Додаток Є

Необхідно скласти акт інвентаризації основних засобів, скласти бухгалтерські проведення. Під час інвентаризації виявлений офісний телефон, що не числиться на балансі і не відображається в підзвіті в матеріально відповідальної особи. Було встановлено, що підприємство одержало телефон як приз при участі в конкурсі. Первісна вартість телефону – 220 грн., передбачений термін використання – 5 років, ліквідаційна вартість прирівняна до нуля. Метод амортизації – прямолінійний. Встановлено, що підприємство не понесло жодних витрат, пов’язаних з придбанням даного об’єкта.

Необхідно визначити розмір збитків і відобразити операції в бухгалтерському обліку.

При проведенні інвентаризації на складі виявлені

Найменування товару	Виробник	Од. вим.	Ціна, грн	Нестача	Надлишок
К-сть	Сума	К-сть	Сума
Борошно в/с	ТОВ «Жито»	кг	1,30
Борошно в/с	ЗАТ «Хліб»	кг	1,30
Олія рослинна	Масложир-комбінат	бут	3,00
Олія рослинна	ТОВ «Славолія»	бут	3,50

Розмір природного збитку борошна — 10 кг. Винна особа встановлена.

На підприємстві „Барвінок” виявлено ряд порушень:

неправильно нараховується амортизація на основні засоби 3 групи;

систематично лікарняні нараховуються з розрахунку річної заробітної плати;

не було проведено індексацію заробітної плати;

в обліку присутні інвентарні картки старих форм;

інвентаризація проводиться без створення інвентаризаційної комісії.

Складіть за ціма порушеннями Акт ревізії за встановленою формою та Аудиторський висновок згідно з вимогами МСА 700.

Необхідно скласти порівнювальну відомість, визначити розмір збитків і відобразити операції з отримання від винної особи компенсації збитків від розкрадання ТМЦ в бухгалтерському обліку.

При проведенні інвентаризації у МВО — комірника Власової А.В. виявлені нестача і надлишки товарів побутової хімії, що зберігалися в паперовому упакуванні, розфасовані по 3 кг. За міжінвентаризаційний період реалізовано товару на суму 355000 грн.

Комірником бази представлена пояснювальна записка, у якій викладена причина виникнення нестачі і надлишків. До пояснювальної записки були прикладені акти на списання нестачі порошку «ОКА», що утворилася через ушкодження упакування при постачанні і відвантаженні кожної партії товару. Загальна сума по актах складає 90 грн. Як було відзначено в пояснювальній записці, що сума нестачі в розмірі 510 грн. утворилася з вини МВО, яку вона згідна погасити.

5) нестачу в межах природного збитку списати за рахунок фінансових результатів діяльності;

6) нестачу понад норми природного збитку, що утворилася не з вини МВО, списати за рахунок фінансових результатів діяльності;

3) нестачу, в утворенні якої винна МВО, списати за рахунок неї. Результат інвентаризації поданий у таблиці

Найменування товару	Од. виміру	Ціна, грн	Фактична наявність	По обліку
кількість	сума	кількість	сума
Порошок «ОКА»	пач.
Клей сухий	кг

На підприємстві „Колос” виявлено ряд порушень:

неправильно нараховується амортизація на основні засоби 3 групи;

систематично лікарняні нараховуються з розрахунку річної заробітної плати;

не було проведено індексацію заробітної плати;

інвентаризація проводиться без створення інвентаризаційної комісії.

Розробить механізм усунення та недопущення цих порушень в майбутньому:

Зміст порушення	Винна особа	Причина порушення	Дії щодо усунення	Дії щодо недопущення

З покупцями та замовниками. З різними дебіторами: - за виданими авансами; - за підзвітними особами; - за нарахованими доходами; - за претензіями; - за відшкодуванням завданих збитків; - з ін. дебіторами. Резерви сумнівних боргів

Каса. Рахунки в банках. Рахунки в казначействі. Інші кошти. Короткострокові векселі одержані. Поточні фінансові інвестиції. Інші необоротні активи

Матеріали, сировина, паливо, запасні частини. малоцінні та швидкозношувані предмети. Виробництво. Напівфабрикати. Тварини на вирощуванні та відгодівлі. Готова продукція. Товари

