Гідросфера і здоров'я людини

Який вихід з цієї ситуації?

На думку спеціалістів, кожний вільний шар ґрунту має бути відведений під зелені рослини, які очищують повітря від вуглекислого газу та хвороботворних мі­кробів. Так, наприклад, посадивши у великому місті гектар ялівцю, можна повністю очистити повітря від бактерій. За добу ці рослини виділяють до 30 кг фітонцидів, які мають згубний вплив на хвороботворні мікроби.

Необхідно вдосконалювати технологію виробництва і спалювання палива, а також будівництво захисних споруд, фільтровентиляційних установок тощо.

Позитивний ефект дає також впровадження безкисневої енергетики за допомогою використання сонячного світла й енергії вітру.

Це Завдяки рослинам, які поглинають приблизно до 200 млрд тонн цікаво вуглекислого газу і виділяють до 145 млрд тонн кисню, на Землі

знати існує і розвивається життя

Гідросфера — це водяна сфера планети, що тісно пов'язана з атмосферою і літосферою, становить 71 % поверхні планети (361 млн км²). Вода — найрозповсю-дженіша речовина у природі. її загальна кількість становить близько 1,4 млрд км³ (^х/₇₈ об'єму планети),

3 цього обсягу 92,2 % — солона морська вода. Це, в основному, води світового океану. Окрім того, вода становить основу всього живого на Землі не тільки за кількістю. Завдяки своєрідним фізико-хімічним вла­стивостям вона забезпечує принципову можливість перебігу процесів метаболізму як у самих організмах, так і на екосистемному рівні. Вода виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

—є найважливішою мінеральною сировиною, го­ловним природним ресурсом споживання (людство використовує її в тисячу разів більше, ніж вугілля чи нафту);

—є основним механізмом здійснення взаємозв'язків усіх процесів в екосистемах (обмін речовин, тепла, зростання біомаси);

—є головним агентом-переносником глобальних біо­енергетичних циклів;

—є основною складовою всіх живих організмів.

Проблема води все гостріше постає перед людством. Далеко не всім відомо, що в середньому кожна людина споживає за рік 1 тонну води, ще 600 тонн використовує на промислове виробництво всіх необхідних продук­тів харчування та приготування їжі, 300 тонн — для гігієнічних потреб. Усе це дрібниці порівняно з тим, що головними споживачами води є промисловість і сільське господарство. Наприклад, для виготовлення однієї цег­лини необхідно декілька літрів води, для виплавлення 1 кг сталі — 350 літрів, вирощування 1 кг пшениці — 4 тонни, а для отримання 1 кг м'яса — 20 тонн. Водночас джерела прісних код уже не задовольняють усіх потреб людей. Зрозуміло, на якому голодному водяному пайку знаходяться такі великі міста, як Токіо, Нью-Йорк, Москва. Адже потреба людства у воді в майбутньому все більше зростатиме.

Добова норма споживання води людиною — 1,5 л. Водні ресурси України становлять 50—70 млрд м³. На території нашої країни є понад 22 тисяч рік. Запаси підземних вод становлять близько 16 млрд м³. Однак у багатьох місцях уже вичерпуються запаси підземних прісних артезіанських вод. Нестача води часто обмежує розвиток промисловості, негативно впливає на врожай­ність, ставить під загрозу життя людей. Проте внаслі­док недбалої господарської діяльності продовжується забруднення річок і озер, в які скидаються мільярди кубометрів недостатньо очищених промислових і госпо­дарських стічних вод. Така вода містить збудники інфекційних хвороб.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:

—стічні води промислових і комунальних підпри­ємств, води копалень, шахт, нафтопромислових підприємств;

—забруднення радіоактивними відходами, що ста­новлять потенційну небезпеку;

—викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

—змивання міндобрив і отрутохімікатів із сільсько­господарських угідь, стоки з тваринницьких ферм тощо.

Забруднення води поділяють на: хімічні, фізичні, біологічні і теплові.

Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. ГДК шкід­ливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування подано у табл. 3.5.

