Аналіз виконання плану за асортиментом

Найменуван­ня видів про­дукції	За планом, тис. грн.	Фактич-­но, тис. грн.	Відсоток викори­ста­ного плану	Фактично в рахунок викона­ного плану за асортиментом
сума, тис. грн.	%
1. А 2. Б 3. В 4. Г 5. Д 6. Є 7. Ж 8. З	35,2 86,8		104,62 121,14 104,08 99,34 113,64 83,8 148,6 109,09	35,2 86,8	99,34 83,8
Усього			106,06

Виходячи з способу найменшого відсотка, план за асортиментом вико­наний на 83,8% (за показником Є). Питома вага найменування продукції, з якої план не виконаний, скла­дає 25% (2/8х100%) – це продукція Г і Є.

За способом середнього відсотка виконання плану за асортиментом складає 99,2% (3275/3300х100%) і ви­зна­чається наступним чином:

. (3.1)

Невиконання плану за асортиментом випуску могло негативно по­зна­читися не на невиконанні плану постачань (через розходження асор­ти­мен­ту випуску і постачання, за рахунок часткового використання залишків го­то­вої продукції на складах на початок звітного року при постачанні), а на складі складських залишків готової продукції на кінець року.

Особливу увагу приділяють вивченню виконання плану випуску но­вих видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види про­дукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків про­дукції на більш сучасні та технічно досконалі, або випуск принципово но­вої продукції.

Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

– відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

– частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.

Розробка асортиментної політики потребує постійної уваги до про­дукту з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нової продукції, модернізації та удосконалення тра­ди­ційних видів продукції, зняття застарілих із виробництва.

Основна мета асортиментної політики полягає в тому, щоб спря­му­вати підприємство на випуск продукції, яка за своєю структурою, спо­жи­в­чими властивостями та якістю найбільше відповідає потребам по­куп­ців. Товаровиробник зайнятий не просто створенням і виробництвом, а й фор­муванням клієнтури. Формування асортименту та структури випуску про­дукції повинно враховувати й ефективне використання трудових, мате­ріальних і фінансових ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства.

У випадках невиконання плану за асортиментом пояснюється праг­нення з меншими зусиллями виконати та перевиконати план з собівар­тості за рахунок виробів, витрати на виробництво яких мінімальні. Пору­шен­ня планової структури асортименту в окремих ситуаціях пояснюються також прагненням підвищити рентабельність виробництва за рахунок ви­пус­ку більш рентабельних видів продукції.

Оцінка виконання завдання за асортиментом передбачає виявлення причин недовиконання плану за асортиментом і розробку відповідних упра­влінських рішень. Причини, що впливають на даний показник, можна розділити на дві групи:

– зовнішні (кон'юнктура ринку, зміна платоспроможного попиту на окре­мі види продукції (визначення величини попиту на товар є досить склад­ною проблемою, для вирішення якої необхідні спеціальні маркетин­го­ві дослідження), активізація конкурентів, стан матеріально-технічного за­без­печення, несвоєчасне введення у дію виробничих потужностей під­приємства за незалежних від нього причин);

– внутрішні причини (недоліки організації виробництва, незадовільний технічний стан обладнання, простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального сти­му­лювання).

Взагалі, внутрішні фактори визначаються можливостями даного під­приємства та його виробничим потенціалом.

Нерівномірність виконання плану за окремими видами продукції приз­во­дить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному обсязі їх виробництва. Виконати план за структурою – оз­на­чає зберегти у фактичному випуску продукції заплановані спів­від­но­шен­ня окремих її видів.

Зміни в структурі виробництва спричиняють значний вплив на всі економічні показники: обсяг виробництва у вартісній оцінці, матеріало­місткість, трудомісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рівень рентабельності. Якщо збільшується питома вага більш рентабельної про­дукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні, а отже, й валовий при­буток збільшується, і навпаки. Аналіз виконання плану за структурою проведемо за допомогою даних табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Дата добавления: 2014-12-26