Система показників економічного аналізу

Усі об'єкти аналізу знаходять своє відображення в системі показ­ників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації.

Кожне економічне явище, кожен процес частіше визначається не одним, відокремленим, а цілим комплексом взаємозалежних показ­ни­ків. У зв'язку з цим вибір і обґрунтування системи показників для відо­браження економічних процесів і явищ є важливим методологічним питанням в аналізі. Від того, наскільки показники повно і точно від­бивають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.

Через те, що в аналізі використовується велика кількість різно­якісних показників, необхідно їхнє угруповання і систематизація.

Аналітичні показники поділяються на абсолютні й відносні. Абсо­лютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках чи через трудомісткість. Відносні показники показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників, визначаються у відсотках, коефіцієнтах чи індексах.

Абсолютні чи показники в свою чергу підрозділяються на:

вартісні і натуральні – в залежності від покладених в основу вимірників;

кількісні та якісні – в залежності від того, яка сторона явища опе­рацій, процесів виміряється;

об'ємні й питомі – в залежності від застосування окремо взятих показників чи їхнього співвідношення.

Вартісні показники відносяться в даний час до числа найбільш розповсюджених. Вони показують величину складних за змістом явищ у грошовому вимірі. Використання вартісних показни­ків, грошового вимірника випливає з наявності товарного виробницт­ва й товарного обігу, товарно-грошових відносин і дії закону вартості в умовах віль­ного ринку.

Одним із найважливіших вартісних показників, наприклад на промислових підприємствах, є показник реалізованої продукції. Ши­ро­ко застосовуються вартісні підприємства в торгівлі і суспільному харчуванні. У грошовому вимірі виражається оптовий і роздрібний товарообіг, витрати обігу, прибуток, фінансовий стан.

Натуральні показники виражають величину явища у фізичних одиницях (маса, обсяг та ін.). Вони використовуються в плановій і обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. У промисловості ці показники застосовуються для кількісної характеристики продукції, що випускається, і реалізованої продукції, її матеріально-речовинного стану. Застосування того чи іншого конкретного вимірювача залежить від фізичних властивостей продукції. У сільськогосподарському вироб­ництві ці показники використовуються для натурального вимірювання збору зерна, картоплі, овочів, виходу продукції тваринництва.

Значення натуральних показників згодом буде зростати. Вико­ри­стання електронно-обчислювальної техніки дозволяє робити глибокий економічний аналіз натуральних показників діяльності промислових, сільськогосподарських, торгових та інших підприємств.

В економічній практиці для аналітичної роботи поряд з натураль­ними показниками використовується їхній різновид – умовно-нату­ральні показники, що застосовуються для узагальнення характери­сти­ки обся­гів виробництва і реалізації продукції різноманітного асортименту.

Кількісні показники використовуються для вираження абсолют­них і відносних величин, що характеризують обсяг виробництва і реалізації продукції, його структуру та інші сторони роботи підприємства. Кіль­кісні показники можуть виражатися як у вартісних, так і в натуральних вимірниках. До кількісних показників відносяться, наприклад, обсяг виготовленої продукції, кількість працівників, площа посівів, поголів'я худоби і т. ін.

Якісні показники показують істотні особливості і властивості до­сліджуваних об'єктів. Вони використовуються для оцінки випущеної про­дукції з погляду її відповідності встановленим вимогам (стандартам, технічним умовам, зразкам) для оцінки економічної ефективності тру­дових, матеріальних і грошових витрат. Прикладом якісних показни­ків є продуктивність праці, собівартість, рентабельність, врожайність куль­тур тощо.

Зміна кількісних показників призводить до зміни показників якіс­них і навпаки. Так, наприклад, збільшення обсягу виробництва про­дук­ції веде до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення обсягів виробництва продукції.

Величини оптового й роздрібного товарообігів, оборотних коштів, витрат обігу і прибутку – усе це об'ємні показники.

Питомі показники є вторинними, похідними від відповідних об'єм­них показників. Випуск продукції і кількість робітників – об'ємні показ­ники, а відношення першого до другого, тобто виготовлення продукції на одного робітника, – питомий показник. Випуск продукції на один верстат, на один агрегат, на один квадратний метр виробничої площі – усе це питомі (відносні) показники.

Широко застосовуються в економічних розрахунках і інші відносні величини, що характеризують виконання бізнес-плану, структуру, динаміку, інтенсивність розвитку.

Одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші – тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони поділяються на загальні та специфічні.

До загальних відносяться показники випуску продукції, продук­тивності праці, собівартості, прибутку тощо.

Прикладом специфічних показників для окремих галузей і під­приємств можуть бути калорійність кам'яного вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур і т. ін.

Показники, використовувані в аналізі, за ступенем синтезу поді­ляються також на узагальнюючі, часткові, допоміжні (непрямі).

Перші з них застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних процесів і явищ. Наприклад, що уза­гальнюють показниками продуктивності праці є середньорічне, середньо­денне, годинний виробіток продукції одним працівником. До приват­них показників продуктивності праці відносяться витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції визначеного чи виду кількості виробленої продукції за одиницю робочого часу.

