Ігри XV Олімпіади Гельсінкі (Фінляндія) 1952 рік

Хронологія Ігор XV-XXIV Олімпіад

(19 липня – 3 серпня)

Виступало 4925 спортсмена з 69 країн,

розіграли 149 комплектів нагород у 17 видах спорту.

Вже у 1950 році Радянський союз був повноправним членом 22 міжнародних спортивних об’єднань. Того ж року організаційний комітет Гельсінської Олімпіади прислав у Москву офіційне запрошення приймати участь у Олімпійських іграх. Все це дало можливість 23 квітня 1951 року створити Національний олімпійський комітет СРСР, та відразу направити телеграму президенту МОК з проханням включити радянських спортсменів у виступ на наступній Олімпіаді. Вже сьомого травня того ж року на сесії у Відні НОК СРСР увійшов до складу МОК, а у жовтні прийнято рішення про допуск спортсменів Радянського союзу до участі в Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі. Так виступ у олімпійський рух спортсменів СРСР ознаменував новий етап в історії розвитку Олімпійських ігор. Це стали перші Ігри, що пройшли під знаком протистояння двох політичних систем.

Крім Радянського Союзу ці Ігри стали першими і для цілої низки країн так званого третього світу, які саме у цей період почали масово приїздити на різноманітні спортивні змагання – Гана, Гватемала, Багамські острови, Гонконг, Індонезія, Нігерія, Таїланд, В’єтнам. Ця Олімпіада також стала першою для Ізраїлю, країни яку створили тільки у 1948, та ФРН яка вперши виступила на Іграх окремою командою. Справа в тому, що МОК вимагав, щоб спортсмени двох німецьких країн виступали єдиною збірною. НДР відмовився, і від імені Німеччини виступала тільки команда Заходу.

Фінляндія, яка майже не постраждала у Другій світовій війні, відповідально поставилася до проведення Ігор. Адже вперши у спортивних змагання мали виступати разом переможці та переможені, а також представники двох різних ідеологій, що ставали на шлях «холодної війни». Так спортсмени соціалістичних країн були поселені у селищі Отаніемі, яке назвали «Схід», а капіталістичних – у Кеппюле – «Захід». Зазнав реконструкції і олімпійський стадіон, який був готовий прийняти олімпійців ще у 1940 році. Так перед його входом гостей зустрічала бронзова скульптура, прижиттєвий пам’ятник, уславленого фінського стаєра Пааво Нурмі. Модернізовано було і інші споруди. Честь відкриття Ігор було надано президенту фінської республіки Юхо Паасіківі. А честь запалення вогню надано відомим легкоатлетам Пааво Нурмі та Ханнесу Колехмайнену.

В Радянському Союзі всіх хвилювало питання, чи витримають наші спортсмени конкуренцію з американцями та представниками інших капіталістичних країн. Керівники делегації знали, що у разі поразки їм не зносити голови. Тому до збірних дійсно відбирали найкращих, які третирувались вдень і в ночі.

Перша в історії радянського спорту золота олімпійська нагорода була вручена 20 липня метальниці молота з Москви Ніні Ромашковій. Ця чудова легкоатлетка народилася в одному з глухих поселень в уральських краях, куди було заслано її батьків. Пізніше Ромашкова, яка після одруження стала Пономарьовою, ще виступала ще на трьох Олімпіадах. І якщо її виступ у 1956 році, через травму, слід визнати не дуже вдалим – тільки трете місце, то у Римі вона виборола свою другу золоту олімпійську нагороду. І тільки 1964 року спортсменка залишилась без нагород. Ще одне золото для радянської команди виборола у штовханні ядра Галина Зибіна.

Героєм Ігор став чеський бігун Еміль Затопек, який здобув три золоті нагороди на дистанціях 5000 і 10000 метрів та марафоні, всього – 5 (4,1,0). А справді несподіваною стала його перемога в марафоні, дистанцію якого на цій Олімпіаді Затопек подолав вперши в житті. Стала чемпіонкою і його дружина Дана Затопкова, яка виграла змагання у метанні спису. У десятиборстві повторив свій успіх лондонської Олімпіади американець Роберт Матіас. Здобув свою першу перемогу у потрійному стрибку, встановивши світовий рекорд, бразилець Адемір Феррейра да Сільва. Через чотири роки він знову був першим з олімпійським рекордом.

За іншими джерелами першим радянським олімпійським чемпіоном став важко атлет Іван Удодов. У сімнадцять років він потрапив у концтабір Бухенвальд. На час свого визволення він не міг навіть самостійно пересуватися. І тільки у 1947 році за порадою медиків, з метою укріплення здоров’я Удодов почав займатися важкою атлетикою.

По дві золоті нагороди виграли: у стрибках у воду з трампліну та вишки американка Патріція Мак Кормік, у плаванні американець Форд Конно – на дистанції 1500 метрів вільним стилем та естафеті 4х200 метрів, та у фехтуванні в індивідуальному та командному виді з шаблі угорець Пал Ковач. У рапіристів в індивідуальній та командній першості тріумфував француз Крістіан д’Оріоль. У змаганнях боксерів другу свою золоту нагороду здобув угорець Ласло Папп. Запам’ятався його фінальний двобій зі спортсменом з ПАР, під час якого він п’ять разів посилав свого суперника у нокдаун.

Чудово виступила радянські гімнасти. Дві золоті, в тому числі командну першість, та п’ять срібних медалей отримала абсолютна чемпіонка Ігор харків’янка Марія Горохівська, а ще одна українка Надія Бочарова завоювала два золота у складі команди та на колоді, а також два срібла. У чоловіків героєм олімпіади став львів’янин Віктор Чукарін, що виграв чотири золоті - абсолютну першість, командні змагання, вправи на коні та опорний стрибок, та дві срібні нагороди. По два золота – у складі команди та на кільцях, і два срібла повіз додому і Грант Шигинян.

Вперши футбольний турнір виграв представник соціалістичної країни – збірна Угорщини, яка через рік розгромила збірну Англії, а у 1954 році стала другою на чемпіонаті світу. А запам’ятався футбольний турнір тим, що за його лаштунками, ніби то за незадовільні результати – програш у одній восьмій принциповим суперникам збірній Югославії, був розформований кращий клуб Радянського Союзу – «ЦДКА» Москва. А деяких гравців та тренера позбавили звання заслужених майстрів спорту. І тільки згодом справедливість була відновлена.

У баскетбольному турнірі, як і на попередніх змаганнях перемогли американці. На цих Іграх вперши в історії зустрілися радянські та американські баскетболісти. І хоч перевага останніх ще була суттєвою, відчувалося що у лиці наших гравців вони скоро отримають гідного суперника. Змагання з хокею на траві вкотре виграла збірна Індії.

В цілому виступ Радянської команди на цих Іграх можна вважати вдалим. Адже незважаючи на відсутність досвіду та рани які ще не загоїлись після війни, збірна зайняла почесне друге місце у командному заліку. Ігри у Гельсінкі увійшли в історію такими, що не були закриті. Справа в тому, що тодішній президент МОК швед Зігфрид Едстрем на церемонії закриття після промови забув закінчити її словами, що записані у Хартії: «Оголошую Ігри XV Олімпіади закритими».

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 76 (40,19,17) нагород, другими були олімпійці СРСР – 71 (22,30,19), третіми Угорщини – 42 (16,10,16) нагороди.

Дата добавления: 2015-05-06