Таблиця 3.5. ГДК шкідливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового використання

Речовина	Лімітуючий показник шкідливості	ГДК, мг/л
Мідь, цинк, нікель	Загальносанітарний	0,1
Аміак	—//—	2,0
Хлор активний		0,0
Капролактам		1,0
Тетраетилсвинець	Санітарно-токсилогічний	0,0
Свинець	—//—	0,1
Бензол		0,5
Анілін		0,1
Гексахлорбензол		0,05
Нітрати (за азотом)		10,0
Кобальт-60		10^8Кі/л
Ванадій-48		8х10^-9Кі/л
Стронцій-90		Зх10^-11Кі/л
Залізо	Органолептичний	0,5
Нафта багато-сірчиста	—//—	ОД
Нафта інша		0,3
Фенол		0,001
Сірководень		1,0
ДЦТ (пестицид)		0,2
СПАР		0,5

На Заході давно відмовилися від хімічних методів очи­стки, застосовуючи найпередовіші технології — озонуван­ня, ультрафіолетове опромінення, активоване вугілля.

Особливу небезпеку становить вода, забруднена со­лями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні та коксохі­мічні комбінати, тваринницькі комплекси.

Це Неприємний запах води з-під крану свідчить про її забруднення

цікаво вірусами ібактеріями. Сьогодні система обеззараження води в

знати Україні здійснюється методом її хлоруван­ня. З одного боку це знищує бактерії, а з ін­шого — створює не менш небезпечні канцеро­генні речовини, які накопичуються в організ­мі та провокують розвиток ракових пухлин і мутацію генів.

Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наяв­ність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі фло­ри і фауни.

Кількість хімічних речовин у воді постійно зростає. їх зафіксовано вже близько 1000 (959 різновидів). ГДК хімічних речовин у питній воді наведено у табл. 3.6.

Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фі­зичних властивостей: прозорості, наявності суспензій, температурного режиму. Суспензії (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини) сповільнюють процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюють зябри риб, погіршують смак води.

Біологічне забруднення води відбувається в резуль­таті потрапляння у воду різних видів мікроорганізмів (віруси, грибкові захворювання), більшість з яких не­безпечні для людей, тварин і рослин. Серед джерел біологічного забруднення перше місце посідають енергетично-комунальні стоки, а також стоки підпри­ємств мікробіологічної, м'ясо-молочної промисловості та цукрових заводів.

Таблиця 3.6. ГДК хімічних речовин у питній воді

Речовина	ГДК, мг/л
Нітрити
Нітрати
Сульфати
Фосфати
Хлориди
Фториди	0,75
Ціаніди
Залізо	0,5
Мідь	0,1
Хром-4	0,01
Хром (загальний)	0,5
Миш'як (загальний)	0,05
Фосфороорганічні отруйні хімікати	0,03
Ефіророзчинні речовини	0,1
Нафтопродукти	0,1—0,3
Ацетати
Форміати
2,4-діхлорфенол-оцтова кислота
Феноли	0,001

Теплове забруднення водойм пов'язане з викидом у водоймища теплових вод з різних енергетичних уста­новок (ТЕС, АЕС). Передусім, це викиди атомних елек­тростанцій, температура яких сягає до 45 °С. Теплове забруднення призводить до захворювань і загибелі риби, загнивання водоростей і мікроорганізмів.

Біологічне забруднення води особливо небезпечне у місцях масового відпочинку. Стоки водних басейнів в Україні не відповідають сучасним вимогам. Наприклад, основними причинами кризових ситуацій у басейнах Дніпра є: споруди водосховищ, масштабна меліорація, будівництво великих промислових комплексів, значні обсяги водозабору, скиди недоочищених чи погано очи­щених стічних вод.

Щорічно внаслідок скидання стічних вод у Дніпро та водосховища потрапляє до 500 тисяч тонн азотних сполук, 40 тисяч тонн фосфорних, 20 тисяч тонн калій­них, 1 тисячі тонн заліза, 40 тонн нікелю, 2 тонн цинку, 1 тонни міді, 0,5 тонн хрому.

У водосховищах Дніпра постійно підвищується радіо­активне забруднення, збільшується концентрація за­ліза, хрому, кобальту, ртуті, свинцю, фенолів та нафто­продуктів, а відтак Дніпро втратив здатність самоочи­щатись.

Не краща ситуація й з іншими річками. Наприклад, Десна забруднюється Шостківським хімкомбінатом, під­приємствами Чернігова, Сум, Смоленська і Курської АЕС, тваринницькими фермами та дачними ділянками.

