Див. лекцію

47. Тютюнопаління дуже негативно впливає на організм:
1.Найбільше страждає від тютюнопаління репродуктивна функція людини. Згідно досліджень англійських вчених 120 тисяч англійців у віці від 30 до 40 років стали імпотентами саме через тютюновий дим. У сім¢ях де вживали тютюн під час вагітності - природжені каліцтва у дітей трапляються вдвічі частіше, народжуються неповноцінні та мертвонароджені діти та викидні. Особливо до 70% природжених вад та дефектів лиця. Мають місце дослідження вчених у дослідженні віддалених наслідків щодо здоров¢я та розвитку дітей. Матері які палили під час вагітності мають дітей з відхиленою від норми поведінкою, ці діти гірше вчаться в школі і частіше розпочинають вживання наркотичних препаратів.Куріння під час вагітності збільшує ризик викиднів, знижує масу тіла новонароджених, збільшує частоту внутрішньоутробних випадків смерті плоду, є причиною гальмування фізичного і розумового розвитку новонародженої дитини. Воно також зменшує здатність до дітонародження у жінок і порушує спермоутворення у чоловіків.
2.Вживання тютюну відбувається через органи дихання. Тому перш за все страждає легенева система: повітряні шляхи і легенева тканина. Легені у 80% курців чорного кольору. Якщо починати курити у віці 12-13 років, то у 67% у тридцятирічному віці можна мати таке захворювання як емфізема легенів.Тютюнопаління є причиною 90% усіх випадків захворювань на рак легенів.
3.Деякі інгредієнти тютюнового диму розчиняються в слині і з нею потрапляють у шлунок, цим самим викликаючи виразку шлунка (у 10 разів частіше) ніж у тих осіб, що не вживають тютюну.
4.Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево-судинну систему. У всіх хто палить частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно скоріш зношується. У12-13 разів частіше трапляються захворювання серця: серцева недостатність, інфаркт міокарду, стенокардія, звуження судин. До 40% усіх смертних випадків від ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту пов¢язані з палінням сигарет.
5. Паління призводить до руйнування головного структурного елементу шкіри – колагену. Втрачає свою еластичність шкіра та слизові оболонки. З¢являються зморшки лице набуває вигляду вижатого лимону, голос стає низьким та хриплим.
Негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров¢я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети. Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей.
Тютюнопаління значно впливає на якість життя: діти, які починають курити з 8-10 річного віку, не доживуть до межі середньої тривалості життя в середньому на 6-8 років; 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років за ту, яка не має такої звички; 35-річний курець проживе на 7 років менше, ніж чоловік, який не палить.
Вченими доведено спільні риси між наркотичною та нікотиновою залежністю. Коли припиняється введення нікотину у організм то розвивається абстинентний синдром відміни, який характеризується як роздратованість, стан збудження, порушуєтья концентрація уваги та зниження працездатності, тривога почуття голоду, збільшення маси тіла, порушення сну.

Нікотинова залежність має три стадії:
- перша стадія епізодичне паління не більше 5 сигарет на день, що викликає незначні зміни у діяльності нервової системи;
- друга стадія - постійне паління від 5 до 15 сигарет на день, при цьому виникає незначна фізична залежність та при припиненні паління розвивається стан, важкий як фізично так і психічно, його знімає паління чергової сигарети;
- третя стадія -постійне викурювання від однієї до півтори пачки на день, виробляється звичка палити натщесерце, відразу після їжі або серед ночі, звикання дуже сильне. Припинення паління викликає тяжкий стан, виражені зміни у нервовій системі і внутрішніх органах. Токсичне руйнування організму.

48. Токсикоманія - це нездоланна тяга до вдихання випарів різноманітних розчинників та інших хімічних сполук, які діють на нервову систему подібно до алкоголю або наркотиків. Частіше зустрічається серед дітей та підлітків.

Токсикоманія досить часто стає причиною нещасних випадків, галюцинацій, втрати свідомості, а іноді й загибелі підлітків. Вдихаючи випари, токсикоман не робить нічого протиправного, але під дією цих сполук виникає збудження, яке може призвести до тих чи інших правопорушень.

Діти та підлітки іноді стають токсикоманами, щоб тимчасово забути про свої проблеми та негаразди або привернути увагу вічно зайнятих батьків, іноді - з нудьги та байдикування.

Симптомами токсикоманії можуть бути: запах хімічних речовин з рота або від одягу, скарги на біль у ділянці рота та носа, постійний кашель, відсутність апетиту та втрата маси тіла, порушення координації рухів та плутана мова, пропуски уроків та погана поведінка в школі, часті зміни настрою, роздратування та гарячковість, потайливість та брехливість.

З віком, коли дитина стає дорослішою, вона починає розуміти, що вона завдає шкоди своєму здоров'ю, що існує багато інших більш приємних розваг. Проте немало токсикоманів згодом переходить у розряд наркоманів.

