Пізнання, як предмет філософського аналізу. Чуттєве та раціональне в пізнанні

Поняття простору та часу. Особливості біологічного та соціального простору та часу.

Субстанційні концепція склалася в руслі класичної механіки Ісаака Ньютона (1643-1727 р.р.). Простір розглядалося як нескінченна порожня протяжність, що вміщає в себе всі тіла. Абсолютне час розглядалося як рівномірний потік тривалості, що не залежить від будь-яких процесів. Матерія існує сама по собі, вона як би «занурена» в простір і час. Характеризувала простір і час як самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від неї. Це вело до висновку про незалежність властивостей простору і часу від характеру протікання в них матеріальних процесів.

Прихильники реляційної концепції (зародилася в надрах діалектичної традиції - Аристотель, Р. Лейбніц, Г. Гегель) розуміли простір і час не як самостійні сутності, а як системи відносин, утворених взаємодіючими матеріальними об'єктами. Поза цією системою взаємодій простір і час вважалися неіснуючими. Сам А. Ейнштейн, відповідаючи на питання про суть своєї теорії, сказав: «Суть така: раніше вважали, що якщо яким-небудь чудом усі матеріальні речі зникли б раптом, то простір і час залишилися б. Відповідно ж до теорії відносності, разом з речами зникли б і простір, і час». Своєрідність просторово-часових відносин у біосистемах полягає в тому, що біологічний час виражає часові відносини подій, що мають місце у просторі біологічного годинника. Соціальний простір – частина біосфери, космосу і характеризується людським сенсом. Соціальний час – це форма реального руху людського суспільства.

Пізнання і свідомість взаємопов’язані. Свідомість існує у формі знання. Пізнання – те як людина освоює світ. Свідомість є відображенням, а спосіб свідомості є знання, то і пізнання є відображенням, в результаті взаємодії суб’єкта та об’єкта.

Суб’єкт пізнання – людина, об’єкт - те що вона вивчає.

Процес пізнання – процес взаємодії об’єкта і суб’єкта, при якій суб’єкт, взаємодіючи з об’єктом через органи чуття отримує певну інформацію про основні властивості об’єкта і формує у пам’яті образ об’єкта. Образ і об’єкт повинні співпадати. Образ повинен відповідати об’єкту.

Пізнання носить суспільно-історичний характер. За структурою пізнання поділяється на чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, включає істину та практику.

Чуттєве пізнання – основа знання. Пізнання має 3 форми: 1)Відчуття, 2)Сприймання, 3)Уявлення.

Відчуття – з нього починається буття, Відчуття – результат дії предметів на органи чуття людини, внаслідок чого виникають знання про окремі властивості предметів.

Сприймання – продовження відчуттів в усій їх сукупності. У людини формуються знання про предмет в цілому сукупність всіх його властивостей, і в свідомості виникає цілісний образ предмета, що дозволяє відрізнити один предмет від іншого.

Уявлення – відтворення в пам’яті того, що раніше відчувалися і сприймалися.

Крім чуттєвого є ще раціональне пізнання – логіка людської думки (абстрактне мислення), що дозволяє вивчити те, з чим безпосередньо не взаємодіяла людина. Раціональне пізнання має 3 форми:

1)Поняття, 2)Судження, 3)Умовивід.

Поняття – форма думки, що відображає загальні властивості предметів і виражається терміном. На основі понять людина роздумує, аналізує, виражає думки і знання.

Судження – форма думки, в якій щось стверджується та заперечуються. Вони виражаються реченнями, словосполученнями.

Умовивід – висновок, зроблений на основі двох або декількох суджень.

Дата добавления: 2015-04-24