Ігри I Олімпіади Афіни (Греція) 1896 рік

Хронологія Ігор I-V Олімпіад

Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад

Тема 4. Перший період Ігор Олімпіад

(1896-1912 р. р.)

Перший етап – I–V Олімпійські ігри – 1896 – 1912 роки, охоплює перші роки сучасного олімпійського руху, який в цей період характеризується відносно невеликою популярністю як самого міжнародного олімпійського руху та і Олімпійських ігор. Ідея їх проведення кожні чотири роки з великими труднощами прокладала собі дорогу. Тому МОК приурочував Олімпійські ігри до Всесвітніх промислових та сільськогосподарських виставок.

Невдачливе проведення Ігор 1900 року у Парижі та 1904 року у Сент-Луїсу, відродило ідею проведення змагань у Греції. НОК цієї країни при підтримці П’єра де Кубертена у 1906 році виступив з ідеєю проведення додаткових Ігор, які пізніше отримали назву – проміжних. Вони повинні були дати новий стимул розвитку олімпійського руху. Такі проміжні Ігри відбулися з 22 квітня по 2 травня за участю 884 спортсменів з 20 країн. Однак у подальшому вони більше не проводилися.

Та не участь у програмі змагань жінок, не проведення у цей період великої кількості сесій та конгресів, ні активна творчість Кубертена, не змогли компенсувати недостатню привабливість Ігор, програма котрих була нестабільною та сильно розтягнутою. А з багатьох видів спорту на перших порах були відсутні єдині міжнародні правила.

Тим не менш цей період олімпійського руху відіграв велику роль у розвитку міжнародного спорту, збільшенню його авторитету, як однієї з найбільш важливих сфер громадської діяльності, розвитку масового спорту та фізкультурного виховання населення.

Під впливом олімпійського руху почали створюватися різноманітні міжнародні об’єднання та національні федерації: Міжнародна федерація футбольних асоціацій – ФІФА у 1904 році; Міжнародна федерація плавання – ФІНА у 1908 році; Міжнародна легкоатлетична федерація – ІААФ у 1912 році та інші. А також було розглянуто питання про співпрацю між МОК, НОК та міжнародними спортивними федераціями.

У ці ж роки були розроблені єдині міжнародні правила змагань з різних видів спорту, введена реєстрація світових та олімпійських рекордів, уніфіковані вимоги до спортивних споруд. Почала інтенсивно розвиватися система підготовки спортсменів, що спонукало покращенню спортивної техніки, підвищенню ефективності фізичної та тактичної підготовки. МОК затвердила свій прапор, та офіційні мови, якими стали – французька, англійська та німецька.

(6 квітня – 15 квітня)

Виступало 311 спортсмена з 13 країн,

розіграли 43 комплектів нагороди у 9 видах спорту.

Рішення Паризького конгресу 1894 року о проведенні перших Ігор сучасності у 1896 році в Афінах було схвально прийнято більшістю населення Греції. Однак адміністрація Афін та грецький уряд скептично поставився до цього, адже вони були не в змозі повністю фінансувати всі затрати на проведення Олімпіади. За таких умов свої послуги МОК у проведенні Ігор запропонувала Угорщина, яка саме мала відзначати тисячоліття заснування держави.

Та на допомогу прийшов Кронпринц Греції Костянтин, який створив спеціальну комісію, та самотужки став у руля організаційного комітету, що само по собі вже сприяло притоку інвестицій. Він призначив колишнього мера Афін Філемона генеральним секретарем, а також звернувся до населення з призивом до пожертвування коштів у фонд підготовки до Олімпіади. Незважаючи на гостру нехватку коштів, комітет прийняв рішення приймати пожертвування тільки від громадян Греції, тим самим підтримуючи статус Олімпійських ігор як національної ідеї. Так завдяки національному патріотизму гроші стали надходити не тільки з Греції, а й від багатих греків, що жили у різних містах Європи – Лондону, Константинополя, Марселя та інших.