Довгострокові фінансові інвестиції. Капітальні інвестиції. Довгострокова дебіторська заборгованість. Відстрочені податкові активи та інше

Права на використання майна, природних ресурсів. Права промислової власності. Права інтелектуальної власності. Ділова репутація (гудвіл). Привілеї. Патенти і ліцензії. Інші нематеріальні активи

Бібліотечні фонди. малоцінні необоротні матеріальні активи. тимчасові не титульні споруди. Природні ресурси. інвентарна тара. предмети прокату. Інші необоротні активи

Будівлі, споруди, обладнання. земельні ділянки. Машини та обладнання. Транспортні засоби. інструменти, прилади та інвентар. Робоча і продуктивна худоба. багаторічні насадження. Інші основні засоби

Нематеріальні активи

Фінансові інвестиції і заборгованість

Інші необоротні матеріальні засоби

Розрахунки

Кошти та інші активи

Основні засоби

Клас 3 Кошти, розрахунки та інші активи

Господарські засоби (ресурси) підприємства

Клас 2 Запаси

Клас 1 Необоротні активи

Витрати майбутніх періодів

Класифікація господарських засобів (ресурсів) підприємства згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку

Господарські засоби (ресурси) підприємства

Клас 4 Власний капітал та забезпечення зобов’язань

Клас 5 Довгострокові зобов’язання

Клас 6 Поточні зобов’язання

Клас 7 Доходи і результати діяльності

Власний капітал

Забезпечення наступних витрат і платежів

Короткострокові позики

Розрахунки з кредиторами

Статутний капітал. Пайовий капітал. Додатковий капітал. Резервний капітал. нерозподілені прибутки і збитки. Вилучений капітал: - вилучені акції; - вилучені виклади і паї; - інший вилучений капітал; - неоплачений капітал

Довгострокові позики. Довгострокові векселі видані. Довгострокові зобов’язання за облігаціями. Довгострокові зобов’язання з оренди. Відстрочені податкові зобов’язання. Інші довгострокові зобов’язання

Розрахунки: - з постачальниками і підрядниками; - за податками і платежами; - за страхуванням; -з оплати праці; - з учасниками; - за іншими операціями

Доходи майбутніх періодів

Доходи від реалізації. Інший операційний дохід. Дохід від участі в капіталі. Інші фінансові доходи. Інші доходи. Надзвичайні доходи. Фінансові результати

Короткострокові позики. Поточна заборгованість. Короткострокові векселі видані

Забезпечення майбутніх витрат і платежів: - виплат відпусток; - гарантованих зобов’язань; - інших витрат і платежів; - додаткове пенсійне забезпечення. Цільове фінансування і цільові надходження. Страхові резерви

Класифікація джерел господарських засобів (ресурсів) згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку

ЛІМСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ керівних принципів аудиту державних фінансів Передмова Більше двох десятиліть сплинуло з моменту прийняття в жовтні 1977 року делегатами ІХ Лімського (Перу) Конгресу вищих органів контролю державних фінансів (INTOSAI) Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів. Це була мить великих сподівань за відсутності жодної впевненості щодо успіху, який вона матиме в усьому світі. З того часу, застосування Лімської декларації перевищило найамбіційніші очікування та показало вирішальність її впливу на розвиток контролю державних фінансів у специфічних умовах кожної країни. Лімська декларація має виняткове значення для усіх вищих органів контролю державних фінансів-членів INTOSAI, незалежно від регіону, до якого вони належать, рівня їх розвитку, місця у системі врядування та форми організації. Успіх Декларації полягає, головним чином, у тому, що вона, залишаючись чіткою та точною, містить вичерпний перелік цілей аудиту державних фінансів та усіх дотичних до цього питань. Це полегшує її використання та гарантує, що простота мови, якою вона складена, зосереджує увагу на її ключових елементах. Основною метою Лімської декларації є заклик до незалежності аудиту державних фінансів. Вищий орган контролю державних фінансів, що не відповідає цій умові, не може претендувати на свій статус. Тому й недивно, що питання незалежності вищих органів контролю державних фінансів продовжує бути важливою темою для обговорення усередині INTOSAI. Проте, необхідно відзначити, що цілі Декларації вважаються досягнутими лише за умови законодавчого закріплення цієї незалежності. В свою чергу, це вимагає існування органу контролю за дотриманням законодавства, органу, який функціонує лише в умовах демократії чи правової держави. Таким чином, правова держава та демократія є основними передумовами незалежного контролю державних фінансів та уособлюють підвалини, на яких базується Лімська декларація. Ідеї, представлені у Декларації належать до вічних, визначальних принципів, що впродовж років з часу їх прийняття залишаються в силі. Рішення щодо їх перевидання через 20 років після першої появи свідчить про якості та далекосяжність мислення авторів Декларації. Ми висловлюємо подяку Міжнародному віснику контролю державних фінансів за нове видання Лімської декларації, яке передає важливість цього базового документа, що по праву вважається Хартією аудиту державних фінансів. Таким чином, розповсюдження Лімської декларації забезпечено. Нам залишається продовжувати зусилля щодо досягнення наших благородних ідей. Відень, кінець 1998 року Доктор Франц Фідлер, Генеральний Секретар INTOSAI Преамбула ІХ Конгрес Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів, що зібрався у Лімі: · зважаючи на те, що цільове й ефективне використання громадських коштів є однією з найважливіших передумов належного управління громадськими фінансами та дієвості рішень уповноважених органів влади; · зважаючи на те, що для досягнення цієї мети кожна країна повинна мати Вищий орган контролю державних фінансів, незалежність якого гарантується законом; · зважаючи на те, що необхідність таких органів постійно зростає, оскільки держава розширює свою діяльність у соціальному та економічному секторах, переходячи, таким чином, рамки традиційних фінансових відносин; · зважаючи на те, що особливі цілі контролю державних фінансів, а саме цільове й ефективне використання громадських коштів, пошук досконалої системи управління фінансами, удосконалення адміністративної діяльності, інформування органів державної влади та громадськості шляхом оприлюднення об´єктивних звітів є необхідними умовами стабільності та розвитку держав у відповідності з цілями Організації Об’єднаних Націй; · зважаючи на те, що на попередніх міжнародних конгресах вищих органів контролю державних фінансів пленарні сесії прийняли резолюції, поширення яких було підтримано усіма країнами-членами; ПОСТАНОВИВ: · опублікувати та розповсюдити документ під назвою "Лімська декларація керівних принципів аудиту державних фінансів" І. Загальні положення Стаття 1. Мета контролю Запровадження контролю є невід’ємною складовою управління громадськими фінансовими ресурсами, яка забезпечує відповідальний та підзвітний характер цього управління. Контроль державних фінансів не є самоціллю, а виступає обов’язковим елементом регуляторної системи, мета якої полягає у своєчасному виявленні відхилень від прийнятих стандартів, порушень принципів законності, ефективності, доцільності і економності управління фінансовими ресурсами, що дозволяло б у кожному конкретному випадку внести відповідні корективи, посилити відповідальність уповноважених осіб, отримати відшкодування збитків та перешкодити або, принаймні, ускладнити повторення виявлених порушень у майбутньому. Стаття 2. Попередній контроль та контроль за фактом 1. Попередній контроль це перевірка, що проводиться до моменту здійснення адміністративної чи фінансової діяльності (заходів, операцій); контроль за фактом це перевірка, що проводиться після здійснення окремих адміністративно-фінансових дій (заходів, операцій). 