Білет №11

1. Київська поетична школа Творчість М.Воробйова, В.Кордуна. Естетичні засади у групування.

Київська школа поезії — літературне угруповання українських поетів покоління після шестидесятників що (Київ, 1964-1972). До угруповання входили Василь Голобородько, Віктор Кордун, Василь Рубан, Микола Воробйов, Михайло Саченко, Валентина Отрощенко, Надія Кир’ян, Михайло Григорів, Іван Семененко, Станіслав Вишенський та Валерій Ілля. Назва групи виникла у 1969 і походить від того, що її членами були студенти філологічного та філософського факультетів Київського університету.

Радянська влада з підозрою ставилася до цього, як загалом до будь-якого україномовного неформального об'єдання, тож невдовзі з університету було виключено Василя Рубана, Віктора Кордуна, Михайла Саченка, Надію Кир'ян, Миколу Воробйова. Василя Голобородька було виключено з Луганського педінституту. Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун та Михайло Григорів 1997 відділилися від групи й інколи саме цих 4 поетів називають представниками Київської школи [1].

Для поезії Київської школи характерна модерністська естетика на відміну від домінантного на той час соцреалізму в СРСР.

Творчі принципи

Повернення до найпервісніших елементів і структур української міфологічної свідомості

Трансформація давнього міфологічного мислення в образах сучасної поезії

Повернення до лексичних першоджерел, розвинення їх до поетичних символів

Зосередження уваги на темах «природа», «людина», «всесвіт»

Органічність творення без оцінок власних почуттів та почуттів інших

Деяка недомовленість, що передбачає співтворчість читача

Відсутність дискурсивної мови

Пошук і відродження давньої поетичної традиції, що існувала до привнесення в Україну силабо-тонічної системи римованого віршування. Розвиток українського вільного вірша. Верлібр як принцип поетичного творення.

Мико́ла Пана́сович Воробйо́в (*12 жовтня 1941, Мельниківка) — поет, представник Київської і Лаврської шкіл, маляр. Характеристика творчості Микола Воробйов тяжіє до медитативно-образних методів нарації у віршуванні, близьких до японської школи «хайку» та китайської поетики епохи Тан. Поетика Воробйова насичена кольоровими екстраполяціями, символічними парадоксами, характерними для ранніх (art nouveau) періодів модерністського дискурсу. Метод та образні ряди Воробйова стали своєрідним фундаментом для деяких феноменів сучасного НМ-дискурсу в українській літературі, зокрема для поезії Василя Герасим'юка, Ярослава Довгана, «Нової деґенерації». Одночасно концептуальна складова поетики Воробйова зупинена на межі неігрової потреби модернізму.

Кордун Віктор Максимович (20 серпня 1946 року, с. Васьковичі — 3 вересня 2005 року, Київ) — український поет. Один з найяскравіших представників Київської школи поезії.

Твори

«Земля натхненна» (1984)

«Пісеньки з маминого напрестка» (1986)

«Славія» (1987)

«Кущ вогню» (1990)

«Сонцестояння» (1992)

«Трава над травою» (2005). — К.: Неопалима купина, 176 с.

Видавалися книги в перекладі німецькою мовою — «Kryptogramme» (1996) та «Weisse Psalmen» (1999), а окремі збірки — багатьма мовами світу.

2. Ідейно-художні концепти романів М.Матіос «Солодка Даруся» «Мама Маріца - дружина Христофора Колумба», «Москалиця».

Про зміст «Москалиця». Твір, сповнений слів народної мови та історії. Твір написано у якомусь наче пісенному стилі, але дуже життєво. Жила собі Катрінка, яка залишилася без чоловіка сама із дочкою Севериною. А з часом ця дівчина Северина, або по-людським язикам названа, Москалиця – залишилася одна-однісінька у цілому світі, бо матері теж не стало. Доля Москалиці була нелегка. Вона не була традиційна в плані «чоловік-сімя-діти»… І хто зна чи в тому було її щастя, чи навпаки. Історія Москалиці несе в собі, як мені здалося, декілька основних думок. Перша – про те, що народна медицина і з давнини знані поради у стократ кращі за будь-яку аптеку. Друга – щодо того, що людський світ жорстокий по своїй суті. Третя – про те, що усім нам буде дано по справам нашим. Адже нічого не лишається непоміченим. І якщо у земному житті чогось не трапилось, то нічого не забудеться навіть там, на тому світі. Що стосується усіх інших думок, то вони залишили дуже індивідуальне враження. Тому я їх не можу розказувати цілому світу навіть на сторінках свого рідного блогу. Про зміст «Мама Маріса – Дружина Христофора Колумба». Твір закарбовується у пам’яті. У літературі є багато нетипових і типових історій, але ця історія про дитину, хвору на хворобу Дауна є настільки зворушливою, що при перечитуванні залишитися байдужим неможливо. З одного боку хочеться відкласти книгу, адже у житті й без того вистачає суму, але з іншого боку пісенний стиль Марії Матіос не дозволяє залишити непрочитаними 64 сторінки твору. Усі люди знають, що хвороба Дауна – це горе. Проте висвітлення життя матері, яка ростить свого Христофора із таким діагнозом – це пізнання болючого невідомого, яке існує поряд з нами в той час, як ми – звичайні та здорові люди, ходимо на роботу, святкуємо події та відвідуємо кіно.

Дата добавления: 2015-04-24