Для збільшення збору коштів для організації Ігор була випущена серія марок з олімпійською тематикою. За рахунок цих грошей, а також коштів комерсанта та філантропа з Александрії Георга Авероффа, який за проханням королівської сім’ї пожертвував майже один мільйон драхм, був відреставрований давній Мармуровий стадіон, збудовані велодром та стрільбище, тенісні корти та гребні канали. Церемонія відкриття Ігор пройшла 6 квітня. Дата була обрана невипадково – у цей день пасхальний понеділок співпав відразу у трьох напрямках християнства – у католицизмі, православ’ї та протестантстві. Крім того, цього ж дня в Греції відмічався День незалежності. За присутності 80000 глядачів король країни Георг I оголосив перші олімпійські ігри відкритими.

На перші Ігри сучасності приїхали представники 13 країн – Австралії, Австрії, Болгарії, Великої Британії, Данії, Німеччини, США, Угорщини, Франції, Чилі, Швейцарії, Швеції та Греції. Дві третини від загальної кількості спортсменів виставили господарі Ігор – команда Греції. За команду Німеччини виступали 21 атлет, за Францію – 19, США – 14, Угорщини -12. Крім американців на Іграх було тільки два представника країн, що знаходяться за межами Європи. Це австралієць Едвін Флек, котрий знаходився проїздом у Лондоні та вирішив приймати участь у змаганнях, та один чилієць, який невідомо як потрапив у Грецію.

У програму Олімпіади увійшли змагання з класичної боротьби, велоспорту, гімнастики, легкій атлетиці, плаванню, стрільбі, тенісу, важкої атлетики та фехтуванню. Планувались також змагання з греблі, та через відсутність учасників вони не відбулися. Згідно античній традиції, Ігри почали легкоатлети.

Незважаючи на те, що у Міжнародному олімпійському комітеті, був представник Росії – генерал Олексій Бутовський, спортсмени Росії не прийняли участі у перших Іграх сучасності. Причина у відсутності коштів. Тільки декілька чоловік на свій страх і ризик самотужки відправилися з Одеси, проте вони змогли добратися лише до Константинополю, та були вимушені повернутися назад.

Першим олімпійським чемпіоном сучасності став американський спортсмен Джеймс Коннолі, який переміг у потрійному стрибку з результатом на 13 метрів 72 сантиметр. Цікаво, що поки він виборював на грецькій землі найвищу нагороду, вдома його відрахували з університету, бо офіційного дозволу на перерву в навчанні він не мав. Лише через кілька років, коли Коннолі став відомим письменником, суворі професори змінили гнів на милість, обравши його почесним доктором Гарварда. Крім золота на цих Іграх він виборов також срібну медаль в стрибках у висоту, та бронзу в стрибках у довжину. Поїхав Коннолі і на Ігри у Парижі, де цього разу здобув срібну медаль у потрійному стрибку.

Взагалі у легкій атлетиці перевага американців була суттєвою. Так дві золоті нагороди у бігу на 100 та 400 метрів завоював Томас Берк, який вперши у історії стартував з низького старту. Ще один американець Роберт Геррет, студент університету Принстону, уславився тим, що здобув дві золоті медалі у штовханні ядра та метанні диску, і дві срібні у стрибках у довжину та висоту. Не маючи жодної уяви про олімпійське знаряддя, він готувався вдома з диском та ядрами набагато важчими від тих, що запропонували на Іграх. Також дві золоті нагороди у бігу на 800 та 1500 метрів виграв єдиний представник Австралії на Іграх Едвін Флек.

У змаганнях велосипедистів відзначився француз Поль Массон, який отримав потрійну перемогу на треку у гонках на 2000, 10000 та 333,3 метрів.

10 квітня став кульмінацією Олімпіади. 24 атлети подали заявки для участі у марафонському забігу, і тільки четверо з них були іноземцями. Через 2386 років після битви з персами коло міста Марафон Греція знову чекала звістки про перемогу. Цим переможцем став грецький листоноша, а за іншими даними водонос, з селища Маруссі, що знаходиться близько Афін – Спірідон Луїс, який зупинявся в одному з селищ випити вина, піднесеного дядею. Кубок він отримав з рук французького філолога Мішеля Бреаля, саме завдяки наполегливості якого марафонський біг був включений до програми Ігор.

Луїс став першим в олімпійській історії спортсменом, якому були надані самі високі почесті. Подейкують, що йому начебто пропонували навіть пост міністра, від якого, щоправда він відмовився. А невідомий грецький бізнесмен виділив національному герою цілих 25 тисяч франків – величезну за тих часів суму. У 1936 році Луїс, як почесний гість, був запрошений до Берліну де його особисто привітав Гітлер. Помер Луїс у 1940 році нікому невідомою людиною, і тільки через багато років на його могилі з’явилася мармурова плита з п’ятьма кільцями. А в наш час, його ім’я носить новий сучасний стадіон в грецькій столиці.

