при його створенні й оформленні можуть бути використані різноманітні форми представлення інформації. У цьому зв'язку можна задати багато варіантів класифікацій видань. Однак доцільніше поділяти них по типі або видові. З огляду на історичний характер появи електронних видань, поступовий розвиток на кращих зразках традиційних книжкових видань, можна ввести, за аналогією з останніми, визначені групи з загальними для книжкової продукції підходами до підготовки і випуску.

Першою областю, у якій почали використовуватися електронні видання, стало навчання. У наступні електронні видання створювалися для розваг і інших цілей. Причому саме ігрові варіанти дали поштовх для з'єднання в електронних виданнях тексту, графіки, відео і звуку. Саме на ігрових варіантах електронних видань створювався розвитий інтерфейс, що забезпечує безперервний контакт користувача із системою, відпрацьовувалися програмні засоби інтерфейсу користувач – система.

При підготовці електронних видань не можуть бути установлені тверді правила. Це зв'язано як з особливостями змісту, так і з процесом творчості, сугубо індивідуальним. Нерідко особливості видання визначаються тим, які матеріали і засоби для його створення маються в розпорядженні розроблювача.

Процес створення електронних видань складається з декількох етапів. Насамперед задаються метою, який повинний відповідати продукт. Постановка мети зв'язана з визначенням кола споживачів або аудиторії. Саме ціль визначає багато аспектів побудови і способів представлення інформації. Мета і коло користувачів дозволяють написати сценарій електронного видання. У сценарії повинні бути відпрацьовані не стільки його змістовні аспекти, скільки механізм їхнього розкриття за допомогою набору засобів доведення інформації до користувача (текст, графіка, аудіо- і відеоінформація). Важливо також вибрати формат і композицію відображення інформації на екрані ПК і програмні засоби, що повинні використовуватися. Їхнє застосування тісне зв'язано з апаратним забезпеченням.

Порівнюючи перші кроки друку з часів Гутенберга і ранній період випуску електронних видань, можна відзначити, що інформація і методи її представлення (знакові системи й образотворча інформація) щораз вливалися в нові технології. Поява електронних видань перетворила ПК в кінцевий пристрій виводу потоку інформації для користувача.

Відзначимо також, що розвитку випуску електронних видань сприяв поява CD-ROM, систем глобальних комунікацій, удосконалювання обчислювальної техніки. Це зробило більш доступними методи одержання цифрової інформації для масового користувача.

Дата добавления: 2014-12-26