Проблеми бюджетного устрою та процесу

Сучасне поняття та проблеми суб’єктивного бюджетного права.

Бюджетний устрій:

1. У вітчизняній фаховій літературі немає комплексних досліджень проблематики бюджетного устрою. Сучасний бюджетний устрій України не відповідає потребам розвитку місцевого самоврядування, є стримуючим фактором проведення бюджетної реформи, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, покращання якості послуг і рівня життя населення. Тому проблеми бюджетного устрою потребують наукового осмислення, а їх розв’язання матиме практичне значення.

Тлумачення поняття “бюджетний устрій” пройшло історичну еволюцію. У ХІХ ст. бюджетний устрій визначали як “устрій бюджету”; в СРСР – як “систему побудови державного бюджету та взаємозв’язок між окремими самостійними бюджетами” або як “організацію та принципи побудови бюджетної системи”.

2. На основі дослідження та аналізу фахової літератури запропоновано таке визначення поняття “бюджетний устрій”: це – види бюджетів, взаємозв’язки між бюджетами та міжбюджетні взаємовідносини, їх принципи, правовий статус бюджетів відповідно до правового статусу адміністративно-територіальних одиниць та державних утворень.

Поняття “бюджетний устрій” за своєю сутністю є системою правових, економічних, організаційних, інституційних відносин між органами публічної влади щодо управління публічними фінансами.

3. У законодавстві не повною мірою враховано, що існують принципи формування бюджетів, принципи взаємозв’язків між бюджетами та міжбюджетних відносин, які слід розрізняти. До принципів формування бюджету належать: повнота, збалансованість, транспарентність, єдність, уніфікація, реальність. Принципами взаємозв’язків між бюджетами є: самостійність, автономність, фінансова централізація чи децентралізація, відповідність бюджетного устрою державному та адміністративно-територіальному устроям держави. Принципами міжбюджетних відносин є: рівність бюджетних прав органів місцевого самоврядування, адекватність бюджетних видатків повноваженням і сферам відповідальності органів публічної влади, прозорість, субсидіарність.

4. Бюджетний устрій кожної країни обумовлюється її державним та адміністративно-територіальним устроями. Державний устрій визначає організацію держави та систему державних і місцевих бюджетів. У федеративних країнах існує два види державних бюджетів: федеральні бюджети – як бюджети центральних урядів, і державні бюджети суб’єктів федерації. В унітарних країнах є один державний бюджет і місцеві бюджети.

Адміністративно-територіальний устрій визначає територіальну організацію влади та систему місцевих бюджетів.

5. Внаслідок історичної еволюції сформувалися різні види бюджетного устрою. Серед факторів, які вплинули на це, слід назвати: особливості державного та адміністративно-територіального устроїв країн; їх політичну, правову та економічну системи; бюджетні повноваження суб’єктів публічної влади; характер взаємозв’язків і розподіл доходів та видатків між центральними та місцевими органами влади. Зазначені фактори дозволяють класифікувати бюджетні устрої країн сучасного світу.

В унітарних державах бюджетний устрій визначається ступенем їх централізації або децентралізації, у федеративних – симетричними чи асиметричними федераціями.

6. На формування бюджетного устрою України як суверенної держави вплинули такі чинники, зокрема: відокремлення державного бюджету УРСР від державного бюджету СРСР, що привело до запровадження Державного бюджету України як бюджету центрального уряду, який не включався до складу бюджету СРСР; проголошення самостійності місцевих бюджетів; зміна правового статусу обласних і районних бюджетів із запровадженням інституту місцевих державних адміністрацій; запровадження бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об’єднань, зміна правового статусу обласних і районних бюджетів з ухваленням Конституції України у 1996 р.

7. Існуючі правові, економічні, організаційні суперечності бюджетного устрою України обумовлюють його особливості та необхідність реформування.

Особливостями бюджетного устрою України є: відсутність уніфікованої низової бюджетної одиниці; суперечливий правовий статус обласних і районних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим; відсутність чіткого розподілу функцій та повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не дає змоги визначити їх бюджетні повноваження.

8. Стратегія і тактика реформування бюджетного устрою пов’язані з вибором можливих варіантів реформи адміністративно-територіального устрою та проведенням адміністративної реформи. Зокрема, в частині визначення поняття “територіальна громада” – як низова адміністративно-територіальна одиниця в системі адміністративно-територіального устрою України, “самодостатність низової адміністративно-територіальної одиниці”, а також щодо визначення шляхів формування самодостатніх територіальних громад, здатних надавати громадські послуги на рівні державних соціальних стандартів, або створення альтернативних адміністративно-територіальних одиниць, які будуть надавати ці послуги.

9. У разі прийняття рішення про формування самодостатніх територіальних громад шляхом їх об’єднання й укрупнення основними критеріями та показниками їх самодостатності мають стати: чисельність населення; кількість пенсіонерів, кількість безробітних, чисельність учнів, чисельність зайнятого населення в бюджетній сфері та реальному секторі економіки, середня заробітна плата в межах території, вартісна оцінка земель, кількість зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності; структура та кількість об'єктів соціально-культурної сфери, що фінансуються з бюджету; видатки на лікарняне обслуговування одного жителя, видатки на освіту, видатки на утримання ЖКГ тощо. Відповідно буде уніфіковано низову бюджетну одиницю – нею стане бюджет територіальної громади, та зменшено кількість місцевих бюджетів.

10. Як альтернатива підвищення ефективності надання послуг громадянам може розглядатися створення асоціацій органів місцевого самоврядування та об’єднання останніми бюджетних коштів для реалізації спільних проектів – місцевих цільових бюджетних програм; запровадження спеціальних округів з надання послуг із правом на бюджет.

Реформування системи місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях має супроводжуватися формуванням обласних і районних бюджетів як бюджетів місцевого самоврядування.

11. Одним із напрямів удосконалення бюджетного устрою є економічна регіоналізація України. Зокрема, це стосується територіального поділу України на області. Основними проблемами, які при цьому мають бути вирішені, є зменшення диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів України, створення можливостей для надання послуг громадянам на рівні державних соціальних стандартів.

Дата добавления: 2015-03-31