Методи оцінки інвестиційних проектів: період окупності, чиста теперішня вартість, внутрішня норма прибутковості, індекс прибутковості

Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів.

Основний принцип, на якому базується метод оцінки інвестиційних проектів оцінює майбутні надходження грошових засобів в умовах теперішнього часу за рахунок дисконтування кожного з надходжень грошових засобів до його теперішньої вартості.

Існує два підходи до оцінки програми капіталовкладень:

- Без використання принципу дисконтного грошового потоку (DCF);

- Із застосуванням принципу дисконтного грошового потоку (DCF).

Тут, оскільки розглядається вартість інвестиційних проектів, доцільно згадати те, як їх прибутковість співвідноситься з вартістю капіталу фірми.

2.а. Точка розриву нерозподілених прибутків.

Якщо компанія буде збільшувати капітал, намагаючись водночас підтримати певну його структуру, а саме співвідношення між боргом, привілейованими акціями та власним капіталом, то певний час вартість кожного додатково отриманого долара буде дорівнювати граничній вартості капіталу - MCC. Однак настає момент, коли WACC все ж таки починає зростати.

Цей момент настає тоді, коли разом із збільшенням капіталу в цілому за умов підтримання його структури, фірма вичерпує можливості зростання нерозподіленого прибутку, оскільки на відміну від інших джерел, використання саме цього обмежується фактичною прибутковістю виробництва. Отже тому, що вартість акцій нового випуску вища за вартість нерозподілених прибутків, гранична вартість капіталу починає зростати.

Це і є точкою розриву нерозподілених прибутків (break-even point).

На графіку MCC буде стільки точок розриву, скільки разів буде спостерігатися підвищення вартості одного з компонентів капіталу. Кожен раз BP визначається відношенням валової суми даного типу капіталу {меншої вартості}до його долі у структурі капіталу.

Прибутковість інвестиційних проектів, напроти, буде зростати більш високими темпами (звичайно, це відносно), що означає, що серед всього портфелю проектів знайдеться незначна кількість таких, що їх прибутковість буде вищою за поточну вартість капіталу. Саме з цієї точки усі наступні проекти можуть бути прийняті.

Розглядати ті, що мають прибутковість меншу за WACC немає сенсу, оскільки зрозуміло, що їх впровадження призведе до втрат навіть за умов отримання бухгалтерського прибутку.

Одним з самих поширених і простих методів оцінки є метод періоду окупност і. Він розраховує кількість років, потрібних для того, щоб дохід від інвестиції покрив витрати на неї. Цей метод у простому вигляді не використовує дисконтування і всі рухи грошових засобів оцінюються однаково.

Можна проілюструвати це наступним чином: Інвестиції складають $1000, очікуваний рух грошових засобів у майбутньому складе

Роки	Рух грошових засобів	Кумулятивний рух грошових засобів	Залишки не покритих витрат
A	B	C	D
			-800
			-500

На третьому році кумулятивний рух грошових засобів буде дорівнювати інвестиціям. Отже, період окупності - 3 роки. Якщо керівництво вважає це прийнятним періодом, то здійснюється капіталовкладення. Звичайно керівництво намагається не ризикувати і тому здійснює програму з найкоротшим періодом окупності. Хоча метод окупності і є корисним інструментом, у сумнівних ситуаціях завжди потрібно використовувати цей метод разом із одним з методів дисконтування.

Модифікований період окупності має таку ж саму процедуру, але колонка В розраховується як дисконтний грошовий потік.

чиста теперішня вартість,

внутрішня норма доходу,

Проста форма прибутковості (індекс приб-ті)

26. Аналіз рентабельності капіталу.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку, одержаний на кожну гривню власних коштів і визначається як відношення прибутку до середнього розміру власного капіталу підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

27. Аналіз собівартості продукції.

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

• оцінка обґрунтованості та напруженості плану за собівартістю продукції, витратами виробництва й обігу;

• визначення динаміки та ступеня виконання плану за собівартістю;

• виявлення факторів, що впливають на динаміку показників собівартості та виконання плану по них, величини і причин відхилення фактичних витрат від планових;

• оцінка резервів зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції здійснюється за такою схемою:

1) визначають абсолютні та відносні відхилення показників собівартості від аналогічних показників плану і минулих років;

2) здійснюють оцінку зміни структури собівартості, визначають відхилення частки окремих статей витрат від аналогічних даних плану і минулих років, розраховують вплив цих відхилень на підсумковий показник. Разом з тим виділяють статті втрат, що мають найбільшу частку в собівартості, і статті витрат, по яких відбулися суттєві зміни. Характерною особливістю цього розділу аналізу є те, що статті витрат у цьому разі виступають і як фактори, які впливають на зміну собівартості, і як окремі компоненти, які формують її структуру;

3) визначають рівень витрат на 1 грн. товарної продукції, який характеризує їх окупність, здійснюють аналіз динаміки цього показника та оцінку факторів, що впливають на його рівень.

28. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Дата добавления: 2015-04-24