Попередження “професійного вигорання” учителя. Культура здоров’я вчителя

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Стан професійного здоров’я вчителя впливає на учнів на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному. Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Він не зможе займатися і вихованням культури здоров’я школярів, оскільки у цій роботі необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви синдрому згорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на здоров’я учнів. Тому питання збереження і зміцнення здоров’я учителя є одним з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових інтересів.

«Синдром професійного вигорання» є стресовою реакцією, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

«професійне вигорання» можна вважати третьою стадією, для якої характерний стійкий і неконтрольовий рівень збудження.

В процесі педагогічної діяльності більшу схильність до «згорання» мають: ті вчителі, хто асоціює свою роботу з своєрідним призначенням, місією (серед психотерапевтів це називається «комплексом рятівника»);

— найбільш схильні до «згорання» інтроверти;

— допомоги потребують ті вчителі, які орієнтовані не на результат, а на створення клімату сім’ї, в якому дитина почуває себе комфортно. Природна установка таких учителів дуже розходиться з вимогами, які до неї пред’являють, а це може спричинити появу синдрому «емоційного згорання»;

— спад професійної діяльності учителів спостерігається після 10-15 років роботи — так званий період педагогічної кризи, що супроводжується почуттям тривоги, самотності, зневіри в себе, домінуванням негативних переживань;

— синдром «емоційного згорання» найчастіше розвивається у 40-річних людей, коли настає пік біологічного стану здоров’я.

«Вигорання» - це не просто результат стресу, а наслідок некерованого стресу.

В сучасному світі відомі три моделі психічного "вигорання". Згідно першої моделі, "вигорання" - це стан фізичного та психічного виснаження, викликаного тривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях. Дане трактування близьке до розуміння "вигорання" як синдрому хронічної втомленості.

Друга модель належить голландським дослідникам. Вони розглядають "вигорання" як двомірний конструкт, що складається з емоційного виснаження і деперсоналізації. Остання проявляється у зміні відносин або до себе, або до інших (учнів, колег).

Основні ознаки цього синдрому:

виснаження, утома;

психосоматичні ускладнення;

безсоння;

негативні настанови стосовно підлеглих;

негативні настанови щодо своєї роботи;

нехтування виконанням своїх обов’язків;

збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки);

зменшення апетиту чи переїдання;

негативне самооцінювання;

посилення агресивності (роздратованості, напруженості);

посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадія, апатія);

почуття провини.

Причинами «синдрому згорання» є:

напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку колег;

недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;

одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи;

вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;

робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;

невмотивованість учнів, результати роботи з якими непомітні;

невирішені особистісні конфлікти.

Дата добавления: 2015-04-30