2. Ефективний попередній контроль є невід’ємним елементом досконалого управління громадськими ресурсами, використання яких доручено державі. Цей контроль може здійснюватися як Вищими органами контролю державних фінансів, так і іншими контрольними органами. 3. Здійснення попереднього контролю Вищим органом контролю державних фінансів дозволяє попередити можливі порушення до моменту їх виникнення. Однак, недоліком цього підходу є надмірний обсяг контрольної роботи та невизначеність щодо відповідальності, передбаченої законом. Контроль за фактом, що здійснюється Вищим органом контролю державних фінансів, дозволяє встановити відповідальність підзвітних осіб, відшкодувати завдані збитки та перешкодити повторенню виявлених порушень у майбутньому. 4. Обсяг повноважень Вищого органу контролю державних фінансів щодо попереднього контролю встановлюється відповідно до законодавства, умов та вимог кожної конкретної країни. В той же час, контроль за фактом є безпосереднім завданням кожного Вищого органу контролю державних фінансів, незалежно від того здійснює він чи ні попередній контроль. Стаття 3. Зовнішній та внутрішній контроль 1. Кожен державний орган чи організація мають у своєму складі власний підрозділ внутрішнього контролю. Органи зовнішнього контролю не входять до організаційної структури підконтрольних їм органів. Саме тому, Вищі органи контролю державних фінансів є органами зовнішнього контролю. 2. Підрозділ внутрішнього контролю повинен обов’язково підпорядковуватися керівництву організації, у складі якої він створений. Проте він повинен володіти максимально можливою функціональною та організаційною незалежністю всередині органу, до складу якого він входить. 3. Завданням Вищого органу контролю державних фінансів як зовнішнього контролера є перевірка ефективності внутрішнього контролю. Якщо підрозділ внутрішнього контролю визнано ефективним, необхідно, не обмежуючи право Вищого органу контролю державних фінансів на всеохоплюючий контроль, здійснити найбільш адекватний розподіл завдань та визначити засади співробітництва між Вищим органом контролю державних фінансів та підрозділом внутрішнього контролю. Стаття 4. Контроль законності, контроль правильності та контроль ефективності 1. Традиційними завданнями Вищого органу контролю державних фінансів є контроль за дотриманням законодавства та контроль правильності фінансового управління, бухгалтерського обліку та звітності. 2. Крім цих видів контролю, важливість яких залишається незаперечною, існує також інший вид контролю, що спрямований на оцінювання результативності, ефективності та економічності державного управління. Контроль ефективності охоплює не лише окремі фінансові операції, а й усі сфери функціонування державного сектору, включаючи перевірку систем організації та управління. 3. Загалом, цілі контрольної діяльності Вищих органів контролю державних фінансів дотримання принципів законності, правильності, ефективності та економічності в управління державними фінансами мають однакову значущість. Разом з тим, справою Вищого органу контролю державних фінансів є встановлення пріоритетності кожної з них. ІІ. Незалежність Стаття 5. Незалежність Вищих органів контролю державних фінансів 1. Вищі органи контролю державних фінансів можуть виконувати свої завдання об’єктивно та ефективно лише за умови незалежності від підконтрольних їм органів та захищеності від зовнішнього впливу. 2. Хоч органи державної влади не можуть бути абсолютно незалежними, оскільки загалом вони є складовою частиною держави, Вищі органи контролю держаних фінансів повинні мати функціональну та організаційну незалежністю, достатню для виконання своїх обов’язків та завдань. 3. Створення Вищих органів контролю держаних фінансів та необхідний рівень їхньої незалежності повинні визначатися у Конституції; інші нормативні положення можуть встановлюватися окремим законом. Зокрема, Верховний орган судочинства повинен забезпечити юридичний захист Вищого органу контролю держаних фінансів відбудь-яких посягань на його незалежність та контрольні повноваження. Стаття 6. Незалежність членів та службовців Вищих органів контролю держаних фінансів 1. Незалежність Вищого органу контролю держаних фінансів невідривно пов’язана з незалежністю його членів. Членами є особи, що уповноважені приймати рішення від імені Вищого органу контролю держаних фінансів та відповідають за ці рішення у рамках своїх повноважень перед третьою стороною, а саме перед колективним органом, що має право прийняття рішень або перед керівником Вищого органу контролю держаних фінансів, якщо він здійснює одноосібне керівництво. 