Закон України про вищу освіту 4 страница

3. Керівництво відділенням здійснює завідувач (начальник). Завідувач (начальник) відділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра відповідно до профілю освітньої діяльності відділення і стаж педагогічної діяльності не менше ніж п’ять років.

Завідувач відділення (начальник) забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Акт 14. Вивчення методики навчання літератури у ВНЗ

Цілком логічно професор Б.Степанишин визначив цю дисципліну як педагогічно-літературознавчу прикладну наукову дисципліну, яка містить психолого-педагогічні засади роботи вчителя-літератора і рекомендації про те, як організувати зустріч і діалог школяра з художнім твором, який літературний та літературознавчий матеріал викладати в школі, якими дидактичними шляхами формувати в учня літературознавчі знання та особистісне розуміння художнього тексту" [604].

Лекційно - практично - лабораторний курс вибудовується з урахуванням нових підходів: опрацьовуємо наукові основи методики (за посібниками професора Є.Пасічника "Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах" (2000), "Наукові основи методики літератури" за редакцією члена-кореспондента АПН України Н.Волошиної (2002) опановуємо нові освітні технології літературного аналізу А.Ситченка, вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв у старших класах загальноосвітньої школи (С.Жила), екзистенціально-діалогічну концепцію викладання української літератури в старшій школі (Г.Токмань), за методичними порадами А.Градовського здійснюємо компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури. Проблемний виклад навчального матеріалу, створення методичних проектів-презентацій поглиблює теоретичні знання, формує професійні вміння й навички, розвиває педагогічне мислення, стимулює творчий пошук, мислительну діяльність, формує культуру дослідницької діяльності, слугує ефективною підготовкою до педагогічної практики.

Практичні і лабораторні заняття зорієнтовуємо на вирішення практичних завдань фахової підготовки, розгляд ефективних форм і методів навчання у мінливих умовах багатопрофільного навчання.

Необхідність курсу методики викладання української літератури у вищій школі визначається потребою в оволодінні майбутніми викладачами української літератури методичними аспектами проведення занять, технікою, формами, методами організації навчального процесу в педагогічному університеті [348].

Завдання курсу передбачаємо у збагаченні досвіду майбутніх педагогів на основі досягнень філологічної та педагогічної науки і практики, дослідницької роботи: з΄ясовуємо зміст і структуру, основні форми занять літературознавчих дисциплін у ВНЗ, поглибленого курсу української літератури в загальноосвітніх закладах нового типу; засоби педагогічної діагностики рівня знань, умінь і навичок студентської та учнівської молоді, особливості організації і керівництва самостійною навчальною і науковою діяльністю студентів і учнів. Роботу спрямовуємо на формування у магістрантів умінь моделювати навчальні заняття, організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу серед студентів, учнів інноваційних закладів з урахуванням різних видів наочності, комп'ютерних продуктів.

Лекційні, практичні, лабораторні заняття ґрунтуються на сучасних підходах особистісно зорієнтованого навчання, враховують принципи наступності, системності, міжпредметних зв'язків та інтеграції, скеровують подальшу роботу на підвищення своєї педагогічної майстерності. Наповнення складових професійної компетентності потребує включення до курсу тем і питань, зокрема "Методичні аспекти і проблеми викладання основних розділів теоретико- та історико-літературних курсів", "Психологічні основи навчання літератури", "Педагогічні ситуації в художній літературі", "Робота з філологічного аналізу тексту" та ін.

Методичні дисципліни, на наш погляд, мають ураховувати і можливості використання сучасних інформаційних технологій: електронних, мультимедіа, які дедалі більше "заполонюють" навчальний простір. Водночас на інформатизації методичної підготовки позначається нерозробленість методик використання сучасних інформаційних технологій, які вирішують лише завдання інформативно-репродуктивного характеру.

Стаття 36. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування університету, академії, коледжу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії працівників вищого навчального закладу, представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

за поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;

обирає претендента на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції органу управління, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, або власнику (власникам) чи уповноваженому ним (ними) органу (особі);

щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства України про працю;

за мотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;

затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;

розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

Органом громадського самоврядування інституту, факультету в університеті, академії, коледжі є збори (конференція) трудового колективу інституту, факультету, включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Порядок скликання органу громадського самоврядування інституту, факультету та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

В органі громадського самоврядування інституту, факультету повинні бути представлені всі категорії працівників інституту, факультету та виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити науково-педагогічні працівники факультету і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Орган громадського самоврядування інституту, факультету скликається не рідше ніж один раз на рік.

