Ігри IX Олімпіади Амстердам (Нідерланди) 1928 рік

(17 травня – 12 серпня)

Виступало 3014 спортсмена з 46 країн,

розіграли 109 комплектів нагород у 16 видах спорту.

Амстердам став єдиним містом, який висунув свою кандидатуру на проведення наступних Олімпійських ігор. Це були перші Ігри у підготовці до яких не брав участь П’єр де Кубертен. Адже після Олімпіади у Парижі він подав у відставку з поста президента МОК.

Саме у цей час на противагу Олімпійським іграм Радянський Союз, якого до цих змагань не запрошували, повним ходом розгорнув проведення так званих робітничих Спартакіад які проходили за підтримки Комінтерну. Заохочувалось створення робітничих спортивних клубів у різних країнах, а їхні змагання перетворювались на демонстрацію ідей пролетарського інтернаціоналізму. І треба визнати, що в тих Спартакіадах брала участь велика кількість справді талановитих спортсменів, які показували досить високі результати. Багато з них пізніше приймали участь і в Олімпійських іграх.

На цих Іграх зародились традиції, які потім не порушувалась. На головній башті амстердамського стадіону вперши в історії Олімпіад спалахнув олімпійський вогонь, який запалили за допомогою дзеркал від променів сонця. А на параді церемонії відкриття попереду крокувала делегація Греції, Батьківщини Олімпійських ігор. Взагалі, якщо не рахувати кількох випадків, то можна сказати, що ця Олімпіада була однією з найбільш тихих та мирних. Оглядачі відмічали, що цього разу на спортивних аренах не вирували такі пристрасті, як у попередні роки.

Після шістнадцятилітньої перерви вийшла на олімпійський старт команда Німеччини. Крім неї вперши участь у змаганнях прийняли такі країни як – Ямайка, Мальта, Панама, Латвія, Литва, Родезія (теперішні Замбія та Зімбабве).

На цих Олімпійських Іграх була досить суттєво розширена жіноча програма. Вони вперше змагалися у таких видах легкої атлетики як – біг на 100 та 800 метрів, естафета 4х100 метрів, стрибки у висоту, метання диску. Також вперши пройшли змагання з жіночої гімнастики, де перемогу святкували представниці Нідерландів.

В цілому ця Олімпіада не виявила явного героя. Тріумфатор двох попередніх Ігор фін Пааво Нурмі став дворазовим срібним призером та переміг на дистанції 10000 метрів, всього – 12 (9,3,0). Його суперник Вілле Рітола зумів обійти Нурмі та стати першим на дистанції 5000 метрів, а також другим на дистанції 1000 метрів, всього – 8 (5,3,0).

Це були останні старти видатних фінських легкоатлетів. Цікаво, що ніхто з журналістів не міг взяти інтерв’ю у Нурмі. Його називали «великим мовчуном». Та президент Фінляндії Урхо Кекконен, який вважався другом спортсменів та був колись непоганим журналістом, запросив Нурмі на вечерю заховавши під стіл диктофон. На другий день цю бесіду опублікували всі газети. Проте, незважаючи на такий негарний вчинок, спортсмен та президент залишились товаришами.

Несподівано завершились змагання з марафону, на яких переміг представник Франції, маленький алжирець Бугера Єль Уафі. Дві золоті нагороди у найбільш престижних видах легкої атлетики бігу на 100 та 200 метрів, здобув канадець Персі Уїльямс. У жінок перше золото в історії на 100 метрівці виборола американка Бетті Робінсон. Зі світовими рекордами виграли свої змагання у метанні диску полька Халіна Конопацька, та на дистанції 800 метрів німкеня Ліна Радке. Остання через крок після фінішу знепритомніла, через що цю дисципліну, яка вважалася надто складною, надовго позбавили олімпійського статусу. Прикрість сталася і під час забігу на 3000 метрів з перешкодами. Через неуважність суддів спортсмени пробігли на одне коло більше, ніж потрібно.

У змаганнях з плавання суперечка велась між шведом Арне Боргом, що переміг на дистанції 1500 метрів вільним стилем, та американцем Джонні Вейсмюллером, який цього разу виступав на двох дистанціях – 100 метрів вільним стилем та естафеті 4х200 метрів, де два рази став олімпійським чемпіоном, всього – 6 (5,0,1). У 1932 році це видатний спортсмен почав зніматися у кіно, граючи роль всесвітньо відомого Тарзана на протязі більш як десяти років. Роль у цьому фільму зробила його багатим та знаменитим.

