Принципи фінансового права

Фінансово - правові принципи можна розділити на 1) начала, 2) загальні принципи, що регулюють фінансову систему в цілому, і 3) спеціальні, характерні для окремих інститутів фінансового права.

Серед начал:

- верховенство права;

- справедливість;

- суверенітет держави;

- законність;

- рівність усіх форм власності;

- розподілу влад;

- повага до прав людини

Серед загальних принципів фінансового права виділимо наступні:

1. Принцип публічності правового регулювання. Фінансове право відноситься до публічно-правових галузей.

2. Принцип недискримінації, що встановлює заборону на обмеження фінансової правосуб'єктності кого-небудь, виходячи з расових, національних, статевих, релігійних, політичних, ідеологічних, соціальних і інших подібних критеріїв.

Заборона всіх видів дискримінації витікає із загально правового принципу справедливості права, розвиває, конкретизує його.

3. Принцип розподілу влади. Даний принцип припускає розподіл повноважень між органами представницької, старанної і судової влади так, щоб, з одного боку, забезпечити ефективність фінансової діяльності держави, а з іншої - виключити монополізацію влади у фінансовій сфері якимсь одним державним органом.

У літературі висловлена думка про пріоритет в галузі фінансової діяльності держави представницьких органів перед виконавчими органами влади.

4. Принцип єдиної фінансової політики і єдності фінансово економічного простору

5. Принцип єдності фінансової політики і політики в сфері регулювання грошової системи;

6. Принцип фіскальної єдності, що забезпечує поєднання державних і місцевих інтересів, рівноправ'я форм власності публічних суб'єктів, самостійність місцевого самоврядування у сфері фінансових відносин.

7. Принцип розподілу функцій між представницькими органами та органами виконавчої влади (держави та місцевого самоврядування) у сфері фінансової діяльності

8. Принцип балансової відповідності (рівноваги). Ідея відповідності доходів і витрат грошових фондів червоною ниткою проходить через всю систему фінансово-правового регулювання, визначаючи її спрямованість і зміст.

9. Принцип пріоритету видатків над доходами

10. Принцип планового та цільового використання фінансових ресурсів держави.

11. Принцип всебічного (тотального) контролю у сфері фінансової діяльності та відповідальності за недодержання фінансової дисципліни

12. Принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави;

3. Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення

Від системи фінансового права, як галузі права, слід відрізняти систему фінансового законодавства. Система законодавства складається в результаті видання правових норм, закріплення їх в офіційних актах та систематизації цих актів і має складну структуру.

Залежно від підстав (критеріїв) виділяють кілька видів систем законодавства: горизонтальну, вертикальну, регіональну, комплексну.

1. Горизонтальна (галузева) побудова системи законодавства обумовлена предметом правового регулювання - фактичними суспільними відносинами. На основі цього критерію відокремлюються галузі законодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне право - конституційне законодавство, трудове право - трудове законодавство, фінансове право - фінансове законодавство тощо).

2. Вертикальна (ієрархічна) побудова відображає ієрархію органів державної влади та нормативно-правових актів за їх юридичною силою. Серед сучасних тенденцій розвитку системи права можна назвати процес поступового нагромадження нормативного матеріалу та розподіл його за структурними блоками (інститутами, галузями). Наявна тенденція до уніфікації зазначених блоків дає підстави для підвищення ефективності правового регулювання. При цьому зазначений процес тягне за собою утворення нових інститутів (банківське, податкове право).

3. Територіальна (регіональна) побудова відображає територіальні особливості регулювання фінансово-правових відносин, розвиток загальних положень фінансового законодавства в місцевих (регіональних) нормативно-правових актах (ставки єдиного податку та місцевих податків і збрів, місцеві рішення про бюджет, особливості місцевого бюджетного процесу, регулювання тарифів за надання місцевих послуг тощо)

4. У свою чергу тенденції вдосконалення законодавства пов'язують зі створенням нових комплексних галузей законодавства (зокрема, банківського законодавства, приватизаційного, податкового тощо), що є значним чинником впливу на реальне розв'язання економічних та соціальних питань.

До джерел фінансового права належать: Конституція - Основний Закон України; кодифіковані, загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; міжнародні договори, обов’язковість яких визнана, рішення Конституційного суду України, укази Президента України; декрети, постанови та розпорядження та Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; ГоловКРУ, Державного казначейства України тощо); рішення місцевих рад, розпорядження голів державних адміністрацій, інші.

Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.

Наприклад, в статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

1) Конституція України;

2) цей Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.

Дата добавления: 2015-03-31