2. Незалежність членів також повинна гарантуватися Конституцією. Зокрема, процедура відкликання, що має встановлюватися Конституцією, неповинна зашкоджувати їх незалежності. Порядок призначення та звільнення членів Вищого органу контролю державних фінансів визначається конституційною структури кожної окремо взятої країни. 3. Що стосується просування по службі, то контролери Вищого органу контролю державних фінансів не повинні піддаватися впливу підконтрольних їм органів та підпорядковуватися цим органам. Стаття 7. Фінансова незалежність Вищих органів контролю держаних фінансів 1. Вищий орган контролю державних фінансів повинен бути забезпеченим фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на нього завдань. 2. У разі потреби, Вищий орган контролю державних фінансів повинен мати право звертатися з проханням про виділення необхідних фінансових ресурсів безпосередньо до державного органу, що приймає рішення з питань державного бюджету. 3. Вищий орган контролю державних фінансів повинен мати право самостійно та на власний розсуд розпоряджатися коштами, що виділені для його потреб окремим рядком бюджету. ІІІ. Відносини з Парламентом, урядом та державно-управлінським апаратом Стаття 8. Відносини з Парламентом Незалежність Вищого органу контролю державних фінансів, встановлена Конституцією та законом, також гарантує йому право широкої ініціативи та автономії, навіть якщо він підзвітний Парламенту та здійснює контрольні заходи за його дорученнями. Відносини між Вищим органом контролю державних фінансів та Парламентом повинні бути визначеними Конституцією відповідно до умов та вимог кожної конкретної країни. Стаття 9. Відносини з урядом та державно-управлінським апаратом Вищий орган контролю державних фінансів контролює діяльність уряду, адміністративно-управлінських органів та підпорядкованих їм організацій. Проте це зовсім не означає, що уряд підпорядковується Вищому органу контролю державних фінансів. Зокрема, уряд несе повну та виключну відповідальність за свої дії та помилки і не може ігнорувати рішення, прийняті за результатами перевірок та висновків Вищого органу контролю державних фінансів, якщо вони чинні та обов’язкові до виконання. ІV. Права Вищих органів контролю державних фінансів Стаття 10. Право розслідування 1. Вищий орган контролю державних фінансів повинен мати доступ до всіх документів, пов’язаних з управлінням фінансовими й матеріальними ресурсами та повинен володіти правом отримувати від підконтрольних йому організацій на свої усні чи письмові запити будь-яку інформацію, яку він вважатиме необхідною. 2. Вищий орган контролю державних фінансів повинен приймати рішення щодо доцільності проведення контролю за місцем розташування підконтрольного органу чи в приміщенні самого Вищого органу контролю державних фінансів. 3. Терміни подання Вищому органу контролю державних фінансів необхідної інформації, документації чи інших матеріалів, включаючи фінансові звіти, повинні встановлюватися залежно від конкретної ситуації, згідно з законом або Вищим органом контролю державних фінансів. Стаття 11. Виконання висновків Вищого органу контролю державних фінансів 1. Підконтрольні органи повинні прокоментувати висновки Вищого органу контролю державних фінансів в строки, встановлені, як правило, законодавством чи Вищим органом контролю державних фінансів та повідомити при заходи, вжиті для виконання висновків контролю. 2. В тому випадку, якщо висновки Вищого органу контролю державних фінансів з юридичної точки зору не є обов’язковими для виконання, Вищий орган контролю державних фінансів повинен мати право звертатися до органів, уповноважених вжити необхідних заходів та зобов’язати відповідні органи до їх виконання. Стаття 12. Експертні висновки та право на надання консультацій 1. У разі потреби, Вищий орган контролю державних фінансів може надати у розпорядження Парламенту та державно-управлінського апарату свої професійні знання та досвід у формі експертно-аналітичних висновків, включаючи зауваження до законопроектів та інших нормативних актів фінансового характеру. Керівники державних органів повинні нести відповідальність за прийняття чи відхилення такого експертного висновку; крім того, це додаткове завдання не повинно впливати на майбутні висновки Вищого органу контролю державних фінансів та загрожувати ефективності його контрольної діяльності. 2. Нормативні акти з питань запровадження максимально адаптованих та уніфікованих правил бухгалтерського обліку та звітності повинні затверджуватися лише після погодження з Вищим органом контролю державних фінансів. V. Методи контролю, кадровий склад контролерів, міжнародний обмін досвідом Стаття 13. Методи та процедури контролю 1. Вищі органи контролю державних фінансів здійснюють свої контрольні заходи відповідно до планів роботи, які вони самостійно встановлюють. Окремі державні органи залишають за собою право вимагати проведення окремих видів контролю. 