Взаємозв'язок держави і громадянського суспільства

Держава – громадянське суспільство

Сфера громадянського суспільства - повсяк­денне життя індивідів, його первісні форми. Це вся сукупність існуючих у суспільстві неполітичних відносин та інтересів ~ економічних, соціальних, культурних, конфесійних тощо, які перебува­ють поза сферою впливу держави, за межами її директивного регу­лювання і регламентації.

Різноманіття повсякденних потреб та інтересів потребує уз­годження і координації прагнень індивідів і соціальних груп для підтримання цілісності суспільства. Держава через управлінські функції підтримує рівновагу і здійснює взаємозв'язок суспільних, групових та індивідуальних інтересів.

Глобальне суспільство - це всеохоплююча людська спільнота, яка складається з громадянського суспільства і держави. Відмін­ності двох складових глобального суспільства виявляються в змісті їх діяльності, засобах реалізації і основах.

Німецький філософ В. Гумбольдт (1767-1835) у праці «Досвід визначення межі діяльності держави» визначає три відмінності між громадянським суспільством і державою.

Громадянське суспільство - це:

- система національних, суспільних установ, які формуються знизу, самими індивідами;

- природне право;

- людина. Держава - це:

- система державних інститутів;

- позитивне право, що видається державою;

- громадянин.

У тлумаченні Гумбольдта держава є не самоціллю, а лише засобом для розвитку людини.

Громадянське суспільство - це соціально-економічний і куль­турний простір, у якому взаємодіють вільні індивіди, які реалізують власні інтереси і роблять індивідуальний вибір.

Держава є простір тотально регламентованих взаємовідносин політично організованих суб'єктів: державних структур і прилеглих до них політичних партій, рухів, груп тиску. Ця інфраструктура міститься між обома сферами.

Держава і громадянське суспільство допов­нюють одне одного, вони є взаємообумовле-ними і залежними. Основний зміст діяльності держави не суперечить життєдіяльності гро­мадянського суспільства, що наочно зобра­жено на схемі (див. стор. 128).

Громадянське суспільство є сполучною ланкою між вільним індивідом і централізованою державною волею. Держава самою своєю природою покликана протидіяти дезінтеграції, кризовим явищам і деградації суспільства; вона створює належні умови для реалізації прав і свобод автономної особистості.

Довгий час не було змістовного і термінологічного розмежу­вання понять громадянського суспільства і держави. Н. Макіавеллі зробив перший крок до їх розмежування (див. вище).

Ідея громадянського суспільства - одна з найважливіших політичних ідей Нового часу. Саме поняття «громадянське

Держава

Зміст:

- реалізація загальнозначущих інтересів соціальних груп, верств, класів, етнічних груп;

- політика інтеграції в єдине співтовариство;

- посередництво в регулюванні соціальних конфліктів;

- політична соціалізація.

Засоби реалізації:

- конституційно-правові ресурси;

- силові ресурси влади;

- інформаційно-ідеологічні ресурси влади.

Основи:

- політичні інститути (органи трьох гілок влади);

- політичні лідери, еліта, весь функціональний полі­тичний істеблішмент.

Політичні сили:

- партії, рухи, групи тиску, які артикулюють, агрегу-ють і представляють інтереси громадян.

Громадянське суспільство

Зміст: - реалізація повсякденних інтересів індивідів.

Засоби реалізації:

- звичаї, традиції, переконання;

- правові і моральні норми;

- культура, соціалізація.

Основи:

- вільний індивід з невід'ємними природними правами;

- неполітичні організації (економічні, соціальні, культурні, конфесійні тощо), що забезпечують реалізацію цих прав;

- виробнича сфера, вільний робітник, ринок.

суспільство» виникло в середині XVII ст. в Європі і зазнало певної еволюції, хоча незмінно протиставлялось поняттю «держава».

Ліберальна трактовка громадянського суспільства презенто­вана ідеями Д. Локка і Т. Гоббса. Вони ввели поняття «грома­дянське суспільство» для відображення історичного розвитку людського суспільства, переходу людини від природного до цивілізованого існування. Природному, додержавному стану суспільства вони протиставили цивілізоване, соціально-політичне суспільство, таке, що уособлює порядок і громадянські відносини. В основі процесу становлення незалежного індивіда, за Локком, лежить приватна власність. Відносини між державою і громадянсь­ким суспільством будуються на договірній основі. Держава охоро­няє невід'ємні права громадян, а громадянське суспільство стри­мує прагнення влади до панування.

Г. Гегель розглядав громадянське суспільство як сукупність індивідів, які задовольняють через працю свої повсякденні потре­би. Основою тут є приватна власність. Однак, за Гегелем, рушійною силою соціального прогресу є держава, а не громадянське суспільство. Примат держави пов'язаний з тим, що вона уособ­лює всі чесноти і найбільш повно втілює «Абсолютну Ідею», що саморозвивається. Громадянське суспільство, навпаки, втілює «інакше буття» Духа-Ідеї.

Е. Маркс трактував громадянське суспільство як сукупність матеріальних стосунків індивідів. Економічний базис обумовлює над­будову: державу, право, мораль, релігію тощо. Услід тезі про залежність надбудови від базису К. Маркс вважав державу інструментом політичного панування класу, який володіє засобами виробництва. Отже, в буржуазній державі громадянами виявляють­ся лише заможні класи і соціальні групи. Буржуазна держава реалізує волю економічно пануючого класу і перешкоджає вільному розвитку інших індивідів, поглинає більшість громадянського суспільства, що робить нерівними і договірні відносини між обома сферами.

Дата добавления: 2015-04-25