Методика проведення роботи

Матеріали та обладнання: електрокардіограф, електроди, 10%-ний розчин хлориду натрію, марлеві салфетки, кушетка.

Для реєстрації ЕКГ досліджуваного вкладають на спину і пропонують розслабити м’язи, бо їх тремтіння викривляє ЕКГ. Якість запису буде кращою при спокійному неглибокому диханні. При вираженій задишці реєструють ЕКГ в положенні напівлежачи при звичайному для досліджуваного диханні.

Запис ЕКГ здійснюють за допомогою електродів, розташованих на передпліччях та гомілках. Для накладення грудного електроду використовують спеціальну грушу. Шкіру на місці накладення електродів бажано знежирити спиртом. В якості струмопровідного середовища між шкірою та електродами використовують марлеві прокладки, які змочують ізотонічним або 10%-ним розчином хлориду натрію.

Після накладення електродів на кінцівки пацієнту до них підключають проводи від шланга відведень електрокардіографа, що мають різний колір. Провід з червоним наконечником приєднують до правої руки, з жовтим – до лівої руки, зеленим – до лівої ноги. Провід з чорним наконечником (заземлення) накладають на праву ногу. Провід з білим наконечником є грудним електродом.

Послідовний запис ЕКГ виконують шляхом повороту ручки перемикача відведень електрокардіографа. Всі з’єднання кінцівок між собою відбуваються в приладі автоматично. Звичайне електрокардіографічне дослідження включає реєстрацію ЕКГ в 12 відведеннях: в 6 – від кінцівок (I, II, III, aVL, VF) та в 6 грудних (V₁-V₆). В кожному відведенні фіксують не менше 4 комплексів ЕКГ.

Безпосередньо перед записом ЕКГ встановлюють ручку перемикача відведень в положення “1мВ” і записують мілівольт, який служить орієнтиром для стандартизації зубців ЕКГ. При швидкості руху стрічки 50 мм/с кожна маленька клітина, розташована між сусідніми вертикальними лініями (відстань 1 мм), відповідає інтервалу 0,02 с. При швидкості руху стрічки 25 мм/с кожна маленька клітина відповідає 0,04 с. При постійній швидкості руху стрічки міліметрова сітка дозволяє вимірювати тривалість зубців та інтервалів ЕКГ, амплітуду цих зубців.

На нормальній ЕКГ розрізняють ряд зубців та інтервалів між
ними. Виділяють зубець Р, зубці Q, R та S, що утворюють комплекс
QRS, зубець Т, а також інтервали Р-Q (Р-R), S-Т, Q-Т та Т-Р (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Компоненти нормальної електрокардіограми.

При аналізі ЕКГ визначається:

1. Правильність серцевого ритму. Тривалість інтервалів R-R має бути однаковою. Якщо два сусідні R-R інтервали відрізняються більше як на 0,05 с, то говорять про наявність аритмії. В нормі спостерігається тільки дихальна аритмія (збільшення тривалості R-R інтервалів на вдиху та зменшення на видиху). Дихальна аритмія зникає при затримці дихання. Всі інші види аритмій свідчать про порушення сердечного ритму.

2. Частота серцевих скорочень. Для цього необхідно визначити тривалість одного серцевого циклу (інтервал R-R). Якщо ритм шлуночків неправильний і інтервали R-R Відрізняються один від одного, то для визначення його частоти використовують середню тривалість інтервалу R-R. Розрахунок частоти серцевих скорочень (ЧСС) здійснюють за формулою:

де 60 - кількість секунд у хвилині, (R-R)_сср. - середня тривалість R-R інтервалів, виражена у секундах.

