Відсутність методик протидії конкретним видам нелегальної міграції

Недосконалість вітчизняної законодавчої бази, що регулює міграційні процеси в Україні.

Прозорість” кордонів.

Нелегальні мігранти - вихідці з країн Південно-східної Азії, Африки, Середнього та Близького Сходу, що намагаються дістатися Західної Європи, або залишитися на Україні - почали з'являтися після розпаду Радянського Союзу і послаблення режиму на його колишніх кордонах. Їх появі, значною мірою, сприяло те, що деякі нові незалежні держави встановили ліберальні правила перетину кордонів для громадян суміжних країн, які раніше не входили до складу СРСР. Наприклад, на кордоні Азербайджану з Іраном, Молдови з Румунією існують спрощені умови переходів. Деякі ділянки колишнього радянського кордону мають досить умовну охорону через те, що там відбуваються бойові дії, наприклад, у районі таджицько-афганського кордону. Все це створює сприятливі умови для нелегального переходу на територію країн СНД.

Умови «прозорості» кордонів дозволяють нелегальним мігрантам практично безперешкодно пересуватися по пострадянському простору (за винятком країн Балтії).

Прорахунки у формуванні управлінських структур та визначення їх компетенції. Між державними органами, на які покладено регулювання імміграційних процесів (МЗС, МВС, Мін'юст, СБУ, Держкомкордон та Держкомнац міграції), відсутні ефективно діючі інформаційно-аналітичні зв'язки, а нормативні акти, якими вони керуються в своїй діяльності, мають, здебільшого, тимчасовий характер і не в усьому узгоджені між собою. Матеріально - технічне забезпечення діяльності цих держав-них органів залишається вкрай низьким, програми, плани та заходи щодо поліпшення управління імміграційними проце-сами виконуються не в неповному обсязі, а по-шук альтернативних джерел фінансування ведеться не досить активно через відсутність в державі єдиного координатора з питань управління імміграційними процесами.

Важливою умовою розробки адекватних заходів міграційної політики та їхньої успішної реалізації є наукове забезпечення. В Україні існують достатні для цього наукові сили. Одним із соціально значущих результатів науково-дослідних робіт у даній сфері повинні стати методики протидії конкретним видам нелегальної міграції. В їх основі повинні лежати аналіз стану протидії конкретним видами нелегальної міграції; дослідження причин кожного з видів нелегальної міграції; оцінка майбутнього стану даного явища, тобто його прогнозування.

Головною метою кожної методики має бути профілактика порушень міграційного законодавства стосовно конкретних видів нелегальної міграції.

Вони повинні визначати безпосередню тактику дій окремих суб'єктів, до компетенції яких входить протидія проявам нелегальної міграції. Таким чином, методики повинні розроблятися для кожного конкретного суб'єкта. Наприклад, для паспортно-візових служб МВС, служби дільничних інспекторів міліції, оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, що відповідають підрозділам Прикордонних військ, Служби безпеки. Вони повинні стати важливим компонентом навчання співробітників ОВС за програмами підготовки шерифів. Експериментальні заходи для створення такого інституту сьогодні успішно апробовуються в сфері забезпечення й охорони громадського порядку.

Основні напрями протидії нелегальній міграції:

Створення єдиної міграційної служби.

Виявлення і перекриття основних каналів міграції шляхом удосконалення візової політики і якості прикордонного контролю.

Виявлення на території України і викриття злочинних угруповань, що займаються організацією переправлення нелегальних мігрантів, виготовленням і забезпеченням їх підробними документами.

Створення єдиної автоматизованої системи інформаційного забезпечення правоохоронних органів у боротьбі з нелегальною міграцією.

Налагодження діючого механізму видворення іноземців за межі України.

Створення пунктів зібрання іноземців, які незаконно перебувають в Україні.

Дата добавления: 2015-04-25