Допоміжні (непрямі) показники використовуються для більш пов­ної характеристики того чи іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кіль­кість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показників поділя­ються на факторні й результативні.

Якщо той чи інший показник розглядається як результат впливу однієї чи декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то під час вивчення взаємозв'язків він називається результативним.

Показники, що визначають поводження результативного показ­ника і виступають як причини зміни його величини, називаються фак­торними.

За способом формування розрізняють показники нормативні (нор­ми витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, норми амортизації, ціни й ін.); планові (дані планів економічного і соціального розвитку підприємства, планові завдання внутрівиробничим підрозділам); облі­кові (дані бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності); ана­літичні (оцінні), що обчислюються в ході самого аналізу для оцінки результатів і ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, взаємозалежні і взаємообумовлені. Це випливає з реально існуючих зв'язків між еко­номічними явищами, які вони описують.

Кожний з розглянутих вище показників має свій визначений зміст і своє значення для контролю й аналізу. Якщо ці показники розглядати окремо, то виявиться, що деякі з них обмежені. Але економічний ана­ліз припускає комплексне, системне використання показників. Тіль­ки при цій умові можна всебічно й об'єктивно досліджувати господарську діяльність підприємства в тій чи іншій області і роботу підприємства в цілому.

2.3. Підготовка аналітичних даних

Відповідальним етапом в економічному аналізі є підготовка інфор­мації, що включає перевірку даних, забезпечення їхньої порівнювано­сті, спрощення числової інформації.

Доброякісність аналізу і вірогідність аналітичних висновків будуть залежати насамперед від якості звітних матеріалів. Помилки, непо­год­женості і всі інші недоліки, що містяться часом у звітності, можуть вплинути на аналітичні розрахунки, зіпсувати результати аналізу. Тому попередньою умовою аналізу є ретельна перевірка всіх залучених до аналізу матеріалів. Підготовка даних до аналізу полягає здебільшого у їхній перевірці, у перевірці якості звітних матеріалів. Перевірка проводиться з двох сторін:

по-перше, аналітик перевіряє, наскільки є повними дані, що міс­тять плани і звіти, чи правильно вони оформлені, а також правильність арифметичних підрахунків, він має звернути увагу на те, чи узгоджу­ються показники, приведені в різних таблицях або плані звіту. Така перевірка носить технічний характер;

по-друге, проводиться перевірка всіх залучених до аналізу даних. У його процесі визначається дійсність показників. Засобами цієї перевірки є як логічне осмислення даних, так і перевірка стану обліку, взаємоузгодження й обґрунтованості показників різних джерел.

Перевірка звітних матеріалів здійснюється з метою встанов­лення:

1) правильності оформлення звітів, правильності підрахунків і об­числень;

2) повноти, якості і термінів проведення інвентаризації, відобра­ження її результатів в обліку і заходів, прийнятих щодо виявлених нестач;

3) відповідності показників звітності за платежами в бюджет і фінансуванні з бюджету за даними фінансових органів;

4) обґрунтованості і законності списань на рахунок "Прибутки та збитки", зміни статутного фонду, списання втрат за операціями ми­ну­лих років, за незатребуваною дебіторською заборгованістю, при неста­чах, списання утрат від стихійному лиха, від ліквідації основних засо­бів і ін;

5) правильності оцінки статей балансу у відповідності з діючими положеннями.

Особливу увагу при перевірці звітних матеріалів варто звертати на повноту звіту і його відповідність установленим формам, взаємне ув'язування показників, на порівнюваність і наступність звітних показників.

Аналіз буде значно менш трудомістким, якщо забезпечена порівнюваність показників. Для цього всю числову інформацію після пере­вірки її доброякісності приводять у порівнянний вид.

Система бухгалтерського обліку і звітності забезпечує необхід­ний зв'язок між показниками, якщо облік ведеться правильно, а звітність складена за установленими формами і з суворим дотриманням інст­рукцій. Тому наступна перевірка узгодження показників здійснюється з метою виявлення окремих помилок і неточностей.

Баланс та інші звітні форми складаються з дотриманням встанов­ле­них законом правил оцінки основних і оборотних коштів. Дотримання цих правил також необхідно перевірити, готуючи звітний матеріал до аналізу.

Аналітичне дослідження часто носить прогнозний характер і не вимагає такої точності, як, наприклад, у бухгалтерському обліку. Тому для полегшення сприйняття інформації зменшують обсяг аналітичних даних.

При спрощенні вихідних даних дуже часто визначають середні чи відносні величини, що дозволяє полегшити узагальнюючу оцінку діяльності суб'єктів господарювання.

Аналітична обробка даних – це вже безпосередній аналіз, тому вона є найбільш відповідальним етапом роботи аналітика. Організація обробки вимагає відповідного методичного забезпечення, певного рівня підготовки осіб, що займаються аналізом, їхньої забезпеченості технічними засобами проведення аналізу.

Відповідальність за все це найчастіше покладається на фахівців, що здійснюють керівництво ана­літичної роботи на підприємстві, вони зобов'язані постійно удоско­на­лювати методику аналізу на основі вивчення досягнення науки і пере­дового досвіду в області аналізу і впроваджувати її на всіх ділянках виробництва.

Дата добавления: 2014-12-26