По дві золоті нагороди на цих Іграх здобули у кінному спорі німецький барон Карл фон Ланген, та у шосейних перегонах, індивідуальна та командна першість, данець Хенрі Хансен. Перше золото для країни сонця, що сходить приніс у потрійному стрибку Мікіо Ода.

У змаганнях з вітрильного спорту відзначилася коронована особа, норвезький кронпринц Олаф, який у складі команди виграв золоту нагороду. Через кілька років він став королем Норвегії.

У Амстердамі переможці з важкої атлетики визначались у сумі класичного трьохборства – жимі, ривку та поштовху. І у всіх вагових категоріях було встановлено світові рекорди. А у змаганнях легковиків золоті нагороди отримали австрієць Ханс Хаас та німець Курт Хельбіг, які не тільки підняли однакову вагу, а й важили рівно по 67 кг кожний.

Ці змагання стали першими у тріумфальному виступі індійських хокеїстів на траві. Взявши вперши у своїй історії участь в Олімпійських іграх, збірна цієї країни впевнено перемогла всіх конкурентів. Чемпіонами футбольного турніру, як і чотири роки тому, виграла збірна Уругваю, перемігши у фіналі з двох матчів, перший закінчився у нічию, команду Аргентини. Вже через два роки ці ж збірні, причому з тим же результатом, розіграли звання перших чемпіонів світу.

Серед підсумків Ігор слід відзначити скасування світових чемпіонатів з літніх видів спорту в рік проведення Олімпіад.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 56 (22,18,16) нагород, другими були олімпійці Німеччини – 31 (10,7,14), третіми Фінляндії – 25 (8,8,9) нагороди.

2.4 Ігри X Олімпіади Лос-Анджелес (США) 1932 рік

(30 липня – 14 серпня)

Виступало 1332 спортсмена з 37 країн,

розіграли 117 комплектів нагород у 17 видах спорту.

На початку 1930 років з економічних причин у Європі впав інтерес до Олімпійських ігор. Тому Сполучені Штати Америки виявилися єдиними, хто виявив бажання провести Олімпіаду 1932 року. Оскільки Ігри відбулися у розпал Великої депресії, багато країн та спортсменів виявились не в змозі сплатити за поїздку до Лос-Анджелесу. Більшість європейських країн вирішили послати до Америки тільки тих спортсменів, на успішний виступ яких можна було розраховувати. А деякі держави, взагалі не прислали свої делегації. Тож більше половини з тих хто приймав участь у попередній Олімпіаді, не були присутніми на цих змаганнях. А самі Ігри, за кількістю учасників були у два-три рази менші ніж 1928 року. Проте були і новачки – збірні Китаю та Колумбії.

Треба зауважити, що організатори зробили усе можливе, щоб не повторилися ганебні випадки, які мали місце під стартів у Сент-Луїсу. Так ця Олімпіада, на відміну від попередніх, вперше тривала лише чотирнадцять днів. Та саме на цих Іграх під час нагородження спортсмени вперши встали на подіум.

Особливої турботи дістали і учасники змагань. Вперши учасників спортсменів розселили в олімпійському селищі, яке розташували за двадцять кілометрів від центру міста. Там було все необхідне для тренувань та відпочинку. А щоб не дошкуляли вболівальники та кореспонденти його огородили дротяною сіткою і виставили по периметру поліцейських.

Та оскільки у Лос-Анджелесі не було повноцінного стадіону, його роль зіграв швидко збудований «Меморіал Колізей», що містив більш як 100000 глядачів. На ньому відбувалися змагання легкоатлетів. А місця для інших видів спорту були розкидані по різних точках каліфорнійського узбережжя. Ще одним неприємним фактом стала відсутність на Олімпійських іграх президента США – Герберта Гувера. Він став першим головою держави, що не відвідав змагання, які проводились у його країні.

Програма Ігор мало чим відрізнялася від попередньої. Тільки замість футболу, що не мав популярності в Америці, були включені змагання зі стрільби. У більшості видів на цій Олімпіаді були показані високі результати. Було встановлено 90 олімпійських рекордів, 18 з яких перевершували світові.

