Ігри II Олімпіади Париж (Франція) 1900 рік

(14 травня – 28 жовтня)

Виступало 1330 спортсмена з 21 країни,

розіграли 95 комплектів нагород у 20 видах спорту.

Ці Ігри, право проведення яких за заслуги перед олімпійським рухом П’єра де Кубертена вирішено було провести у французькій столиці, проходили одночасно з Всесвітньою виставкою. Директор якої Альфред Пікард вважав спорт безкорисним заняттям, і спочатку був проти їх проведення. Маючи безліч власних проблем виставком не хотів навіть слухати ні про які спортивні змагання. І тільки після довгих уговорів спортивними функціонерами вони погодилися включити до програми виставки олімпійські змагання.

Все це суттєво зашкодило проведенню Олімпіади на достатньо високому рівні. Організаційний комітет майже не використовував слово «Олімпійський», тому багато змагань так і називались «Міжнародним чемпіонатом» або «Конкурсом Виставки», а багато спортсменів навіть не знали, що вони приймають участь на Олімпійських іграх.

Ні на одній Олімпіаді змагання не були так розкидані по всьому місту і так віддалені один від одного. Змагання проходили не тільки у Парижі, а також навколо французької столиці. Фехтування у садах Тюільрі, плавання у річці Сені, теніс – на острові Пюто, легкоатлетичні змагання у Булонському лісі, гімнастика – у Венсенському лісі і таке інше. Не було офіційно проведено ні церемонії відкриття, ні параду закриття Ігор, а дати початку та закінчення Олімпіад є досить умовними, тому що в це період у програму Виставки включались різноманітні змагання.

Тільки на цих Іграх проводилися змагання з таких екзотичних видів спорту, як крокет, крікет, баська пелота, перетягування канату, поло на конях, плавання з перешкодами на 200 метрів, підводне плавання на 60 метрів та деякі інші. Ці Ігри вважаються самими довгими та найгіршими за всю історію олімпійського руху. Так, наприклад, деякі переможці отримували свої нагороди лише через декілька років по почті.

Вперши на Іграх прийняли участь такі країни як – Бельгія, Богемія, Іспанія, Італія, Куба, Канада, Нідерландів, Норвегії, Гаїті та Індії, яка стала першою азійською державою на Олімпіадах. Найбільш чисельну команду, як і чотири роки тому, виставили господарі змагань – на цей раз команда Франції.

Програма Ігор також суттєво збільшилась. Крім видів спорту з яких проводились змагання у Афінах, за виключенням боротьби та важкої атлетики, до програми Ігор додали академічну греблю, водне поло, гольф, кінний та парусний спорт, регбі, футбол. В багатьох видах змагань були показані дуже високі як для того часу результати. Так, наприклад у бігу на 100 метрів – 10,8 секунд, 400 метрів – 49,4 секунди, у стрибках у довжину – 7,18 метрів.

Вперши в Олімпіадах приймали участь жінки, які розіграли першість у змаганнях з гольфу та тенісу. А першою олімпійською чемпіонкою сучасності стала англійка тенісистка Шейла Купер, яка крім того у парі зі своїм співвітчизником Реджинальдом Дохетрі стала першою і у змаганнях змішаного парного розряду. Взагалі обидва брати Дохерті стали на цих Іграх дворазовими чемпіонами, вигравши разом турнір у парі, а Лоуренс Дохерті став чемпіоном і у одиночному турнірі.

Змагання легкоатлетів завершилися з великою перевагою спортсменів США. Так у змаганнях з бігу по дві золоті – 200 метрів та 400 метрів з бар’єрами, та дві срібні нагороди і одну бронзу виборов Джон Тьюксбері. Інший американець Ірвін Бакстер виграв дві золоті нагороди у стрибках з жердиною та у висоту а також три срібні нагороди. Він увійшов в історію завдяки застосуванню нового способу подолання планки «ножицями». Всі три рази коли він був другий переможцем ставав його співвітчизник Рей Юрі, котрий переміг у стрибках з місця у довжину та висоту, а також у потрійному стрибку.

А кращим спортсменом Олімпіади визнано ще одного представника Сполучених Штатів Елвіна Крейнцлейна, який став першим в історії, хто завоював чотири золоті нагороди на одній Олімпіаді з легкої атлетики, три з бігу на 60метрів, та 110 та 200 метрів з бар’єрами, а також у стрибках в довжину, всього – 4 (4,0,0). Цікаво, що народився майбутній чемпіон Ігор у столиці Австрії – Відні, та у трьохрічному віці переїхав з батьками до Америки. Мріючи стати зубним доктором, Елвін поступає в Університет, де і заохочується до занять легкою атлетикою. Його коронною дистанцією був біг з бар’єрами, де він першим застосував нову техніку бігу, яка дозволила йому втрачати менше часу на подолання перешкоди. На жаль після Ігор 1900 року він залишив легкоатлетичну доріжку, і сконцентрувався на лікарській практиці в німецькому Дюссельдорфі. Та згодом не витримав та повернувся у спорт в якості тренера. Спочатку він третирував легкоатлетичну команду Пенсільванського університету, а потім його було запрошено тренувати легкоатлетів збірної Німеччини. Щоправда з останньою йому завадила займатися Перша світова війна, яка розпочалася невдовзі.

