Акцентуації характеру в підлітковому віці. Психологічна допомога підліткам-акцентуантам

Підлітковий вік характеризується психологами як переломний, перехідний, сенситивний та критичний. У підлітковому віці дуже часто загострюються певні риси характеру. Цьому сприяє як пубертатна криза, так і особистісна нестабільність, на фоні якої формуються особистісні новоутворення, в тому числі й характер.

Акцентуація — це власне, ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За надмірного вияву вони накладають відбиток на особистість як таку і, врешті-решт, можуть набути патологічного характеру, руйнуючи структуру особистості.

За К.Леонгардом акцентуація - це “загострення” деяких, притаманних кожній людині, індивідуальних властивостей, рис характеру.

А.Є.Лічко розрізняє акцентуації характеру й психопатії. Під акцентуаціями він розуміє “крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно підсилені, в наслідок чого спостерігається вибіркова вразливість стосовно певних психогенних впливів при високій й навіть підвищеній стійкості до інших”. Тобто, акцентуації характеру (на відміну від психопатії) проявляються не завади й тільки за певних умов. При акцентуаціях соціальна адаптація особистості порушується у випадках впливу на “рлабкімірця”.

Підлітоїс з вираженою акцентуацією, з одного боку вибірково чутливий до негативних впливів оточення та психічних травм, а з іншого боку, у відповідь на ці впливи він виявляє специфічну реакцію, що відповідає його характеру. Відповідно, при різних типах акцентуації виникають різні проблеми - агресивність, рання алкоголізація, ризик суїциду тощо.

Характеристика типів акцснтуацій у підлітків (Лічко О.Є.):

- Гіпертимний тип: Рухливість, комунікабельність, шумливість, гіперактивніеть, схильність до пустотливості. Люблять командувати, зухвало ставляться до старших, їм не вистачає почуття міри, такту у спілкуванні з дорослими. Такі підлітки прагнуть до лідерства, легко змінюють захоплення та інтереси, часто вихваляються, переоцінюють свої можливості і здібності.

- Циклоїдний тип: Періодичне чергування підвищеного і зниженого настрою без певних причин з частотою кілька днів, тижнів. Підвищена дратливість, схильність до апатії. Зазвичай такі підлітки скаржаться на поганий настрій, нудьгу. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують занадто роздратовано.

- Лабільний' (рухливий) тип: Відзначається крайньою зміною настрою, часто непередбаченою, протягом дня кілька разів від найменших причин, і навіть без них. Відосщідно до цього теперішнє і майбутнє для них може розцінюватись як позитивне, приємне або негативне, похмуре. Коли знаходяться у пригніченому настрої, гостро погребують підтримки, допомоги оточуючих.

- Астено-невротичний тип: Характеризується підвищеною* млявістю, вередливість, примхливістю, плаксивістю. їм притаманні високий рівень втомлюваності, подразливості, роздратованості. Переважає погане самопочуття, зосередженість на власному здоров’ї.

- Сензитивний тип: Притаманна підвищена чутливість до всього: і того, що викликає радість, і того, що засмучує. Представники цього типу сором’язливі та ніякові при «^городах людях, і тому часто створюють враження замкнених. Центральна риса - занижена самооцінка, почуття неповноцінності, завищена вразливість. Відзначаються боязкістю, нерішучістю. Дуже боляче переживають недоброзичливе ставлення оточуючих, насмішки, гострі характеристики. Уникають шумних ігор, пустощів, активних форм взаємодії.

- Психастенічний тип: Характеризується раннім інтелектуальним розвитком, схильні до довгих роздумів і міркувань, до самоаналізу і оцінкам поведінки інших. Вони нерішучі, недовірливі. їм притаманна у більшості вербальна активність, а у реальності - пасивність, знижена рухливість, неспроможність діяти.

- Шизоїдний тип: Найбільш суттєвою рисою є замкненість, відгалуженість від зовнішніх проблем. Представники цього типу існують у своєму власному “світі”, в який нікого не допускають; це - духовна самітність. Погано розуміють стани інших людей, їх переживання, не вміють співчувати. У них можуть бути незвичайні захоплення, інтереси, які вони приховують від оточуючих. У зовнішніх проявах своїх почуттів стримані, відчужені.

- Епілептоїдний тип: Схильність до “тоскно-злобного” настрою. Такий стан може тривати годинами, днями. Можуть “розрядитись” на безпомічних, не здатних дати відсіч. При цьому можливі правопорушення, пов’язані з жорстокістю, люттю, повною байдужістю до страждань жертви. Люблять мучити тварин, ображати слабких, молодших. У групі претендують не просто на лідерство, а на роль володаря, прагнуть встановити диктат.