На основі визначеного показника роблять висновки про активність водіїв ритму серцевого м’яза. При цьому виділяють такі стани:

- тахікардія (прискорення серцевого ритму, ЧСС>90 уд/хв) - спостерігається при підвищенні тонусу симпатичної нервової системи, ураженнях клітин синусового вузла (інфекція, інтоксикація, гіпоксія), вживанні ліків, чаю, кави, алкоголю. В нормі тахікардія спостерігається у дітей та підлітків, при фізичних та емоційних навантаженнях;

- нормокардія (нормальний серцевий ритм, ЧСС=61-89 уд/хв) спостерігається у здорових людей зрілого та похилого віку в стані спокою, у тренованих людей при незначній інтенсивності впливу стресових факторів;

- брадикардія (уповільнення серцевого ритму, ЧСС<60 ударів) – в нормі спостерігається під час сну, в стані спокою у тренованих людей, при підвищенні тонусу парасимпатичної нервової системи в результаті вірусних захворювань, склеротичних та запальних процесах поблизу синусового вузла.

3. Визначення водія серцевого ритму. Для цього необхідно визначити зубці Р та їх відношення до шлуночкових комплексів. Якщо при цьому виявляються зубці Р, що мають нормальну форму і напрямок та передують комплексу QRS, то джерелом ритму є синусовий вузол.

4. Зубець Р. Утворюється в результаті збудження передсердь. Амплітуда зубця Р в нормі не перевищує 0,25 мВ, а його тривалість становить 0,06-0,1 с. Наявність загостреного або двогорбого зубця Р може свідчити про гіпертрофію лівого або правого передсердя відповідно. Причина гіпертрофії правого передсердя - гіпертензії малого кола кровообігу, заняття статичними видами спорту; лівого - мітральний стеноз, аортальні пороки, гіпертензії великого кола кровооб1гу, заняття динамічними видами спорту. Підтвердження наявності або відсутності гіпертрофії передсердь роблять при аналізі зубців Р в відведеннях від кінцівок. Якщо Р_ІІ>Р_І>>Р_ІІІ>, то говорять про відхилення передсердного вектора вліво. Якщо Р_ІІ>Р_ІІІ та Р_aVF>>Р_І та Р_aVL, то говорять про відхилення передсердного вектора вправо.

5. Інтервал Р-Q(Р-R). Відповідає часу проходження збудження по передсердях та передсердно-шлуночковому вузлу. Вимірюють інтервал від початку зубця Р до початку першого зубця комплексу QRS у відведеннях від кінцівок, в якому його тривалість найбільша. В нормі інтервал Р-Q дорівнює: 0,12-0,18 с. Подовшання інтервалу спостерігається при гіпертрофії правого передсердя, порушеннях провідності міокарду передсердь.

На практиці частіше визначають тривалість сегмента Р-Q (розташований від кінця зубці Р до початку зубця Q або R) з подальшим розрахунком індексу Макруза, який представляє собою відношення тривалості зубця Р до тривалості сегмента Р-Q. В нормі індекс Макруза складає, 1,1-1,6. Цей індекс іноді допомагає при діагностуванні гіпертрофії передсердь.

6. Зубець Q. Це початковий зубець комплексу QRS. Зубець Q відображає збудження міжшлуночкової перегородки. Він є необов'язковим елементом ЕКГ, за винятком У_4-6. Нормальний зубець Q не має зазубрин, а його амплітуда це повинна перевищувати 0,2 мВ (виняток Q та Q_nVF, де допускається перевищення 0,6 мВ). За шириною він не повинен перевищувати 0,03 с. Зубець Q може перевищувати норму за амплітудою у всіх трьох стандартних відведеннях що пов'язують з поворотом серця верхівкою вперед. Збільшення амплітуди зубця <Q спостерігається при гіпертрофії міжшлуночкової перегородки. Збільшення тривалості зубця свідчить про порушення проведення збудження в межах міжшлуночкової перегородки.

7. Зубець R. Частіше найбільший зубець комплексу QRS (за винятком V_1-3). Відображає збудження верхівки шлуночків серця. Амплітуда зубця R у стандартних відведеннях в нормі становить 0,5-2,0 мВ. Максимальна

Дата добавления: 2015-03-31