Несправедливо завершились змагання з марафону. Справа в тому, що багатьом навіть не була відома траса змагань. Тому коли лідер забігу швед Ернст Фаст наблизився до поліцейського, що слідкував за порядком на трасі, той через помилку вказав йому неправильний напрям руху. Так Фаст, добряче поблукавши вулицями Парижу, дістався до фінішу тільки третім. А перемогу здобув француз Мішель Теато.

Трьохкратним чемпіоном Ігор став швейцарський стрілок з пістолету та гвинтівки Конрад Штеелі. У спортивній новинці цих Ігор, змаганнях з перетягування канату перемогла збірна команда складена зі спортсменів Швеції та Данії. Ще одним екзотичним видом на цих Олімпійських іграх стала стрільба по живим голубам. Так переможець у цій вправі бельгієць Леон де Лунден тільки у фіналі застрелив 21 голуба.

У футбольному турнірі збірні країн цього разу представляли клубні команди. Спочатку французький «Клуб Франсе» переграв команду Брюсельського вільного франкомовного університету, а потім поступився англійському «Аптон Парку», який і став чемпіоном.

Попри справедливу критику, Олімпіада у Парижі відзначалася значно вищими технічними результатами ніж попередня. Відчувалося, що у всіх країнах почали більш серйозно ставитися до підготовки атлетів, досконалішими стала спортивні знаряддя, майданчики, техніка виконання рухів.

У командному заліку першою фінішувала збірна Франції – 95 (26,36,33) нагород, другими були олімпійці США – 51 (20,15,16), третіми Великої Британії – 37 (17,8,12) нагороди.

2.3 Ігри III Олімпіади Сент-Луїс (США) 1904 рік

(1 липня – 23 листопада)

Виступало 651 спортсмена з 12 країни,

розіграли 94 комплектів нагород у 18 видах спорту.

Це були, можливо сказати американські Ігри. США отримали право на проведення Олімпіади, як нагороду за успішний виступ спортсменів цієї країни на двох попередніх Олімпіадах. Крім того сам Кубертен вважав, що після Греції та Франції, найкраща кандидатура для популяризації олімпійського руху саме Сполучені Штати. Проте спочатку право проведення Олімпіади було доручено Чикаго. Та влада Сент-Луїсу перенесла Всесвітню виставку, яка повинна була пройти у 1903 році, на один рік, та заявила про намір провести свої спортивні змагання під егідою «Легкоатлетичного аматорського союзу», які могли затьмарити Олімпійські ігри. Так МОК був змушений перенести Ігри у Сент-Луїс, та знову приурочити їх до Всесвітньої виставки.

Через це організатори повторили всі помилки своїх попередників. Ігри були посунуті на другий план та розтягнулися на п’ять місяців. Через великі відстань та вартість проїзду на Олімпіаді були відсутні багато спортсменів з інших континентів, передусім з Європи. Тільки 53 чоловіка представляли не американський континент. А відразу у десяти видах спорту змагалися лише представники США та Канади. Відсторонився від проведення Ігор і Кубертен.

Єдиною країною, що вперши прибула на Олімпіаду стала ПАР. На цих Іграх стали вперши нагороджувати трьох кращих спортсменів – золотою, срібною та бронзовою медаллю, а не двох як на попередніх змаганнях.

До програми Ігор вперши додались змагання з боксу, лакросу, стрибкам у воду. У легкоатлетів вперши були проведені змагання з десятиборства. Повернулися у олімпійську сім’ю таки змагання як боротьба та важка атлетика, проте не відбулися змагання з баської пелоти, крокету, парусному спорту, стрільби, поло. Вперши були проведені показові змагання з баскетболу та водного поло. Жінки змагалися тільки у стрільбі з луку.

На цих Іграх було показано ряд видатних результатів у легкій атлетиці. Так було встановлено шістнадцять олімпійських рекордів, два з яких перевершували світові. А рекорд американця Арчі Хана у бігу на 200 метрів – 21,6 секунди протримався аж до 1932 року. Крім того Хан переміг у Сент-Луїсі ще на дистанціях 60 та 100 метрів. Три дистанції виграв також інший американець Джеймс Лайтбоді – 800 та 1500 метрів. а також 2500 метрів з перешкодами. Герой попередніх Ігор Рей Юрі – «людина-гума», як його нарекли журналісти, знову виборов три золоті нагороди у всіх видах стрибків з місця. Американець Гаррі Хіллман виграв біг на 400 та 200метрів і 400 метрів з бар’єрами. Вперши в історії спорту за команду США виступав негритянський атлет Джордж Пудж, який зайняв трете місце у бар’єрному бігу на 200 та 400 метрів. А у перших змаганнях з десятиборства переміг ірландець Том Келі.