Орган громадського самоврядування інституту, факультету:

дає оцінку діяльності керівника інституту, факультету;

затверджує річний звіт про діяльність інституту, факультету;

вносить пропозиції керівнику вищого навчального закладу про відкликання з посади керівника інституту, факультету;

обирає виборних представників до вченої ради інституту, факультету;

обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу;

обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу.

Стаття 37. Студентське самоврядування

1. У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів.У студентському самоврядуванні беруть участь особи, які навчаються у вищому навчальному закладі. Усі особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, мають рівне право на участь у студентському самоврядуванні. Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.Студентське самоврядування здійснюється особами, які навчаються у вищому навчальному закладі, безпосередньо та через органи студентського самоврядування, що обираються шляхом таємного голосування.Студентське самоврядування може здійснюватися через профспілкову організацію студентів3. Органи студентського самоврядування:приймають акти, що регламентують їхню організацію та діяльність;проводять організаційні, наукові, культурно-масові, спортивні, оздоровчі та інші заходи;сприяють працевлаштуванню осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;виконують інші функції.За погодженням з органом студентського самоврядування у вищому навчальному закладі приймається рішення про:відрахування осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їх поновлення на навчання;переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі

за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб;переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, на навчання за державним замовленням;призначення заступника директора інституту, заступника декана, проректора (заступника директора професійного коледжу), які відповідають за роботу із студентами;поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в гуртожиток і виселення з гуртожитку;затвердження рішень з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Стаття 15. Освітньо-професійна програма підготовки вчителя у внз (бакалавр).

Осві́тньо-кваліфікаці́йний рівень ви́щої осві́ти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Освітньо-професійна програма (ОПП) є державним нормативним документом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності.

Цей стандарт є складовою частиною системи стандартів вищої освіти і використовується при:

Ø розробці та корегуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

Ø розробці засобів діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівця;

Ø визначенні змісту навчання як бази для опанування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

Ø визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти, або неповної вищої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого - четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалаврів розрахована на 4 роки навчання і передбачає опанування нормативними і вибірковими навчальними дисциплінами/

У результаті засвоєння змісту обов'язкового мінімуму професійної освітньої програми в галузі філології, педагогіки, методики, психології, культурології бакалавр повинен:

- отримати уявлення про історію, сучасний стан і перспективи обраного напрямку освіти;

- на високому професійному рівні володіти українською літературною мовою, мати уяву про її діалектне розмаїття, орієнтуватися в основних етапах історії науки про мову та дискусійних питаннях сучасного мовознавства, мовних процесах, здійснювати синхронно-діахронічний аналіз мовних фактів;

-знати фольклор і літературу в їх історичному розвитку і на сучасному етапі;

- розуміти закономірності літературного процесу, художнє значення літературного твору у зв'язку із суспільною ситуацією і культурою епохи, визначати художню своєрідність творчості письменника в цілому;

- володіти основними методами лінгвістичного і літературознавчого аналізу;

- знати форми, засоби і методи педагогічної діяльності;

- володіти навичками аналізу навчально-виховних ситуацій;

- уміти давати психологічну характеристику особистості (її темпераменту, здібностей), інтерпретувати власний психічний стан;

- володіти психолого-педагогічними методами дослідження і діагностики розвитку учня та дитячого колективу;

-проводити навчальні заняття в різних формах;

-формувати в учнів знання основних закономірностей функціонування й розвитку фонетичної системи, лексичного складу, словотвору, граматичної будови, основних стилів та літературної норми для всіх мовних рівнів;

-досконало володіти дидактичними, організаторськими, комунікативними здібностями у процесі навчання учнів предметам філологічного й українознавчого циклу та проведенні виховної роботи;

-визначати мету виховання у відповідності з досягнутим рівнем вихованості дітей;

-організовувати з учнями різні види трудової діяльності, природоохоронну роботу, формувати риси бережливості, діловитості та підприємництва;

-здійснювати співробітництво з батьками учнів та колегами в навчальній і позаурочній роботі;

-використовувати досягнення педагогічної науки, національної культури, традицій і звичаїв свого народу;

-володіти собою, власною емоційно-вольовою саморегуляцією, творчо працювати над удосконаленням власних професійних здібностей.