- Істероїдний тип: Головна риса - загострений егоцентризм, прагнення бути в центрі уваги, викликати подив, захоплення. Якщо їх не помічають, вони страждають, обурюються, ображаються. Заради привернення уваги порушують дисципліну, поводяться зухвало, можуть брехати, хвалитися тим, чого насправді немає. Виражена схильність до театральності, позуванню, хизуванню.

- Нестійкий тип: Недостатній розвиток вольової сфери. Такі підлітки “пливуть за течією”, мимовільно підкорюються усім зовнішнім впливам, ситуаціям, подразникам. Наслідують ті форми поведінки, які не потребують вольових зусиль, прагнуть розваг, байдикування, схильні до неробства, намагаються ухилятись від доручень, виконання завдань.

- Конформний тип: Демонструють бездумне, некритичне підкорення будь-яким авторитетам, більшості у групі. Життєве кредо представників даного типу - “бути як усі”. Повністю позбавлені індивідуальності у судженнях і вчинках. Легко піддаються під негативному впливові, втягуються у асоціальні групи, компанії. Це тип, неспроможний протистояти тиску групи, особи.

Динаміка розвитку акцентуацій характеру підлітків має ряд закономірностей:'

■ Виникнення на фоні акцентуації характеру тимчасового порушення поведінки. Формами такого порушення є афективні реакції та неврози, які загострюються під впливом психотравмуючих ситуацій. Якщо вони не сильні, то у особистості спостерігаються нетривалі афективні реакції, які тривають не

більше доби. Якщо ж травмуючи ситуація тяжка чи довготривала, то у підлітка розвивається невроз.

Найчастіше прикладом порушень поведінки в підлітковому віці, які виникають на фоні акцентуації характеру, є деліквентність (протиправна поведінка), пристрасть до алкогольних напоїв, наркоманія, бродяжництво, суїцидальна поведінка та інше. Подібні деформації поведінки є ситуативно обумовленими. Головне завдання в роботі з акцентуантами - не допустити незворотних змін та послаблювати ризиковані форми поведінки.

- Можливі підсилення ступеня вияву акцентуації характеру і, як наслідок, формування психопатій. Причинами подібних підсилень є: невирішені ситуації, довготривала психологічна травма, яка стосується “місця найменшого опору” особистості. Повторюваність подібних травмуючи факторів призводить до повторення та закріплення негативних психологічних реакцій й переростання їх у психопатичний розвиток. Саме тому підлітків із вираженими акцентуаціями характеру відносять до “групи підвищеного ризику”.

- Компенсація або зникнення (чи приховання) акцентуації характеру. Наприкінці підліткового віку за умови сприятливої соціальної адаптації виражені акцентуації можуть зменшуватися чи компенсуватися.

Психологічна допомога підліткам-акцентуантам.

Психологічну допомогу необхідно планувати після проведення серії експериментальних методик, які спрямовані на визначення рівня розвитку типів акцентуації Для цього використовується Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО).

Ця методика складається з 25 тематичних міні-опитувальників, в роботі з якими обстежуваний повинен визначити не більше трьох характеристик, які найбільш притаманні і непритаманні йому. Кожна відповідь кодується відповідним символом (літерою, яка позначає тип акцентуації). До кількості набраних балів за шкалою суб’єктивної оцінки додаються додаткові бали за шкалою об’єктивної оцінки і сумарний результат порівнюється з МДЧ (мінімальним діагностичним числом). Опитувальник дозволяє визначити домінуючий тип акцентуації, причому їх кількість не може бути більше двох.

Після цього доцільно організувати:

■ Просвітницьку діяльність, мета якої полягає в ознайомлені підлітків із сутністю акцентуації та її типами. Говорячи про акцентуації, важливо наголосити, що вони далеко не завжди проявляються з негативної сторони.

■ Психологічне консультування, під час якого необхідно допомогти підліткові навчитися використовувати акцентуйовані риси для власного росту. Так, демонстративну особистість не треба орієнтувати на майбутнє, яке пов’язане з скрупульозним вивченням точних наук. Краще дати пораду стати актором, а за умови високого рівня розвитку фантазії — письменником.

■ Залучати підлітків до проведення різноманітних тренінгів (тренінги спілкування, саморегуляції, конструктивного розв’язання конфліктів тоіцо).

Дата добавления: 2015-03-29