Загальна характеристика третього періоду Ігор Олімпіад

Тема 6. Третій період Ігор Олімпіад

(1952-1988 р. р.)

Третій етап – XV – XXIV Олімпійські ігри – 1952 – 1988 роки, охоплює майже сорокалітній період, для якого характерним є протистояння двох політичних систем. Після виходу на олімпійську арену Радянського Союзу та інших соціалістичних країн гостро стало питання чи зможе олімпійський спорт бути ареною світової співпраці протилежних політичних систем. Чи зможуть мирно між собою існувати представники соціалістичних та капіталістичних країн а також країн, що розвиваються.

Таким чином з початку 1950-х років діяльність МОК була пов’язана з вирішенням спорів та конфліктів, в основі яких були протиріччя політичного характеру. Так розподіл після Другої світової війни деяких країн – Китаю, Кореї, Німеччини, поставило питання о легітимності їхньої участі в Олімпійських іграх.

Наступною проблемою у цей період стала політика расової дискримінації – апартеїд, що став державною політикою у Південно-Африканській Республіці. Через це МОК вимушений був прийняти у 1964 році рішення о дискваліфікації спортсменів ПАР від участі у Олімпійських іграх.

Не менш складною проблемою на цьому етапі стали бойкоти Олімпійських ігор та окремі спроби і дії використовувати Олімпіади для досягнення політичних цілей. Так в знак протесту проти вводу військ в Угорщину в 1956 році, відмовились від участі у Олімпійських іграх ряд країн Західної Європи – Нідерланди, Іспанії, Швеції. Ще більшого розмаху набули бойкоти Ігор 1980 року у Москві, через ввід радянських військ у Афганістан, США та їхніми союзниками, і відповідь СРСР та інших соціалістичних країн бойкотом Ігор 1984 року у Лос-Анджелесі.

У цей же період стався і найбільш трагічний випадок за всю сучасну історію проведення Олімпійських ігор. Під час Олімпіади у Мюнхені в 1972 році, ісламські терористи з організації «Чорний вересень», захопили у заручники групу ізраїльських спортсменів. Під час невдалої спроби їх звільнення, загинуло одинадцять чоловік.

До честі МОК, ні у одному з випадків бойкоту Олімпійських ігор, він не дозволив собі змінити своє рішення, та добивався проведення змагань у тих містах де вони були заплановані. А негативний вплив політичних конфліктів на світовий олімпійський рух змусило МОК прийняти рішення – «проти будь-якого втручання у спорт з політичних, расових та релігійних мотивів, проти втручання, що шкодить вільному обміну між спортсменами та офіційними представниками». Це рішення підтримали майже всі міжнародні федерації.

Важною тенденцією розвитку олімпійського руху у цей період стало розповсюдження олімпійського спорту у країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Майже кожні Ігри були пов’язані зі збільшенням країн, що приймають участь у Олімпіадах з цих регіонів. Ріст популярності, залучення все більшого числа країн, безумовно позитивно вплинуло на олімпійський рух, як у політичному, так і у спортивному відношенні.

Дата добавления: 2015-05-06