До ЛНДР відносяться всі токсичні речовини різних хімічних груп, що вживаються, як інгалянти, шляхом вдихання: ефір, бензин, різні розчинники, лаки, клеї, очисні рідини, аерозолі і інші леткі речовини. Розчинники і засоби від комах зараз вийшли на перше місце серед речовин, що вживалися, не враховуючи лише алкоголю і тютюну. Окрім п'янких властивостей, спільна якість цих речовин розчинність в жирах, що веде до хімічного руйнування тканин і органів. Основою препаратів може служити ацетон, перхлоретілен, чотирихлористий вуглець, толуол, пропав, Бутан і ін.

Діти, що з цікавості пробують нюхати клей, не знають всієї небезпеки і масштабів ураження організму ЛНДР. Про це не підозрюють і дорослі.

Багато батьків знаходяться в глибокій помилці щодо небезпеки ЛНДР. Помітивши дитину за подібним заняттям, вони можуть розцінити це як хуліганство і обмежитися виховними бесідами або хорошою Токсикоманія в сотні разів небезпечніше і зло якісніше, крім того її важче перебороти. Троє з десяти, що спробували нюхнути, вмирають відразу ж.

В тих, хто нюхає розчинники 1-2 місяці, - руйнуються внутрішні органи, головний мозок, нервова система. Ті, хто нюхає 1-2 року, - стає інвалідом. Багато, кому удається вижити від частих передозувань, стають недоумкуватими. Будь-який засіб з групи ЛНДР викликає руйнування мозку, загибель нервових тканин, цироз печінки, ниркову недостатність. Психічна залежність, що швидко формується, не дає вислизнути від хвороби, що розвивається.

Наркоманія (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації».

Оскільки клінічна картина окремих форм наркоманій залежить від особливостей наркотичної речовини, яка є предметом зловживання, то даний термін часто використовують у множині - наркоманії. У кожному конкретному випадку, для характеристики окремої форми наркоманії використовується прикметник, наприклад, морфінна наркоманія (морфінізм), кокаїнова, гашишна та інше.

Непереборий потяг» пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків.

Список речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів.

Найбільш поширеними видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину).

Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, маріхуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших.

З погляду соціології наркоманія є однією з форм девіантної поведінки, тобто поведінки, що відхиляється від загальновизнаних моральних норм.

Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960-х рр. Саме з цього часу це явище стало серйозною соціальною проблемою.

Лікування наркоманії в більшості випадків не приносить успіху. Застосовувані в спеціалізованих клініках методики дійові лише при активній позиції самого хворого. Але й у таких випадках після одужання частими є рецидиви. Також були марними всі зусилля по боротьбі з виробництвом і збутом наркотиків.

Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Тим часом, силові заходи не усувають причин наркоманії. Величезне значення має широка пропаганда здорового стилю життя, життя без наркотиків. Але більшість дослідників проблеми все ж схиляються до думки, що набагато дійовіше (й важче) забезпечити в суспільстві соціальні умови, що не сприяли б зловживанню наркотиками. Особливо це стосується головної групи ризику — молоді.

49. Основним напрямком діяльності соціального педагога є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їх фізичного, психічного, соціального здоров’я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню у світ дорослих, попередження і корекція вад і відхилень соціального розвитку.

Соціальний педагог сприяє як ефективній адаптації учня в оточуючім середовищі, так і гуманності даного середовища. Але це не єдине в моїй роботі. Серед інших напрямків звертаю увагу на:

• відстеження результатів соціально-педагогічного розвитку дітей, учнів на всіх вікових етапах та етапах навчання;
• створення умов для здійснення соціально-педагогічної допомоги учням, батькам, педагогам у розв’язанні проблем соціального розвитку, міжособистісних стосунків;
• забезпечення умов для збереження соціально-психологіч-ного здоров’я дітей, батьків, педагогів;
• здійснення соціально-педаго-гічного патронажу дітей з обмеженими можливостями, неблагополучних сімей, соціальних сиріт, дітей трудових мігрантів;
• своєчасне виявлення та запобігання відхиленням у вихованні, поведінці та спілкуванні неповнолітніх.

Особливу увагу приділяю таким категоріям дітей, як діти з неповних сімей, діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, схильні до правопорушень, діти, які зазнали насильство, діти ромської національності, діти, чиї батьки працюють за кордоном, діти “групи ризику”. Обстежую побутові умови проживання учнів з малозабезпечених, багатодітних та неблагополучних сімей.

Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.

Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім’я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.

Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров’я, - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею.

Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.

Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров’я, формування ставлення до здоров’я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей. Зважаючи на те що батьки не завжди приділяють цьому увагу та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану на формування позитивно свідомого ставлення до свого здоров’я, має взяти на себе школа.

Дата добавления: 2015-04-30