Формування особистості у підлітковому віці. Психологічна допомога у подоланні проблем становлення особистості підлітків

Підлітковий період - це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переорієнтації з цінностей, характерних для дітей, на цінності світу дорослих.

Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворену самосвідомості є структурним центром особистості підлітка. Саме воцо визначає спрямованість і. зміст активності підлітка, його нові прагнення і бажання. Складність полягає в тому, що підлітки, прагнучи визнання власної дорослості з боку оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є)., дорослими повною мірою. Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та, способів поведініш, притаманних світу дорослих.

Посилюється прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім, ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом і змінами в організмі,,, зумовленими його дозріванням. Помітно відрізняються прояви прагнення дд, - самостійності в молодших і старших підлітках. Так, у поведінці перших ще переважають дитячі риси, їх цікавить передусім зовнішній бік житія.. дорослих. Проте самі вчинки часто бувають імпульсивними, и безконтрольними. Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії,, їм вкрай важко прилюдно визнати свою провину. Водночас вони, як правило, розуміють і глибоко переживають ситуацію. Ставлення старших підлітків до своїх вчинків набагато свідоміше. їх вже цікавить не лише зовнішній бік життя дорослих, а й їхній внутрішній світ, духовні якості.

Розвиваються специфічні особливості. самосвідомості, які проявляються в самооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї діяльності та своїх стосунків з дорослими й однолітками. Механізмом, розвитку самосвідомості є рефлексія. Самооцінка в цьому віці перетворюється у надзвичайно важливий мотив поведінки.

Приблизно в 11-12-річному віці виникає інтерес до свого внутрішнього світу. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з’являється схильність до самоаналізу. Уявлення про фізичне „Я”, про свій розум, здібності в різних сферах, про силу характеру, товариськість, доброту та інші якості, інтегруючись, утворюють йнчцітивний компонент „Я-концепції”, підлітка. З ним тісно пов’язані оцінний і поведінковий компоненти. Для * підлітка важливо не просто знати, яким він є насправді, а й розуміти, наскільки значущими є його індивідуальні особливості. Поступово розширюються і поглиблюються уявлення підлітків про себе, зростає самостійність їхніх суджень з цього лриводу.

Помітного розвитку набувають вольові якості. Підлітки, на відміну від молодших школярів, спроможні не тільки на окремі вольові дії, а й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити перед собою мету та спланувати її досягнення. Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах. Л.Виготський звернув увагу на ту обставину, що у підлітків найчастіше спостерігається не слабкість волі, а слабкість цілей. Поява ж значущої мети вирішує і проблеми волі.

Бурхливо розвивається емоційна сфера. Раптово можуть змінюватись емоційні стани підлітка, з різкими переходами від надмірної рухливості до спокою. Підвищена емоційність підлітків зумовлена статевим дозріванням та неврівноваженістю процесів збудження і гальмуванням, з явною перевагою перших.

Переживання набувають дедалі більшої стійкості. Почуття стають тривалішими і стійкішими, що зумовлює посилення їх впливу на всі сторони життя підлітків. Інтенсивно формуються моральні почуття, завдяки чому засвоювані підлітками норми поведінки • можуть ставати ефективним поштовхом до дій.

Аналіз змісту та динаміки переживань підлітків упродовж цього вікового періоду свідчить, що і для молодших, і особливо для старших підлітків негативні переживання пов’язані з пізнанням самого себе. Причому з віком число таких переживань, пов’язаних із знаходженням у собі нових негативних рис і якостей, зростає. Є всі підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями, скільки результатом інтеріоризації, засвоєння підлітками тих уявлень і оцінок, які дають їм інші люди, передусім батьки та вчителі (Н.Толстих). А висловлювання дорослих про позитивні сторони підлітків, як правило, дуже скупі, мають вкрай абстрактний характер і не міняються з віком; судження про вади, навпаки, гранично конкретні, різноманітні, змінюються з віком. Саме вони максимально впливають на процес особистісного самовизначення підлітків.

Характеризуючи інтереси підлітка, зазначимо, що порівняно з молодшим шкільним віком, вони набувають більшої цілеспрямованості, активності та глибини. З іншого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість і лише у старших підлітків набувають певної стійкості. Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості.

Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього. Чим більш визначені та стійкі професійні наміри підлітка, тим більш диференційоване його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізняються як „потрібні” та „непотрібні”).

Підлітковий вік - дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є образи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.

У психотерапевтичній роботі з підлітками слід-враховувати, що цей період визначається особливим поєднанням інфантильних і дорослих уявлень про себе. Щоб зробити їх більш адекватними, корисними для підлітків є регулярні уроки психології, групові заняття, присвячені розвитку впевненості у собі. На заняттях необхідно знайомити підлітків з їх цииодцйш психічними особливостями, поєднувати теоретичні знання з елементами діагностики і подальшого аналізу результатів, тренінгу - вправами, завдяки яким учні поглиблюють свої уявлення про власне „Я”. Уроки психології для підлітків рекомендується проводити регулярно, за рахунок шкільного компоненту навчального плану. Велике значення надається ознайомленню учнів з літературою по самовихованню, науково-популярними виданнями з психології особистості, вікової фізіології тощо. Однак, інтерес до роботи над собою, по самовдосконаленню вимагає постійної підтримки, зовнішньої активізації з боку дорослих, зокрема психолога.

Надзвичайно важливим для ефективності колекційної роботи з підлітками є забезпечення практики реалізації нових навичок і умінь у реальній життєдіяльності, допомога і підтримка дорослих за межами навчальних ситуацій. Для цього рекомендується система „домашніх завдань”, в яких учень реалізує нові набуті знання і навички. Результати і хід їх використання фіксується і аналізується у особистому щоденнику, а потім обговорюється на наступних заняттях.

Крім того, напрямками роботи психолога повинні бути консультації і просвіта батьків і вчителів. Важливо пояснити дорослим, які оточують підлітка, що прямі вказівки на недоліки і їх засудження призводять до негативних результатів, опору, агресії. Тому необхідно виробити спільну стратегію взаємодії з підлітком, добрати адекватні засоби його виховання.

Дата добавления: 2015-03-29