Тільки в Україні за рік у Десну зливають 10 млн м³ забруднених і недостатньо очищених стічних вод. Унас­лідок цього вода у Десні все більше нагадує суміш з амінів, фенолів, органічних кислот, альдегідів, фосфор­них хлороорганічних сполук, важких металів. Якість цієї води вже давно не відповідає вимогам нормати­вів.

Азовське море — зона екологічної катастрофи. У не­далекому минулому це море було унікальним. За кіль­кістю різновидів рибних запасів йому не було рівних у світі. Нині води Азовського моря забруднені пести­цидами, важкими металами та отрутохімікатами. Еко­логічна ситуація у басейні Чорного моря не набагато краща. Унаслідок забруднення отруйними продуктами внутрішніх водоймищ, морів та океанів небезпечною є не тільки вода, а й риба та інші продукти моря.

Безпрецедентним прикладом ризику від забруднення води, що загрожує здоров'ю людини, є так звана хво­роба Мінамати. На берегах затоки Мінаматті, на півдні Японії, яка раніше вважалась морським садом через багатство та розмаїття морських організмів, 1956 ро­ку вперше виявили раніше невідому хворобу. Вона про­являлась у порушенні слуху, а також у неадекватній поведінці людей.

Було зафіксовано 292 випадки хвороби, з них 62 мали летальний наслідок. Лише 1979 року вдалось ос­таточно довести, що причина хвороби — сполуки метил-ртуті, які багато років надходили з фабрики Ніппон чисю (Японський азот). Отруйні речовини потрапляли з дрібними морськими організмами та дрібною рибою до більших риб, яких місцеві жителі виловлювали та споживали.

У річках України, у Чорному та Азовському морях є риба, забруднена солями важких металів. До того ж, у Дніпрі вона ще й уражена радіонуклідами.

Якість питної води залежить не лише від ступеня забруднення рік токсичними відходами промисловості та сільського господарства, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Сьогодні потрібно вдосконалю­вати та вводити в експлуатацію нові очисні споруди, щоб уникнути проникнення шкідливих речовин.

Особливо загрозливий стан з водопроводами у Сум­ській, Луганській, Харківській і Тернопільській облас­тях. Питна вода, яку подають населенню, характери­зується високим вмістом мікробів.

Сьогодні понад 240 населених пунктів споживає во­допровідну воду, фізико-хімічне та бактеріологічне за­бруднення якої перевищує всі існуючі норми. З кожним днем кількість міст і сіл, які споживають забруднену воду, збільшується.

У першу чергу цей процес пов'язаний із зношенням очисних та каналізаційних споруд. За даними Держав­ного житлово-комунального господарства, цілодобово ко­мунальні каналізації скидають у річки та озера 350 ти-сяч зовсім неочищених та 4,5 млн м³ недоочищених сто­ків. У Миколаєві, де вже не один рік спостерігаються спалахи холери, у Бузький лиман цілодобово скидають 60 тисяч м³ неочищених каналізаційних стоків.

Санітарні служби України постійно ведуть боротьбу за чисту воду: закривають одні об'єкти водопостачання, які абсолютно порушують усі норми, і тимчасово зупи­няють роботу інших. Проте ці заходи не вирішують про­блеми: населенню України потрібна чиста вода, а не за­криті об'єкти водопостачання.

Київ для господарсько-питного водопостачання ви­користовує 900 тисяч м³ води на добу, яка надходить з Десни, 400 тисяч м³ дніпровської води і 320 тисяч м³ з підземних джерел.

Дніпровська та деснянська вода, що надходить на водозабірні станції, має незадовільний бактеріальний стан, забруднена різними хімічними сполуками, радіо­нуклідами, синтетичними миючими засобами. Тому пов­ністю очистити її від шкідливих домішок неможливо. Проте, за висновком водоканалу, вода, що надходить до Київського водопроводу, є придатною до вживання.

Для біологічної очистки на Дніпровській та Деснян­ській водозабірних станціях застосовують зріджений хлор, хлорування та дохлорування. Це призводить до підвищення вмісту хлору у воді, а також до утворення хлорофосу, який дуже шкідливий для організму люди­ни. Той, хто п'є некип'ячену хлоровану воду з крану, збільшує ризик захворіти на рак сечового міхура (21 %) і рак прямої кишки (38 %).

Дата добавления: 2015-05-06