РОЗДІЛ VII

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 40. Навчальний процес

Навчальний процес у вищих навчальних закладах – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на засвоєння відповідної освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми певного освітньо-

кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня та забезпечення патріотичного, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи.

Порядок організації навчального процесу у вищих навчальних закладах визначається нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 41. Форми навчання у вищих навчальних закладах

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:

денна;

вечірня;

заочна (дистанційна);

екстернат.

Стаття 42. Форми організації навчального процесу та види навчальних занять

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:

навчальні заняття;

самостійна робота;

практична підготовка;

контрольні заходи.

Основними видами навчальних за­нять у вищих навчальних закладах є:

лекція;

лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття;

консультація.

Вищий навчальний заклад може встановлювати інші види навчальних занять.

Стаття 16. Організація навчального процесу на філологічному факультеті у внз.

Основним завданням навчального процесу (від лат. "рrocesus" - просування вперед) у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві. Навчальний процес у вищій школі - це система організації навчально - виховної діяльності, в основу якої покладено органічну єдність і взаємозв'язок викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента), спрямованих на досягнення цілей навчання, розвитку особистості студента, його підготовки до професійної діяльності.

Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу.

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.

Студентське самоврядування – організована студентська діяльність, спрямована на гармонійний розвиток особистості, усвідомлення обов'язків та захист прав та інтересів студентів.

Основні завдання студентського самоврядування:

- виховання відповідального ставлення студентів до своїх обов'язків;

- активізація навчальної, наукової і громадської діяльності студентів;

- співпраця і взаємодія з керівництвом факультету та університету;

- захист прав та інтересів студентів;

- сприяння працевлаштуванню студентів та випускників;

- співпраця із соціальними службами по організації допомоги малозабезпеченим студентам;

- організації побуту та відпочинку студентів, культурно-освітніх та інших заходів.

Основні види навчальних занять

На філологічних факультетах основними видами навчальних занять є:

- лекції;

- лабораторні заняття;

- практичні заняття;

- семінарські заняття;

- самостійна робота під керівництвом викладача;

- індивідуальні заняття;

- консультації;

- виробнича практика;

- курсова робота;

- дипломна робота.

- самостійна позааудиторна робота.

Процес навчання на факультеті визначається зовнішніми (об'єктивними) і внутрішніми (суб'єктивними) чинниками. До внутрішніх чинників слід віднести особистісні риси студента: особливості його темпераменту, характеру, мислення, пам'яті, пізнавальних можливостей, здібностей, мотивацію учіння, попередній досвід, рівень знань, стиль навчально - пізнавальної діяльності. До зовнішніх чинників відносять зміст і методи навчання, рівень професійної підготовки викладача, умови навчання у вищому навчальному закладі, соціальне оточення студента.

Організація навчального процесу за кредитно-модульною системою

Креди́тно-мо́дульна систе́ма (КМС) організації навчального процессу — це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць — залікових кредитів. Поширеною є кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи — ECTS.

Випускники філологічного факультету можуть працювати:

• вчителями загальноосвітніх шкіл;

• викладачами вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації;

• психологами у медичних закладах, реабілітаційних центрах, органах міліції та СБУ, на виробництві тощо;

• редакторами, видавцями, журналістами, коректорами у редакціях та видавництвах, у рекламних та РR-агентствах, прес-секретарями;

• дикторами, ефірними ведучими радіо- та телевізійних програм;

• перекладачами у закладах, що співпрацюють з іноземцями;

• в управлінських та соціальних структурах;

• продовжують навчання в аспірантурі.

РОЗДІЛ VIII

СУБ’ЄКТИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 52. Підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і навчально-наукових установах, вищих навчальних закладах, а також на підприємствах, в установах, організаціях, органах державної влади і місцевого самоврядування як в Україні, так і за її межами.

Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників не менш як один раз на п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.

Результати підвищення кваліфікації та проходження стажування враховуються:

при проведенні чергової атестації педагогічних працівників;

при обранні на посаду за конкурсом чи укладанні трудового договору науково-педагогічних працівників.