У змаганнях легкоатлетів три золоті, на дистанціях - 100, 200 метрів та естафеті 4х100 метрів, нагороди виграв чорношкірий американець Едді Тоулен. На стометрівці показавши однаковий час, 10,3 секунди, він тільки на груди випередив свого співвітчизника Ральфа Меткелфа.

Змагання на дистанції 10000 метрів закінчились перемогою поляка Януша Кусочинського, який почав займатися легкою атлетикою тільки у вісімнадцять років. На жаль через травму отриману у цьому забігу він не зміг прийняти участь у змаганнях на дистанції 5000 метрів. Через травму не зміг він взяти участь і у Олімпіаді 1936 року. А виступити на Іграх 1940 року йому завадила вже світова війна. Будучі капралом запасу Кусочинський приймав участь у бойових діях, та був поранений. І вже у 1940 році, його заарештувало гестапо, та невдовзі він був розстріляний під Варшавою як борець за незалежність Польщі.

У змаганнях з бігу на 800 метрів, де переміг англієць Том Хемпсон, спортсмени розвинули таку швидкість, що всі три призера перевершили світовий рекорд. У ходьбі на 50 км переміг ще один англієць 39 літній Томас Грин, який став найстаршим олімпійським чемпіоном в історії легкої атлетики. В метанні списа фін Матті Ярвінен, успадкував славу свого батька, який тріумфував на проміжних Іграх 1906 року, метнувши снаряд майже на 73 метри. Згодом у фінський столиці на стадіоні було зведено вежу, яка дорівнювала цьому результату. А його рекорд не могли побити ще довгі двадцять років.

Зіркою першої величини серед жінок було визнано різносторонню американку Мілдред Дідріксон. Вона чудово грала у бейсбол та баскетбол. А ще перед початком Ігор виграла командну першість США з легкої атлетики самотужки представляючи збірну Далласу. На самій Олімпіаді Дідріксон стала переможницею з бігу на 80 метрів з бар’єрами та метання спису, встановивши два світові рекорди. А в секторі для стрибків у висоту стався рідкісний випадок. І Дідріксон і її подруга по команді Джин Шилі показали однаковий результат – 1,65 метри, що дорівнював світовому рекорду. І двічі олімпійська чемпіонка погодилась на срібну нагороду. Після Ігор спортсменка віддалася своєму новому захопленню – грою у гольф, де також досягла неабияких висот.

Ще однією з героїнь Ігор стала польська спортсменка Станіслава Валасевіч, що перемогла на стометрівці з новим світовим рекордом. Тільки у 1980 році, коли вона загинула у автомобільній катастрофі, виявилось, що вона була чоловіком.

У змаганнях пловців виблискувала американка Хелен Медісон, яка виборола три золоті нагороди – 100, 400 метрів та естафету 4х100 метрів вільним стилем, скрізь зі світовими рекордами. У чоловіків сенсацією було визнано виступ японських пловців, які виграли п’ять з шести золотих нагород. Крім того примітним був їхній вік. Так переможцю на дистанції 100 метрів вільним стилем Ясуйи Міязакі було лише п’ятнадцять років, а переможцю на дистанції 1500 метрів вільним стилем Кусуо Китамура – тільки чотирнадцять.

Золоту нагороду у змаганнях з фехтування серед жінок виграла австралійка Еллен Мюллер-Прайс, який належить один з рекордів спортивного довголіття. Це був її перший виступ, а останній раз вона приймала участь у Олімпійських іграх 1956 року в Мельбурні, коли їй виповнилося 43 роки.

Вдруге поспіль турнір з хокею на траві виграла збірна Індії. А футбольний турнір через непопулярність його в Америці, та започаткування чемпіонатів світу, цього разу не проводився.

Провівши Олімпіаду на досить непоганому рівні, американці тим не менше не впорались зі збереженням олімпійського духу, встановлення дружніх стосунків між представниками різних країн. Нерідкими були випадки виявлення презирства до прапорів деяких країн, а дехто зі спортсменів виявляв відкриту неповагу, не встаючи навіть при виконанні національних гімнів.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 103 (41,32,30) нагород, другими були олімпійці Італії – 36 (12,12,12), третіми Франції – 19 (10,5,4) нагороди.

2.5 Ігри XI Олімпіади Берлін (Німеччина) 1936 рік

(1 серпня – 16 серпня)

Виступало 4066 спортсмена з 49 країн,

розіграли 130 комплектів нагород у 19 видах спорту.

