Внутрисхемні емулятори

Методика формирования результирующей оценки

Формы контроля и график сдачи модульных контрольных работ

Модули Виды текущего контроля	Модуль I	Модуль II	Итого
5 неделя семестра	11 неделя семестра
Ответ по вопросам семинара	1 балл – 5 ответов 5,0	1 балл – 6 ответов 6,0
Выполнение кейсов	2 балла – 5 кейсов 10,0	2 балл – 6 кейсов 12,0
Выполнение теста по темам курса	1 балл – 4 теста 4,0	1 балл – 6 тестов 6,0
Эссе	5 баллов - 1 эссе 5,0	2 балла - 1 эссе 2,0
Защита реферата	0,0	10 баллов - 1 реферат 10,0
Контрольная работа по модулю
Итого	44 балла	56 баллов	100 баллов

Рейтинговая система предусматривает поощрение студентов за хорошую работу в семестре проставлением «премиальных» баллов с возможностью получить семестровую оценку «зачтено».

Формы поощрения студентов

«Премиальные»	Количество баллов
Дополнение к ответу на семинаре	+0,5 балла
Призовое место в вузовской конференции	+15 баллов
Участие в олимпиаде по дисциплине, конференции городского, регионального, международного уровней	+20 баллов
Призовое место на олимпиаде по дисциплине, конференции городского, регионального, международного уровней	+30 баллов

Отметка о зачете «зачтено» выставляется по результатам текущей аттестации, без дополнительного письменного опроса студенту, набравшему 60 и более баллов.

При получении по результатам изучения курса согласно текущей аттестации менее 60 баллов, студенту выставляется оценка «не зачтено» и он направляется на переэкзаменовку. Порядок прохождения дальнейшего обучения регулируется Положением о курсовых экзаменах и зачетах.

[1] Каждый студент оформляет в тетради краткий словарь терминов и определений по темам.

[2] Каждый студент оформляет в тетради краткий словарь терминов и определений по темам.

Внутрисхемний емулятор – програмно-апаратний засіб, спроможний заміщати собою емуліруємий процесор у реальній схемі. Внутрисхемний емулятор - це найбільш потужний й універсальний відлагоджувальний засіб.

По суті справи, “гарний” внутрисхемний емулятор робить процес функціонування відлагоджуваємого контролера прозорим, тобто легко контрольованим, довільно керованим і модифікованим з волі розроблювача.

Функціонально внутрисхемні емулятори діляться на стикуємі з зовнішньою обчислювальною машиною (звичайно це бувають IВМ РС), і які функціонують автономно. Автономні внутрисхемні емулятори мають індивідуальні обчислюємі ресурси, засоби ввода-вивода, не потребують для своєї нормальної роботи стикування з якимись зовнішніми обчислювальними засобами, але за це користувачу потрібно розплачуватися або істотно більш високою ціною, або зниженими функціональними і сервісними можливостями в порівнянні з аналогічними моделями, що стикуються з ІВМ РС.

Звичайно, стикування внутрисхемного емулятора з відлагоджувальною системою проводиться за допомогою емуляційнного кабеля зі спеціальною емуляційнной голівкою. Емуляційна голівка вставляется замість мікроконтролера в відлагоджувальну систему. Якщо мікроконтролер неможливо видалити з відлагоджувальної системи, то використання емулятора можливе, тільки якщо цей мікроконтролер має відлагоджувальний режим, при якому всі його виводи знаходяться в третьому стані. У цьому випадку для підключення емулятора використовують спеціальний адаптер-кліпсу, що підключається безпосередньо до виводів емуліруємого мікроконтролера.

Як мінімум, емулятор містить такі функціональні блоки:

· Відлагоджувач;

· Вузол емуляції мікроконтролера;

· Емуляційна пам'ять;

· Система точок зупинки;

· Процесор точок зупинки;

· Трасирувальник;

· Профілірувальник (аналізатор ефективності програмного коду);

· Таймер реального часу;

· Програмно-апаратні засоби, що забезпечують можливість читання і модифікації ресурсів емуліруємого процесора “на літу”, тобто в процесі виконання програми користувача в реальному часі;

· Програмно-апаратні засоби, що забезпечують синхронне керування, необхідне для емуляції в мультипроцесорних системах;

· Інтегроване середовище розробки.

· Отладчик

Відлагоджувач являється своєрідним мостом між розроблювачем і відлагоджувальним засобом. Склад і обсяг інформації, що проходить через засоби ввода-вивода, доступність її для сприйняття, контролю, і при необхідності для корекції і модифікації напряму залежить від властивостей і якості відлагоджувача.

Гарний відлагоджувач дозволяє здійснювати:

· Завантаження відлагоджувальної програми в пам'ять системи;

· Виведення на монітор стану і вмісту всіх регістрів і пам'яті, і при необхідності, їхньої модифікації;

· Керування процесом емуляції.

Більш потужні відлагоджувачі, звичайно їх називають високого рівня (High-level Debuggers), крім цього, дозволяють:

· Вести символьне налагодження, завдяки тому, що відлагоджувач “знає” адреса всіх символьних змінних, масивів і структур (за рахунок використання спеціальної інформації, що поставляється компілятором). При цьому користувач може оперувати більш прийнятними для людини символьними іменами, не турбуючи себе запам'ятовуванням їхніх адресів;

· Контролювати й аналізувати не тільки дизасемблерувальний текст, але і вихідний текст програми, написаної на мові високого рівня, і навіть із власними коментарями.

Такий відлагоджувач дозволяє користувачу одночасно контролювати хід виконання програми і бачити відповідність між вихідним текстом, уявою програми в машинних кодах, і станом усіх ресурсів емуліруємого мікроконтролера.

Слід зазначити, що високого рівня відлагоджувач забезпечує виконання усіх своїх функцій тільки в тому випадку, якщо використовується крос-компілятор, що поставляє повну і правильну відлагоджувальну інформацію (не всі компілятори, особливо їхні піратські версії, поставляють таку інформацію) і при цьому формат її представлення повинен бути “знаком” відлагоджувачу.

Дата добавления: 2015-04-29