З перевагою американців завершились і змагання гімнастів. Так головним героєм Ігор став американець німецького походження Антон Хейда, що вперши виборов п’ять золотих нагород – першість на семи снарядах, командна першість, перекладена, кінь, опорний стрибок, а також срібло на брусах, всього – 6 (5,1,0). Виступив Хейда на цих Іграх і у змаганнях легкоатлетів, прийнявши участь у триборстві. Щоправда зайняв місце тільки в шостому десятку. Інший американський гімнаст Джордж Ейсер також виграв шість нагород, та тільки три з них були золотими.

Чотири нагороди вищого ґатунку здобув у велогонці американець Маркус Харлі. Три пловець Чарльз Данієльс. Другий раз поспіль у потрійному стрибку тріумфував американець Майер Прінстейн, який став також першим, після срібла 1900 року, і у стрибках в довжину. А першою жінкою, що отримала три золоті медалі стала американська лучниця Матільда Хауєлл.

Ще одним героєм Ігор став кубинський фехтувальник Рамон Фонст. До золотої та срібної медалей 1900 року, він додав три золота – шпага, рапіра та командна рапіра, у 1904 році. Та став першим латиноамериканцем, триразовим чемпіоном Ігор, всього – 5 (4,1,0). Велика заслуга в успіхах Фонста належить батьку спортсмена, що помітив його здібності та повіз сина у Європу, де з ним займалися кращі тренери з Італії та Франції. Так вже в сімнадцять років він стає олімпійським чемпіоном Парижу в змаганнях шпажистів. Крім того на тій Олімпіаді виступали й професійні фехтувальники, у так званих змаганнях для «маестро». І в них Фонст дійшов до фіналу, поступившись тільки своєму вчителю, французу Альберу Айя.

На цих Іграх відзначилися ще два американця. Фрєнк Канглер вперши в історії приймав участь відразу у трьох видах програми – вільна боротьба, перетягування канату та важка атлетика, у яких здобув срібну та три бронзові нагороди. А Самюєль Дьювалл, срібний призер зі стрільби з луку, став найбільш ранньої народженим, у 1836 році, з тих хто приймав участь у сучасних Олімпійських іграх.

Скандалом завершились змагання з марафону. Чемпіоном став американець Томас Хікс, хоча він прийшов до фінішу тільки другим після іншого американця Фреда Лорца. Та згодом Лорц був дискваліфікований, так як частину шляху він проїхав на автомобілі. Та і це ще було не все. Пізніше тренер Хікса Шарль Люк розповів, що його підопічний прийшов першим тільки за допомоги допінгу. На останніх кілометрах два рази Хікс губив свідомість, і два рази доктор давав йому випити коньяк з додаванням кокаїну та стрихніну у якості стимулятора. Проте медаль Хіксу залишили.

Під час проведення Ігор 12 та 13 серпня відбулося сумне явище. Організатори виставки не знайшли нічого кращого, як відвести два дні щоб провести так звані «антропологічні» дні – змагання для людей не білої раси: негрів, індіанців, філіппінців, ескімосів та інших. Переможцям замість медалей вручався американський прапор. Цим було нанесено суттєвої шкоди самому принципу олімпійського руху, та лягло чорною плямою на III Олімпіаду. Та проти такого свавілля різко виступила громадськість та особисто П’єр де Кубертен, які добилися, щоб такого більше не відбувалося.

У футбольному турнірі, як і чотири роки тому збірні команди представляли клуби. А перемогу здобув канадський «Голт», який по черзі переграв дві американські команди: «Сент–Роуз Скул», та збірну коледжу християнських братів.

Згідно офіційному протоколу у Сент-Луїсі було розіграли 94 комплектів нагород, однак похвалитися званням олімпійського чемпіона змогли 390 чоловік. Справа у тому, що дирекція виставки ще весною почала проводити змагання, які носили місцевий характер. Для того, щоб збільшити інтерес до Ігор, їх стали називати олімпійськими, а переможці в них навіть отримали золоті нагороди. Таким чином спроба знову з’єднати Олімпійські ігри та Всесвітню виставку виявилася невдалою. У Європі ці Ігри пройшли майже непомітними.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 209 (70,75,64) нагород, другими були олімпійці Куби – 10 (5,2,3), третіми Німеччини – 13 (4,4,5) нагороди.

Дата добавления: 2015-05-06