У конкурсі одинадцяти міст, переміг Берлін. Це рішення було прийнято ще у 1932 році, за рік до приходу до влади нацистів, які відразу на ділі вирішили доказати всьому світу правильність своєї расової теорії. Тому у всіх засобах інформації та підручниках історії ця Олімпіада подається як така, що пройшла під знаком фашистської свастики.

Перший скандал виник через тиждень після їх приходу до влади. Гітлер своїм указом відсунув голову оргкомітету Ігор Теодора Левальда, адже він був євреєм. І хоч у подальшому МОК неодноразово офіційно звертався до керівництва Німеччини з вимогою виконувати принципи Олімпійської Хартії, та неодноразово отримував запевнення, які потім не виконувались, про їх дотримання, перенести Олімпіаду у іншу країну керівники олімпійського руху так і не наважились.

Навіть спроба окремих країн Західної Європи та США провести альтернативні Ігри у каталонській Барселоні, через фашистський заколот, не увінчалась успіхом.

Проте зі спортивної точки зору Ігри пройшли на високому рівні. Було показано цілу низьку досить високих результатів. Відкриття Олімпіади, де особисто приймав участь канцлер Німеччини Адольф Гітлер, вперше транслювалось по телебаченню у прямому ефірі. На той час Німеччина одна з перших країн у Європі яка мала вже власне телебачення. На олімпійському стадіоні працювали три камери позастудійної дії, а телевізійний сигнал приймали у спеціально обладнаних телевізійних залах та на великих екранах по всій території Німеччини. Трансляцію забезпечували 140 телевізійних, та радіокоментаторів. Це були перші Ігри показані за допомогою телебачення.

Ще однією новинкою цих Ігор стала естафета олімпійського вогню, який був доставлений з Олімпії бігунами, що передавали його як естафетну палку. Автором та засновником традиції естафети, а також ідеї запалення факелу в Греції вважається Карл Діем, спортивний чиновник з Німеччини, та генеральний секретар оргкомітету Ігор. Весь час над стадіоном кружляв аеростат «Гінденбург» з білим олімпійським прапором. На бортах повітряної кулі чітко була видно свастику.

Чи не найбільш яскраво була висвітлена ця Олімпіада і у кіно. Заслуга у цьому належить виданому німецькому кінорежисеру Лені Ріфеншталь, для якої змагання стали матеріалом для створення шедевру з пропаганди – фільму «Олімпія».

Вперши на Ігри прибули спортсмени Афганістану, Перу, Болівії, Коста-Ріки, Ліхтенштейну, Бермудських островів.

Найбільш багато чисельну команду виставили представники господарів – 406 чоловік. Вони приймали участь у всіх видах програми та вирішили за будь-яку ціну зайняти перше місце у командному заліку. Через це у програму Ігор були включені види спорту, які мали широке розповсюдження у Німеччині – гандбол, гребля на байдарках і каное, відновлені змагання з жіночої гімнастики. Був організований конкурс мистецтв, на якому більшість нагород, п’ять з дев’яти, були присуджені спортсменам з Німеччини. Також вперше був проведений і офіційний баскетбольний турнір.

Незважаючи на расову теорію у команді США з легкої атлетики десять негрів зайняли шість перших, три других та два третіх місця. А кращим спортсменом Ігор визнано чорношкірого американського спринтера Джессі Оуенса, який переміг на дистанціях 100 та 200 метрів, у естафеті 4х100 метрів та у стрибках у довжину, де він переграв німецьку надію Луца Лонга, всього – 4 (4,0,0). Існує міф, що після перемог Оуенса, Гітлер відмовився потискати руку американцю. Проте офіційний протокол того часу не мав на увазі представлення атлетів канцлеру, та і сам Оуенс у подальшому заперечував своє знаходження у присутності фюрера.

Феноменального на той час результату досяг у стрибках у висоту інший чорношкірий американець Корнеліус Джонсон – 2,03 метри. А рекорд японського марафонця Кітен Сона, не могли подолати майже тридцять років.

У змаганнях борців на цій Олімпіаді трапився випадок, який дуже рідко зустрічається. Естонський важковаговик Крістян Палаусалу переміг у змаганнях з двох видів боротьби – вільної та класичної. Дворазовий чемпіон Лос-Анджелеса швед Івар Юханссон, який тоді також переміг у цих двох видах боротьби, тільки у більш легких вагових категоріях, виграв своє трете золото у Берліні в класичному стилі. Цікаво, що чотири роки тому для того щоб вибороти друге золото, на цей раз у класичному стилі, йому прийшлося схуднути відразу на п’ять кілограмів, що швед успішно і зробив, просидівши декілька годин у бані.