Цікаво, що греки зайняли весь п’єдестал пошани, та пізніше виявилося, що третій призер Белакос частину шляху проїхав на повозці. Медаль у нього відібрали та віддали угорцю. На перших Іграх жінки не приймали участь, та гречанці Стаматі Ревіхті дуже хотілося пробігти марафонську дистанцію. Після відмови вона не здалася, і все ж таки здолала 40 кілометрів котрі відділяють міста Марафон та Афіни, та тільки на другий день після офіційного забігу. А так як завершити дистанцію на території стадіону їй заборонили, останні метри вона пробігла навкіл нього.

У змаганнях гімнастів першими були представники Німеччини, а їх лідери Герман Вайнгертнер, Альфред Флатов та Карл Шуман вибороли по три золоті нагороди. Крім того останній виграв ще й змаганнях борців, ставши чотирьохразовим чемпіоном Ігор. В цих же змаганнях приймав участь і самий молодший спортсмен за всю історію Олімпіад – грек Дімітрас Лундрас. На той момент йому було тільки 10 років та 218 днів. Та незважаючи на це він став бронзовим призером.

Ще одним героєм Ігор став молодий угорський плавець Альфред Хайош, який переміг на дистанціях 100 метрів та 1200 метрів у відкритому морі, де під час самих змагань погода видалась дуже прохолода, а температура води досягала лише 13 градусів. Як свідчив вже після перемоги угорець, що головна думка в нього була не як перемогти, а як не потонути, адже невідомо було, що буде, якщо ногу схопить судома. Цікава подія сталася під час церемонії нагородження. На запитання короля, який був вражений його виступом: - «Де він та навчився плавати», угорець дуже просто відповів: – «У воді, Ваша величність».

Та Хайош був не тільки чудовим плавцем, а займався ще й гімнастикою, легкою атлетикою, футболом. Причому в останньому виді спорту входив навіть до складу збірної Угорщини. А після закінчення спортивної кар’єри став чудовим архітектором, проектуючи, крім іншого, спортивні об’єкти. Так, наприклад він спроектував у рідному Будапешті перший у світі критий басейн, а на схилі років був запрошений консультувати будівництво найбільш відомого стадіону Угорщини - «Непштадіону». У 1924 році Хайош знову приймає участь у Олімпійських іграх, де завойовує срібну нагороду у конкурсі мистецтв за розроблений їм проект стадіону. Крім того він був і чудовим журналістом, деякий час очолюючи першу на Батьківщині газету, тематика якої була повністю присвячена спорту.

На цій Олімпіаді відбувся і перший футбольний матч. На Ігри завітала збірна команда Данії, яка на той час була однією з найбільш потужних команд світу. Тому у показовому матчі вона з легкістю, з рахунком 15-0 переграла збірну Афін, яка представляла господаря змагань – Грецію. Втім за деяких інших джерел в Іграх приймало участь три команди. Крім згаданих у турнірі виступала й команда з іншого міста Греції – Салоніки.

Пізніше на 40-му конгресі ФІФА у 1976 році, матч який відбувся у Афінах був офіційно визнаний першим матчем за звання Олімпійського чемпіона. А збірна Данії першим Олімпійським чемпіоном з футболу.

Нагородження переможців Олімпіади з усіх видів спорту проходило у день закриття Ігор. Повторюючи античний церемоніал, на голову чемпіона клали лавровий вінець, вручали медаль, диплом та оливкову вітку, що була зрізана у «святому гаю Олімпії».

Результатом Ігор у Греції стало: відродження олімпійського руху сучасності; об’єднання різних країн; розвиток спорту. Після успішного проведення перших Олімпійських Греція мала надію, що і подальші Олімпіади будуть проходити у Афінах. Однак МОК вирішив придати Іграм інтернаціональний характер та проводити їх по черзі у різних країнах та на різних континентах.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 20 (11,7,2) нагород, другими були олімпійці Греції – 46 (10,17,19), третіми Німеччини – 13 (6,5,2) нагороди.

Дата добавления: 2015-05-06