Випробування дерев’яних конструкцій

Дерев’яні конструкції

Контроль розташування арматури і товщини захисного шару залізобетонних виробів

Контроль розташування арматури виконують на залізобетонних виробах із числа зразків, відібраних для контролю форми, розмірів та зовнішнього вигляду. Для контролю розташування арматури можуть бути також використані вироби, доведені до руйнування при випробуваннях.

Кількість виробів для перевірки розташування арматури встановлюється при відсутності відповідних указівок у Держстандартах на даний вид виробів технічними умовами на вироби і повинна складати не менше від 1% при кількості виробів у партії 500 од. і більше, але не менше ніж 5 од. від партії при кількості виробів у партії менше ніж 500 од.

В умовах будівельного майданчика основним способом контролю розташування арматури і товщини захисного шару є не руйнуючі методи за допомогою вимірювачів захисного шару, наприклад ИЗС-10Н, ИЗС-1, ИЗС-2, ИЗС-3 і ИЗС-7.

Вимірювач захисного шару ИЗС-2М забезпечує для арматури діаметром від 6 до 16 мм вимірювання відстані від робочої поверхні датчика до арматури на глибину до 70 мм. Відносна похибка приладу складає 4% на верхній межі виміру і 1% на нижній. Маса приладу – 4,2 кг.

При контролюванні товщини захисного шару в залізобетонних виробах вибирають місця, найбільш характерні положенню арматури в небезпечних перерізах виробу. Якщо в місцях перевірки товщини захисного шару приладами проектом передбачено щільне армування, то місця перевірки слід вибирати в перерізах, де сусідня арматура (поздовжня або поперечна) розташована на відстані, що перевищує мінімально допустиму для даного приладу.

Деревина має неоднакову міцність у різних напрямках унаслідок особливостей її структури.

Опір деревини стиску вдовж волокон визначається згідно з ГОСТ 16183.10-73. Зразки виготовляють у формі прямокутних призм з основою 20х20 мм і довжиною вздовж волокон 30 мм (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 - Зразки для випробування деревини

Зразки для випробування на стиск	Зразки для випробування на розтяг	Зразок для випробування на сколювання

Межа міцності на стиск (розтяг) визначається:

(1.10)

де F_u – максимальне навантаження;

a, b – розміри поперечного перерізу.

Межу міцності перераховують на вологість 12% з точністю 0,5 МПа для зразків із вологістю, меншою від межі гігроскопічності:

(1.11)

де α – поправковий коефіцієнт, що дорівнює 0,04 на 1% вологості.

Для зразків із вологістю, що дорівнює або перевищує межу гігроскопічності:

(1.12)

де k₁₂ – розрахунковий коефіцієнт для різних порід деревини.

Опір деревини стиску впоперек волокон визначається згідно з ГОСТ 16483.23-73 на зразках розмірами 20х20х30 мм (див. табл. 1.4).

Межу міцності зразка R_w з вологістю w у момент випробувань визначають із точністю до 0,1 МПа:

(1.13)

Міцність деревини на розтяг згідно з ГОСТ 16483.23-73 і ГОСТ 16483.28-73 визначають за двома напрямками – вздовж і впоперек волокон на стандартних зразках (див. табл. 1.4).

Межу міцності зразка R_w з вологістю w у момент випробувань визначають із точністю 1,0 МПа:

(1.14)

де F_u – максимальне навантаження;

a, b – розміри поперечного перерізу.

Дата добавления: 2015-04-30