Розділ ІІІ. Інституціоналізовані форми політики

Шляхтун

Терміни і поняття

Генезис держави - сукупність чинників, які обумовили виникнення і вдосконалення дер­жави.

Глобальне суспільство - всеохопна людська спільнота, яка складається з громадянського суспільства і держави.

Етатизація - одержавлення, домінаж публічноправових відносин над приватноправовими, інфільтрація держави в усі сфери життєдіяльності суспільства, підкорення суспільства державі.

Конституційна держава - облаштування держави шляхом свідомого управління і регулювання; характеризується юридичною окресленістю повноважень і сферою втручання в суспільне життя.

«Левіафан» - алегоричний образ держави-машини, держави-автомата (Т. Гоббс).

Органічна теорія держави - теорія, яка ґрунтується на проведенні аналогії між державою і біологічним організмом (Г. Спенсер).

Правова держава - держава, яка функціонує на визнанні пріоритету права і законності, це правління законів, а не людей.

Республіка - форма правління, яка реалізує і представляє інтереси народної більшості як верховного суб'єкта політики і влади; основна ознака республіки — представництво влади.

Соціальна держава - держава, яка усуває недоліки правової держави; утверджує в суспільстві фактичну соціальну спра­ведливість, формуючи сприятливе для кожного громадянина соціальне середовище.

Традиційна держава - держава, яка виникла стихійно, на основі звичаїв і норм, що сягають у давнину; традиційна держава пригнічує суспільство та індивіда, одержавлює всі прояви життє­діяльності людини.

Політика в рамках системного аналізу

Глава 9. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Держава відіграє вирішальну роль у житті суспільства. Завдяки появі держави як органу управління сус­пільством людство перейшло від стану дикості й варварства до цивілізованості. Держава узгоджує багатоманітні соціальні інтереси, упорядковує життєдіяльність суспільства, забезпечує його цілісність, захищає слабких від свавілля сильних, утверджує у відносинах між людьми панування сили права натомість панування права сили, яке притаманне додержавному стану. Вся людська історія неспростовно свідчить, що найбільшого розвитку суспіль­ства досягали за розвиненої державності, й навпаки — руйнування державності призво­дило до глибокої суспільної кризи і навіть до зникнення самого суспільства. Справж­нім гімном державі є слова Т. Гоббса про те, що «поза державою — панування пристрастей, війна, страх, бідність, мерзота, одинокість, варварство, дикість, невігластво, в державі — панування розуму, мир, безпека, багатство, благопристойність, сус-пільство.витонченість.знання і прихильність»1. Проте держава не є абсолютним бла­гом, з нею пов'язано й чимало негативного. Вона може зловживати своїм монопольним правом примусу й чинити насилля над суспільством. Держави втягують народи у кровопролитні війни, можуть здійснювати геноцид стосовно власних народів, вводити жорстокі закони, обкладати населення непомірними податками тощо. Державне насильство найстрашніше, бо спирається на силу державної влади з її каральним апаратом, здійснюється у масштабі всього суспільства й не залишає громадянам законних шляхів і засобів боротьби проти нього. Негативні сторони функціонування держави виявляються не лише за неде­мократичних політичних режимів. Будь-яка, навіть найдемократичніша, держава прагне до розширення своїх повноважень і вста­новлення тотального контролю над суспіль­ством.

' Гоббс. Т. О гражданине // Избр. произведения: В 2 т. М., 1965. Т. 1. С 364.

Держава, отже, не є ні абсолютним благом, ні абсолютним злом. З метою мінімізації негативних наслідків функціону­вання держави для суспільства, обмеження можливого зла від неї людство напрацю­вало низку теоретичних і практичних засобів. До них належить насамперед теорія демократії з її концепціями і принципами та їх практичною реалізацією. Особливе місце в арсеналі теоретичних засобів впливу суспільства на державу посідають теорії правової держави і громадянського суспільства.

Дата добавления: 2015-04-25