Причини змін загальної суми власних оборотних коштів підприємства

Аналіз наявності власних оборотних коштів підприємства. Забезпеченість власними оборотними коштами

Аналіз стану оборотних коштів підприємства передбачає виконання наступних дій:

· оцінку відхилення суми оборотних коштів від їх планової (нормативної) величини, що є фактично оцінкою забезпеченості підприємства оборотними коштами,

· аналіз причин, що обумовили зміни загальної суми власних оборотних коштів і причин формування надлишку (нестачі) власних оборотних коштів.

· аналіз іммобілізації оборотних коштів підприємства.

· Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами

§ Абсолютна фінансова стійкість МЗ<ВОК. Це означає, що усі матеріальні запаси і витрати повністю покриваються власними оборотними коштами, а підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування. Подібна позиція не тільки практично не зустрічається, вона є у певній мірі програшною, оскільки не використовує переваг фінансового леверіджу.

§ Нормальна фінансова стійкість ВОК<МЗ<(ВОК+КК+КЗ). У даній ситуації підприємство використовує нормальні власні й залучені джерела фінансування.

§ Нестійке фінансове положення МЗ=(ВОК+КК+КЗ+Д), де Д – джерела, що перекривають нестачу звичайних джерел фінансування матеріальних запасів і витрат.

§ Кризове фінансове положення МЗ>(ВОК+КК+КЗ+Д) – підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покриваються кредиторською заборгованістю і простроченими позиками.

ВОК = Власний капітал – Необоротні активи.

Наявність ВОК, добто його додане значення є мінімальною умовою фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення ВОК (інші назви цього показника – робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємтва та його короткостроковими зобовязаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобовязань та необоротними активами. Отже, ВОК є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобовязань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими. Показник ВОК характеризує ту частину власного капіталу підприємства, ка є джерелом покриття поточних активів.

Причиною зменшення величини ВОК за певний період можуть бути: ріст необоротних активів (наприклад, додаткова купівля устакування або ж його покращення або оновлення, що призвело до збільшення вартості необоротних активів). Також на величину ВОК обротних коштів впливає величина оборотних активів. Останні в свою чергу змінюються відповідно за умови зростання або зменшення запасів (виробничих запасів, запасів готової продукції тощо), зменшення або збільшення дебіторської заборгованності.

Також причиною зміни величини ВОК може стати зростання короткострокової дебіторської заборгованності (наприклад, таких її статтей, як кредити банків, кредиторська заборгованність або будь які зміни в поточних зобовязаннях за розрахунками та довгостроковими зобовязаннями). Зростання кредиторської заборгованності зменшує величину ВОК, і навпаки.

Наступним фактором зміни ВОК підприємства може стати зміна Власного капіталу підприємству. Його зростання, наприклад, за рахунок додаткової емісії або збільшення статті нерозподілений прибуток, призведе до збільшення ВОК. В той же час зменшення власного капіталу відповідно зменшить ВОК.

7. Сутність та причини банкрутства підприємства.

У практиці розвитку країн із ринковою економікою банкрутство виступає як механізм регулювання та саморегулювання економіки і, насамперед, дотримання виконання зобов'язань суб'єктами господарювання

Банкрутство, як елемент ринкових відносин, стало реальністю і сучасної української економіки. Сьогодні ще багато керівників не хочуть вірити в те, що їхні підприємства можуть бути визнані банкрутами. Таке ставлення пояснюється тим, що протягом попередніх десятиліть економіка розвивалася не за законами ринку, а була наслідком тогочасної державної політики, негативними особливостями якої, зокрема, є:

- довготривалий період функціонування господарюючих суб'єктів у середовищі централізованого розподілу та планування;

- велика питома вага в економіці підприємств-гігантів, що спеціалізувалися на випуску певних видів продукції;

- дуже високий процент морального і фізичного зносу основних фондів на багатьох вітчизняних підприємствах, зокрема, висока питома вага в активах застарілого обладнання і техніки.

Усе перелічене вище визначило особливу схильність вітчизняних господарюючих суб'єктів до кризових явищ, що виявилося у втраті фінансової стійкості, виникненні неплатоспроможності і, як наслідок, у банкрутстві.

Існують різні підходи до визначення терміну банкрутства. Так, Шеремет А. Д. [138] під банкрутством суб'єкта господарювання розуміє його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання. Банкрутство є наслідком розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу суб'єкта господарювання, результатом його неефективної цінової, інвестиційної і фінансової політики.

Білоліпецький Н. П. дає визначення банкрутства суб'єкту господарювання, як його крах, викликаний технічно або фізичною нездатністю суб'єкта господарювання погасити взяті на себе фінансові зобов'язання. Банкрутство суб'єкта господарювання — це стан, коли реальна ринкова вартість активів фірми нижче суми її зобов'язань [35].

На думку Скворцова М. М., банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства, що виявляється у перевищенні витрат на виробництво продукції над виторгом від її реалізації [109].

Константінова А. В. зазначає, що поняття банкрутства характеризується різними його видами [72]. Вона виділяє реальне, технічне, навмисне та фіктивне банкрутство та пояснює кожне з цих понять (рис. 9.1).

Афанасьев Р. звертає увагу на необхідність законодавчо закріпити у господарському праві поняття «фіктивне банкрутство» та «навмисне банкрутство», адже застосовуються вони лише в кримінальному праві України [28]. Стаття 156-3 Кримінального кодексу України «Фіктивне банкрутство» визначає його як свідомо неправдиву заяву громадянина-засновника або власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи — суб'єкта підприємницької діяльності, про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів та зобов'язань перед бюджетом.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб:

- підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

- найманих працівників, з якими, у першу чергу, мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;

- підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство — складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень.

Отож, банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

8. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток — це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції:

оцінки підсумків діяльності підприємства;

розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємство м і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою);

джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Отже, у зростанні прибутку заінтересовані як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб’єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:

- систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;

- виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

- вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

- виявлення резервів збільшення прибутку;

- розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку (дивись у додатках), фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати» (табл. 7.1), декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Дата добавления: 2015-04-24