За збірну Німеччини у змаганнях з вільної боротьби виступав Вернер Зеєлебіндер, переможець ще робітничої олімпіади у Москві. Всі чекали його перемоги і на Олімпіаді, проте він посів тільки четверте місце. А після змагань зізнався, що не хотів вигравати медаль для Гітлера та нациської Німеччини. Пізніше він приймав участь в опорі диктатурі, та загинув в одному з концтаборів.

Стрибки з трампліна у воду виграла тринадцятилітня американка Маджорі Гестрінг, яка стала самою молодою олімпійською чемпіонкою. У змаганнях з греблі встановив рекорд англієць Джек Бересфорд. Це була його п’ята Олімпіада, і на всіх він вигравав хоча б одну нагороду – золото у 1924 році в одиночці, і у 1932 році на четвірці; срібло у1920 році в одиночці, та 1928 році у вісімці. Додав він золото і на цих Іграх у двійці. Угорський ватерполіст Олівер Хєлєссі виграв свою третю медаль, незважаючи на те, що у нього не було однієї ноги, яку він втратив під час автомобільної катастрофи.

Все золото у кінному спорті виграли представники Німеччини. А по дві золоті нагороди вибороли – Хайнц Поллай, Людвіг Стаббендорф та Курт Хассе. Цікава подія відбулася у кінному триборстві. Від одного зі спортсменів втік кінь, і він три години бігав за нею, намагаючись її спіймати. Врешті за свій подвиг атлет отримав штраф у 18000 очок, що є олімпійським рекордом.

Три золоті нагороди дістав французький велосипедист Робер Шарпантье – шосейна гонка у командній та індивідуальній першості, та гонка переслідування на 4000 метрів. Два золота виборов австрійський байдарочник Грегор Храдецькі – байдарка одиночка на дистанції 1000 та 10000 метрів. Три нагороди виграв італійський фехтувальник Джорджіо Гаудіні, дві з яких золоті - у командній та індивідуальній першості рапіристів, та одна срібна – у команді заблистів, всього – 9 (3,4,2).

Футбольний турнір, який повернувся на Олімпійські ігри, та став перевіркою найближчого резерву, під керівництвом дворазового чемпіона світу 1934 та 1938 років – Віторіо Поццо, виграла збірна Італії. Та перемога збірної Італії й досі деякими фахівцями ставиться під сумніви. Адже на їх думку італійці під виглядом студентів, випускали гравців провідних професійних клубів.

У першому баскетбольному турнірі перемогла команда США, де був присутнім та отримав золоту нагороду як винахідник цього виду спорту – Джеймс Нейсміт. У гандбольному турнірі першою стала команда господарів – Німеччина. Збірна Індії втрете поспіль здобула перемогу з змаганнях з хокею на траві.

Незважаючи на високі спортивні результати та широке представництво спортсменів, Олімпійські ігри проходили у гнітючій атмосфері мілітаризму. Цей факт визнав і МОК. Через три роки почалася Друга світова війна, яка винищила цвіт молоді різних країн.

У командному заліку першою фінішувала збірна Німеччини – 89 (33,26,30) нагород, другими були олімпійці США – 56 (24,20,12), третіми Угорщини – 16 (10,1,5) нагороди.

Ігри XII Олімпіади Токіо (Японія) 1940 рік (не відбулися). Спочатку Ігри було доручено провести Токіо. Та після нападу в 1937 році Японії на Китай, МОК переніс Олімпіаду у Гельсінкі. Проте і там Ігри не відбулися. Першого вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна, яка винищила цвіт молоді різних країн. Тоді здавалося відродження олімпійського руху майже неможливе.

Ігри XIII Олімпіади Лондон (Велика Британія) 1944 рік (не відбулися). Після того, як стало зрозуміло що Друга світова війна наближається до завершення, МОК мав надію провести Олімпійські ігри у Лондоні в 1944 році. Проте місто через постійні бомбардування було дуже зруйновано, та жило в умовах жорсткої економії. Тому провести Ігри виявилося неможливо. І тільки через три роки, після завершення бойових дій, у столиці Великої Британії зібралися кращі атлети з тих, що залишились у живих.

Дата добавления: 2015-05-06