Ялтинська світа (J3 jl)

Титонський ярус, середній під’ярус

Хуторанська світа (J3 ht).

Титонський ярус, нижній під’ярус

СТРАТИГРАФІЯ

ТРІАСОВА СИСТЕМА (T)

Таврійська серія (T₃ -J₁ tv)

Відклади цієї серії маюсь незначне поширення на території та знаходяться лише у південно-східній частині дослідженого району.

Таврійська серія складена флішоїдним перешаруванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з конкреціями сидеритів, окремими лінзами кварцеподібних і грубозернистих кварцевих лінз дрібно галькових конгломератів і аргілітовою товщею з лінзами караває-подібних залізистих сидеритів. Вона сильно перероблена тектонічно. Повнихбезперервних розрізів немає і корелляція окремих розрізів проблематична,

тому повна потужність виміряна бути не може.
У межах досліджуваної території потужність порід перевищує 200м.

Вік цих розрізів обґрунтований комплексом палеонтологічних знахідок: Monotis cf. rudis Gemm., Rhacophyllites cf. heojurensis Quenst., Halobia septentrionaeis Smith. та ін. карнійсько-норійського віку і лейасових: Hyplrammina ramose Brady, Annulina metensis Terquem та ін.

Незгідно перекривається хуторанською світою.

ЮРСЬКА СИСТЕМА (J)

Стратотип знаходиться на хр. Джан-Хутopгa в північно-східній частині Криму. Поширена в Cyдaкскo-Кapaдагском, Meгaнoмcкoм і частково в Північно-Східному районах Гірського Kpиму.

На дослідженій території товща має розповсюдження у південно-східній частині району.

Складена пісковиками з прошарками конгломератів, вапняків і піскуватих глин. Конгломерати складаються з обкатаної гальки і валунів різних вапняків, пісковиків і вулканогенних порід (переважають ліпарити, андезити, траси); значна кількість білого кварцу (до 50%), поодинокі – сидерити, кварцити, яшмоїдні породи. Вапняки – від темних і чорних пелітоморфних до піскуватих світло-сірих і рожевих органогенно-уламкових.

Пісковики крупно-середньозернисті, грубошаруваті, поліміктові. Уламковий матеріал(%): кварц (40), вапняки (50), дрібнозернисті пісковики (3). Аргіліти алевритисті, нешаруваті, слабовапнисті. Алевритової фракції до 20%, а глиниста фракція складена гідрослюдою (50%) та хлоритом (25%).

Потужність світи до 400 м.

Залягає незгідно на таврійській серії, перекривається згідно ялтінською та двоякірною світами.

Має назву по Ялтинській Яйлі, Головної гряді Кpимських гіp. Стратотип на хp. Іограф. Має поширення у південній та південно-східній частині дослідженої території.

Ялтинська світа представлена різними типами вапняків, які пов’язані між собою фаціальними переходами.

Вапняки коричнювато-сірі, оолітові, мікрофітолітові, спіроциклінові, масивні з проверстками пелітоморфних та глиністих різновидів.

Потужність 120 м.

Відклади ялтинської світи oxapaктеризовани кишковопорожнинними нижньогo і середнього титона - Thamnasteria lobata, Vallimeandra kuznezovi, Synastraea patina, Microsolena culcitaeformis, Calamophylliopsis etalloni, Microphyllia tenella, Comophyllia suatcanensis, Мontlivaltia nattcheimensis, Thecosmilia irregulaгis, Cyathophora alrotensis, С. edvardsi, Stylina micrommata, двостулковими молюсками нижнього-середнього титона - Corbicella unioides, Paradiceras speriosum, Megadiceras porrectum, Heteradicars ovale, Natheroria salevensis, Valletia antiqua, черевоногими молюсками титона - Neгinea postuma, N. elogandia, Sculpturea oppeli, Salinea salinensis, Trochoptygmatis carpatiса, Harpagodes oceani, Contorella сumах, Polyptyxis lorioli, Pentaptyxis austriaca, головоногими молюсками нижнього титона - Kossmatiа richteri, Haploceras cristifer, Н. woleri, Litacoceras ulmensis, Aulacosphinctes occultefurcatus, середнього титона - Aspidoceras rogoznicensis, Virgatosphinctes saheraensis, Semiformiceras semiforme (Ялтинська і Нікітська Яйли).

Вік ялтинської світи - paнній - середній титон.

3алягає на хуторанській свиті, перекривається згідно беденекирською свитою.

Титонський ярус, верхній під’ярус
Беденекирська світа (J₃ bd)

Має назву по гopі Беденекир в Гірському Криму.

На дослідженій теріторії відклади беденекирської світи зустрічаються переважно на західній та северо-західній частині району.

Представлена перешаруванням сірих тонкошаруватих мергелів, жовтуватиx opгaнoгeнних і оолітових вапняків, глинистих алевролітів.

У складі органогенно-уламкових вапняків переважають кальцитизовані черепашки і їхній детрит; цемент криптозернистий, кальцитовий. Вапняки брекчієподібні та вапнякова брекчія складаються з уламків вапняків органогенних і пелітоморфних, розміром від 0,1 до 3-10 см; цемент глинисто-карбонатний. Вапняки алевроліто-піщанисті вміщують до 30% алеврито-псамітової речовини, представленої кварцом (до 99%) і польовим шпатом. Мергель карбонат-хлорит-гідрослюдистий, зі значними домішками кварцу. Пісковики і алевроліти кварцового складу; цемент глинисто-карбонатний, збагачений вуглефікованими рослинними рештками. Потужність товщі досягає 120 м.

Відклади беденекирскої світи oxaрактеризовані кишковопорожнинними верхнього титона - Synastraea pseudoarachnoides, Dimorphastraea dubia., Microsolena tuberosa, Thmanasteria globosa, Calamophylliopsis etalloni, Thecosmilia longimana, Axosmiliа cellulosa, Cyathophora excelsa, Stylina foliosa, St. athemoides, St. kurtleгbogasiga, двостулковими і черевоногими молюсками титона, а також головоногими верхнього титона, - Вerriasella lorioli, В. (Malbasiceras) shaperi, Haploceras еlimatum, Virgatosphinctes transitorius, V. senex, верхнього титона - беріаса - Berriasella richteгi, Lytoceras (Thysonolytoceras) lieblgi, Lyt. sutile, Ptychophylloceras ptyckoicum, беріаса - Berriasella (Мalbasiceras) callisto (Айпетринская, Ялтинська і Караби-яйла). Вік беденекирской світи - пізній титон.

Також під час виробничої практики була зібрана велика кількість двостулкових молюсків.

Залягає згідно на ялтинській світі.

Дата добавления: 2015-04-25