Перевірка відпуску матеріалів із складу на виробництво

Важливим моментом ревізії (аудиту) є поняття „відпуск із складу на виробництво”. Цей процес повинен в повній мірі контролюватися через перевірку матеріальних звітів про витрату матеріалів. Матеріали на виробництво можуть відпускатися лише на основі лімітно-заборної карти або маршрутного листа. Допоміжні матеріали на утримання і ремонт устаткування оформлюються вимогами на відпускання матеріалів або накладною.

2. Перевірка обґрунтованості та обліку витрат. Особливої уваги потребує питання витрат підприємства. Всі витрати виробництва регламентуються рецептурою, нормою та нормативами. Витрати матеріалів повинні бути саме в рамках таких норм. Детально перевіряється комплектувальна відомість як найбільш дієвий документ обліку і контролю за використанням деталей і напівфабрикатів. Вона виписується на кожний виріб (групу виробів) на місячну потребу. У ній відбивається рух усіх комплектуючих, ліміт витрат і фактичне використання на фактичний випуск виготовлених і зданих на склад готових виробів.

Зверніть увагу Промислове виробниче підприємство для обліку витрат може використовувати або лише рахунки 8 класу, або рахунки 9 класу, або рахунки 8 та 9 класів одночасно.

При контролю витрат виробництва використовується інформація, яка відбита на рахунку 23 у відповідності до первинних документів, які обґрунтовують ті або інші витрати.

Ці документи під час контролю перевіряються за змістом і суттю. З урахуванням законності і доцільності операцій, і їх дані зіставляють з дебетовими даними облікових реєстрів на рахунку 23.

Обґрунтування планових витрат перевіряється по окремих статтях, цехах, окремих групах або видах продукції, економічними елементами і статтям калькуляції.

Під час ревізії (аудиту) перевірка витрат промислового виробничого підприємства здійснюється по наступних напрямах:

Формування витрат по економічних елементах;

Відособленість і рівень витрат в окремих цехах;

Правильність ведення аналітичного обліку витрат, обґрунтованого їх списання і розподіл непрямих витрат;

Відповідності залишків достовірним первинним документам;

Вивчення суті і змісту первинних документів, на підставі яких списуються витрати;

Виявлення можливих чинників списання недостач, псування і крадіжки матеріальних цінностей на собівартість продукції;

Під час ревізії (аудиту) також перевіряється правильність списання загальновиробничих витрат: вони списуються строго наприкінці місяця з кредиту рахунку 91:

постійні в повному обсязі – в дебет 23;

змінні розподілені (пропорційно виконанню планових показників) – в дебет 23;

змінні нерозподілені – на собівартість реалізації – в дебет 901, 903;

3. Перевірка собівартості продукції. Перевірка собівартості продукції здійснюється в розрізі калькуляційних статей витрат і визначенні рівня собівартості окремих видів продукції. Окрему увагу звертають на можливі випадки коливання собівартості продукції за окремі періоди.

Перевірці підлягають витрати по окремих калькуляційних статтях і підтвердженні їх здійснення конкретними виправдувальними документами. Одночасно перевіряються можливі випадки різкого зниження витрат по окремих місяцях, що може свідчити про завищення нормативів витрат або необґрунтованого перенесення витрат місяця, що перевіряється, на наступні періоди. Особлива увага звертається на виявлення фактів неправильного списання в собівартість продукції витрат, які не звіряють з її виробництвом і реалізацією (витрати непромислових господарств, витрати, які відносяться на винних осіб і не підлягають включенню в собівартість). Перевіряються витрати щодо безперспективних незавершених робіт, а також робіт, які втратили актуальність, і вживають заходи щодо зупинки подальшого проведення відносно їх.

Використовуючи звітні дані про собівартість продукції, звітні калькуляційні статті, які займають найбільше значення, проводиться аналіз найбільш важливих видів виробів, можна встановити відхилення від прогнозних витрат за окремими статтями із зміною структури цих витрат. З урахуванням результатів дослідження фактичної собівартості продукції і наявності відхилень з'являється можливість більш цілеспрямовано вивчати їх причини за даними синтетичного і аналітичного обліку, а також первинних документів.

Зіставлення звітних калькуляцій по окремих видах виробів планових з даними калькуляціями за минулий період дозволяє виявити випадки завищення планових (нормативних) витрат в калькуляціях, необґрунтованого списання фактичних витрат по окремих статтях підвищення собівартості продукції. Одержані дані за окремі звітні періоди дозволяють здійснити цілеспрямовану перевірку накопичувальних і первинних документів, які обґрунтовують списання витрат по окремих статтях.

Ефективним методом перевірки правильності і документальної обґрунтованості списання витрат на виробництво по елементах і калькуляційних статтях є стрічна перевірка і звірка даних первинних документів, а саме лімітних норм, норм розкрою, відомостей - з сировиною і матеріалами; з даними аналітичного і синтетичного обліку: відомостями розподілу витрат сировини і матеріалів, заробітної платні, журналами 5 і 5А, відомостей журнальної форми обліку, відомостей оцінки залишкового браку і розрахунок витрат від браку, даними оцінки залишків і недостач незавершеного виробництва; і звітними матеріалами: виробничими звітами цехів, періодичними звітами собівартості.

Одночасно перевіряються правильність оцінки матеріалів з обліковою їх оцінкою, правильність розглянутих відхилень від купувальних цін, оцінка незавершеного виробництва і обліку відходів. За рахунок цих чинників на окремих підприємствах має місце необґрунтоване регулювання собівартості продукції, яка випускається.

Одночасно звертають увагу на випуск продукції, яка не має попиту або має обмежений збут. Щодо цих видів продукції фактична собівартість одиниці витрат (вироби) розраховується шляхом ділення всіх фактичних витрат на фактичний випуск продукції за винятком надпланового випуску продукції, яка має обмежений збут.

Собівартість продукції в більшості визначається галузевою специфікою виробництва, особливостями споживаної сировини і матеріалів, номенклатурою і характером продукції, яка випускається, а також особливостями обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції.

4. Перевірка готової продукції.

При перевірці готової продукції перевіряється, щоб готова продукція впродовж звітного місяця списувалася на склад саме за обліковими цінами. Лише після визначення собівартості здійснюється коригування її вартості. Якщо фактична собівартість виявилась більшою за облікові ціни, то робиться допроведення, якщо менше – сторнування з дебету рахунку 26 і кредиту рахунку 23.

5. Перевірка бракованої продукція

Брак класифікується на виправний, невиправний, зовнішній та внутрішній. При цьому, якщо списується внутрішній виправний брак, то він повинен списуватись як сума витрат на усунення браку, зокрема, витрати на сировину і матеріали, заробітну плату, відрахування на соціальні заходи, частину загальновиробничих витрат.

Зовнішній виправний брак (виявлений споживачем) – додатково до вищенаведених включаються витрати на відшкодування шкоди споживачу, транспортні та інші витрати, пов’язані з виправленням бракованої продукції.

Для невиправного внутрішнього браку собівартість втрат від браку включає прямі витрати на виготовлення бракованого виробу, частину загальновиробничих витрат, витрати, пов’язані з ліквідацією бракованої продукції.

Якщо невиправний брак є зовнішнім, то собівартість втрат від браку складатиметься з вартості продукції, забракованої споживачем, витрат на відшкодування шкоди споживачеві, витрат на демонтаж забракованих виробів, транспортних та інших витрат, пов’язаних з виправленням бракованої продукції.

Дата добавления: 2014-12-26