2. Зважаючи не те, що контроль рідко може бути всеохоплюючим, Вищий орган контролю державних фінансів застосовує, як правило, вибірковий підхід. Однак контроль повинен здійснюватися на основі певної моделі та повинен проаналізувати достатню кількість елементів, необхідних для підготовки висновків про якість фінансового управління та його відповідність законодавству. 3. Методи контролю належить удосконалювати відповідно до досягнень науково-технічного прогресу та управлінської діяльності. 4. Вищим органам контролю державних фінансів рекомендується розробляти та надавати у розпорядження контролерів методичні вказівки та інструкції з питань контрольної діяльності. Стаття 14. Кадровий склад контролерів 1. Члени та службовці Вищого органу контролю державних фінансів повинні мати кваліфікацію та бездоганні якості, необхідні для успішного виконання покладених на них завдань. 2. При відборі кадрового складу Вищого органу контролю державних фінансів необхідно надавати пріоритетного значення кандидатам з високими показниками знань, працездатності, здібностей та достатнім рівнем професійного досвіду. 3. Необхідно приділяти максимальну увагу удосконаленню теоретичної та практичної підготовки всіх членів та службовців Вищого органу контролю державних фінансів через внутрішньовідомчі, університетські та міжнародні навчальні програми; таке підвищення кваліфікації повинно заохочуватися усіма можливими фінансовими та організаційними засобами. Професійна перепідготовка кадрів не повинна обмежуватися традиційними знаннями з права, економіки, обліку, а має включати вивчення методів управління підприємством, інформаційних технологій. 4. З метою забезпечення відбору висококваліфікованого кадрового складу рівень заробітної плати повинен відповідати специфічним вимогам, що висуваються до даного виду діяльності. 5. У разі, якщо службовці Вищого органу контролю державних фінансів не володіють певними специфічними знаннями для проведення окремих видів контролю, Вищий орган контролю державних фінансів може в межах своїх потреб залучати зовнішніх експертів. Стаття 15. Міжнародний обмін досвідом 1. Міжнародний обмін ідеями та досвідом в рамках Міжнародної організації Вищих органів контролю державних фінансів є ефективним засобом допомоги Вищим органам контролю державних фінансів у реалізації їх завдань. 2. То тепер цей обмін здійснювався шляхом проведення конгресів, навчальних семінарів, організованих спільно з ООН та іншими інституціями, функціонування регіональних робочих груп та видання спеціалізованого журналу. 3. Бажано розширювати та поглиблювати цю діяльність. Першочергове значення має розробка уніфікованих методологічних засад контролю державних фінансів на основі порівняльного права. VI. Підготовка звітів Стаття 16. Звіт для Парламенту та громадськості 1. Конституція повинна дозволяти та зобов’язувати Вищий орган контролю державних фінансів щорічно подавати звіт про результати своєї діяльності в Парламент чи інший уповноважений державний орган. Цей звіт має бути оприлюдненим та опублікованим. Це забезпечує широкий розголос інформації та поглиблене обговорення матеріалів звіту, а також сприятиме виконанню висновків Вищого органу контролю державних фінансів. 2. Вищий орган контролю державних фінансів повинен у проміжках між двома щорічними звітами направляти інші звіти щодо особливо важливих та невідкладних питань. 3. Загалом, щорічний звіт повинен відображати всю діяльність Вищого органу контролю державних фінансів; лише у випадку наявності інформації, непризначеної для розголосу чи захищеної законом, Вищий орган контролю державних фінансів повинен зробити свідомий вибір між відстоюванням власних інтересів чи оприлюдненням наявних у звіті фактів. Стаття 17. Підготовка звітів 1. Звіти повинні об’єктивно та чітко подавати факти, їх оцінку, а також зосереджуватися на основному. Мова звіту повинна бути точною та загальнодоступною. 2. Вищий орган контролю державних фінансів повинен приділити достатньої (за власною оцінкою) уваги висвітленню точки зору підконтрольних йому органів щодо висновків за результатами контролю. VII. Контрольні повноваження Вищих органів контролю державних фінансів Стаття 18. Конституційна основа контрольних повноважень, контроль за управлінням державними фінансами 1. Контрольні повноваження Вищих органів контролю державних фінансів мають бути визначеними у Конституції; інші нормативні положення встановлюються в окремому законі. 2. Обсяг контрольних повноважень Вищого органу контролю державних фінансів визначається відповідно до умов та потреб кожної конкретної країни. 3. Усі операції, пов’язані з державними фінансами, незалежно від того відображені вони чи у державному бюджеті повинні бути об’єктом контролю Вищого органу контролю державних фінансів. Окремі складові управління державними фінансами, що не включаються до державного бюджету, не повинні виводитися з під контролю Вищого органу контролю державних фінансів. 