Фактори ризику девіантної поведінки

Біологічні:

• наслідки спадковості;
• вплив природного середовища;
• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;
• вроджені психопатії;
• мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

Психологічні:

• акцентуації характеру;
• інфантилізм;
• підвищеній рівень тривожності;
• різноманітні реакції (емансипації, групуванню з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі);
• задоволення почуття цікавості;
• потяг до самоствердження;
• потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;
• майнове розшарування суспільства;
• обмеження соціально схвалених способів заробітку;
• безробіття;
• доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

• зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;
• поширення кримінальної субкультури;
• руйнування духовних цінностей;
• наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;
• пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.

В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:

1. Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

2. Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.

3. Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

4. Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.

5. Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.

Таким чином, у загальній групі неповнолітніх із соціально дезаптованою поведінкою можна виділити такі типи:
1. Тип педагогічно занедбаних дітей;
2. Конституційний тип;
3. Ситуативний тип;
4. Тип важковиховуваних дітей;

ПРОГРАМА ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ “групи ризику”^
1.Діагностика характерологічних особливостей:
Методика експрес-діагностики характерологічних -- особливостей(опитувальник АЙзенка)
-тест незакінчених речень;
-проективні методики;
-тести на виявлення типу темпераменту;
-методики вивчення само оцінювання;
2. Діагностика психологічного клімату сім”ї, особливостей сімейного виховання;
-метод бесіди;
-анкетування учнів(наприклад, анкета “ Ти і твої батьки”
-методика “Малюнок сім”ї”.
3. Вивчення статусу учня в класному колективі;
-соціометричні дослідження;
-анкетування учнів “Ти і твої вчителі”
4. Вивчення інтересів. Ідеалів, нахилів,здібностей;
-метод бесіди;
-анкетування “ Мій вільний час “
- тестування-“Карта інтересів”
5.Особливості пізнавальних процесів: пам”яті, уваги, мислення, мови;
6.Діагностика емоційних станів;
-виявлення рівня тривожності;
-кольоровий тест Люшера
-діагностика стану агресії;
Отже. Для успішноі роботи з неповнолітніми. Що мають відхилення у поведінці, необхідні:
РЕКОМЕНДАЦІЇ:
- знання причин девіації та особливостей їх перебігу;
- знання цілей та завдань роботи саме з цією категорію дітей;
- уміння проводити психологічно-педагогічну діагностику особистості учнів з девіантною поведінкою;
- уміння добирати адекватні методи перевиховання;
- уміння використовувати ці методи та контролювати їхню дію;
- уміння працювати з нестандартними дітьми в нестандартних ситуаціях;

43. Причины девиантного поведения современной молодежи лежат в особенностях взаимосвязи и взаимодействия человека с окружающим миром, социальной средой и самим собой, оно является результатом конкретного стечения необходимых и случайных обстоятельств рождения и социализации человека. Среди причин девиантного поведения многие исследователи выделяют наследственность, социальную среду, обучение, воспитание и, наконец, социальную активность самого человека. Все эти факторы оказывают воздействие в прямой или косвенной форме, однако нет прямой зависимости между их негативными последствиями и характером поведения человека. Поэтому Ю.А. Клейберг, Т.Р. Алихманова, А.В. Мисько выделяют только три основных фактора: биологический, психологический и социальный.

Биологический выражается в физиологических особенностях молодого человека, т.е. в неустойчивости жизненно важных систем организма (в первую очередь нервной системы).

Психологический заключается в особенностях темперамента акцентуации характера, что влечет за собой повышенную внушаемость, быстрое усвоение асоциальных установок, склонность к «уходам» от трудных ситуаций или полное подчинение им.

Социальный фактор отражает взаимодействие молодого человека с социумом, т.е. большой устойчивой общностью, которая характеризуется единством условий жизнедеятельности людей, общим местом проживания и наличием вследствие этого общей культуры.

Дата добавления: 2015-04-30