Проходження стажування може здійснюватися з метою підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

2. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників, які підвищують кваліфікацію або проходять стажування з відривом від виробництва, на цей період можуть заміщуватись іншими особами без конкурсу на умовах строкового трудового договору (контракту).

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання) можуть визначати базові вищі навчальні заклади та кафедри для підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних кадрів, положення про які затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Акт 17. Інформаційні технології у навчанні літератури у внз

Інформаційні технології навчання - це сукупність методології та технології навчання, в основу якої покладено використання комп’ютерних навчальних програм, електронних посібників і підручників, що забезпечують інтерактивний програмно-методичний супровід навчального процесу і є однією з форм реалізації мети та змісту сучасної парадигми гуманізованої освіти.

Комп’ютерна презентація - це авторське бачення студентом теми, розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії. Комп’ютер дає можливість використання інформації мережі Інтернет, дозволяє ілюструвати, естетично оформляти сторінки, використовувати ефекти анімації.

Суть інформаційно-проектної технології - через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання проблеми чи низи проблем на основі певної суми знань, показати практичне застосування цих знань.

Заняття з використанням інформаційних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Викладач повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh-анімації, web-редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки, з різноманітними роліками.

Впровадження сучасних інформаційних технологій на заняттях української літератури стає однією з актуальних проблем методики викладання дисциплін. Власний досвід роботи підказує, що сьогодні викладач-словесник повинен вміти користуватися сучасними засобами навчання, насамперед, для того, щоб забезпечити одне з найголовніших прав студента - право на якісну освіту. Оснащення навчального кабінету комп'ютерною технікою і доцільне використання її на заняттях української літератури стає обов'язковим атрибутом навчальних закладів сьогодні. Інформаційна компетентність - це інтегративне утворення особистості, яке віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею у всіх її формах та представленнях - як в традиційній, друкованій формі, так і в електронній формі; здатності роботи з комп'ютерною технікою та телекомунікаційними технологіями, застосування їх у професійній діяльності та повсякденному житті.

Організація навчально-виховного процесу з дисципліни «Українська література» свідчить, що чим частіше використовуються комп'ютери у процесі вивчення дисципліни, тим ефективнішими є результати навчання.

Комп'ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей студентів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити заняття більш наочним і цікавим. Комп'ютер забезпечує активізацію діяльності викладача та студентів на занятті, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв'язки. Все це дає можливість покращити якість навчання.

Використання інформаційних технологій на заняттях української літератури може відбуватися різними способами, це залежить від низки факторів, найважливішими з яких вважаю такі: потреби конкретного заняття, рівня володіння різними програмами та наявністю сертифікованих програм у системі освіти.

У своїй роботі варто використовувати мультимедійні презентації до занять, адже мультимедіа - це сучасна комп'ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп'ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання.

Навчально-виховний процес, у якому широко використовуються мультимедійні технології, відзначається такими перевагами: краще сприймається матеріал студентами, зростає їх зацікавленість, відбувається індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення студентів до створення творчих проектів, презентацій), скорочуються види робіт, що стомлюють студентів, використовуються різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація) з метою підвищення активності студентів, уможливлюється динамічне подання матеріалу, забезпечуються умови для формування самооцінки студента та його для самостійної роботи.

Використання комп'ютерних технологій сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації.

Заняття з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовки з боку викладача. Він повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh - анімації, web - редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовуємо ресурси Інтернету.

Мультимедійне заняття дає можливість комбінувати на одному занятті велику кількість цікавих завдань, залучаючи все більше студентів до активної роботи. Іноді створюю презентації разом з студентами, пояснюючи, який результат є очікуваним, але обов'язково враховую їхню думку.

Головне завдання використання комп'ютерних технологій у процесі вивчення української літератури - формування інформаційної компетентності студентів, підвищення їх пізнавального інтересу до вивчення дисципліни та ефективність його засвоєння.

РОЗДІЛ Х

НАУКОВА, НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ТА ІННОВАЦІЙНА

ДІЯЛЬНІСТЬ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Стаття 61. Мета і завдання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах

1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Здійснення наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, коледжами є обов’язковим.

Суб’єктами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів є наукові, науково-педагогічні працівники та аспіранти.

2. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є отримання нових наукових знань шляхом здійснення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентноздатних технологій, техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Стаття 62. Інтеграція наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, галузевих академій наук

Дата добавления: 2015-05-06