4. Вищі органи контролю державних фінансів повинні на основі раніше проведених контрольних заходів, сприяти запровадженню чітко визначеної бюджетної класифікації та максимально простого й зрозумілого порядку бухгалтерського обліку та звітності. Стаття 19. Контроль державних органів та інших установ за кордоном Як загальний принцип, державні органи та інші установи, створені закордоном, повинні також контролюватися Вищим органом контролю державних фінансів. Під час перевірки цих органів та за умови, якщо вони здійснюються за місцем їх розташування, необхідно враховувати обмеження, встановлені міжнародним правом. Проте у тих випадках, коли це виправдовується, ці обмеження повинні бути скороченими шляхом внесення відповідних змін у міжнародно-правові акти. Стаття 20. Контроль за надходженням податків 1. Вищий орган контролю державних фінансів повинен мати повноваження щодо максимально широкого контролю за надходженням податків та з цією метою мати доступ до податкових декларацій та документів. 2. Контроль за надходженням податків це, передусім, контроль законності та правильності. Проте Вищий орган контролю державних фінансів повинен також оцінювати економічну ефективність та організацію системи адміністрування податків, виконання плану надходжень доходів та у разі потреби надавати відповідні пропозиції до законодавчого органу. Стаття 21. Державне замовлення та закупівля робіт та послуг за державні кошти 1. Значні кошти, що витрачаються державними органами на виконання державного замовлення та закупівлю робіт і послуг, обумовлюють необхідність ретельного контролю за їх використанням. 2. Відкриті торги як основна процедура закупівлі є найоптимальнішим способом отримання найбільш вигідної пропозиції щодо якості та ціни. Щоразу, коли відкриті торги не проводяться, Вищий орган контролю державних фінансів повинен встановити причини цього. 3. У випадку, коли Вищий орган контролю державних фінансів здійснює контроль виконання державного замовлення (виконання робіт, надання послуг), він повинен сприяти запровадженню відповідних стандартів для управління процесом виконання державного замовлення. 4. Контроль виконання державного замовлення повинен включати не лише аналіз правильності платежів, а й оцінити ефективність управління процесом та якість виконаних робіт та наданих послуг. Стаття 22. Контроль обладнання для електронної обробки даних Рівень видатків на обладнання для електронної обробки даних обумовлює також необхідність відповідного контролю. Цей контроль повинен мати системний характер, при цьому особливої уваги слід приділити наступним аспектам: планування потреби; економне використання електронного обладнання; застосування персоналу необхідної кваліфікації, що переважно входить до складу апарату підконтрольного органу; попередження неправильного використання техніки та корисність отриманої інформації. Стаття 23. Промислові та комерційні підприємства з державною участю 1. Розширення економічної діяльності держави часто відбувається у формі створення підприємств, статус яких визначається у рамках приватного права. Ці підприємства також повинні бути об’єктами контролю Вищих органів контролю державних фінансів, якщо держава володіє контрольною частою у цих підприємствах або здійснює домінуючий вплив на їх діяльність. 2. Такий контроль доцільно здійснювати за фактом; це дозволить оцінити дотримання принципів економії, ефективності та результативності. 3. Звіти за результатами перевірки таких підприємств, що призначені для Парламенту та оприлюднення, повинні готуватися з врахуванням вимог щодо збереження виробничих та комерційних таємниць. Стаття 24. Контроль організацій, що отримують субсидії (дотації) 1. Вищий орган контролю державних фінансів повинен володіти повноваженнями щодо контролю за використанням субсидії (дотацій), отриманих з громадських коштів. 2. У випадках, коли сума субсидій (дотації) є значною за абсолютним значенням або відносно розміру доходу чи капіталу організації-бенефіціанта, контроль може за необхідності охоплювати всю систему фінансового управління організації, що отримує субсидію (дотацію). 3. Нецільове використання субсидій (дотацій) повинно мати наслідком відшкодування наданих коштів. Стаття 25. Контроль міжнародних та наднаціональних організацій 1. Міжнародні та наднаціональні організації, витрати яких покриваються за рахунок внесків країн-членів, а також окремі держави повинні піддаватися зовнішньому незалежному контролю. 2. Хоч цей контроль і повинен враховувати структуру та завдання, що покладені на ці організації, він має здійснюватися відповідно до принципів вищого контролю державних фінансів країн-членів. З метою забезпечення незалежності цього контролю члени зовнішньої контрольної комісії повинні, передусім, обиратися серед членів Вищих органів контролю державних фінансів.