Сичужний фермент 1 страница

Протеази

Протеази в основному використовують для відокремлення залишків м’яса від кісток, а також для надання м’ясу ніжності.
Застосування ферментних препаратів у процесі переробки м’яса дозволяє значно прискорити ряд біохімічних реакцій

Застосування ферментних препаратів у процесі переробки м’яса дозволяє значно прискорити ряд біохімічних реакцій та відкриває цікаві перспективи модифікації та інтенсифікації процесів переробки, прискорюючи пом’якшення та збільшуючи ніжність тканин. У м’ясній промисловості використовують три групи ферментів: натуральні м’ясні, натуральні мікробіологічного походження та виділені з рослинних і тваринних джерел.

Телячий сичужний фермент відіграє важливу роль у приготуванні сиру. У сироварінні сичужний фермент виконує дві функції. Він розщеплює каппа-казеїн, який ініціює коагуляцію молока і процес виготовлення сиру, а також спричиняє реакції гідролізу протеїнів молока необхідні для формування смаку та аромату сиру. Більш того, сичужний фермент впливає на процес дозрівання, оскільки він зберігає деякі зі своїх початкових властивостей у готовому продукті.

Телячий сичужний фермент отримують шляхом екстракції з четвертого відділу шлунка телят, які харчувались лише молоком і молочними продуктами і визнані придатними для споживання людиною. Екстракт сичужного ферменту очищають за допомогою фільтрації, а потім пропускають через бактеріальний фільтр і зберігають у стерильних умовах.

Двома активними компонентами телячого сичужного ферменту є хімозин і пепсин, стандартне співвідношення яких – 80 і 20 % відповідно – воно визначається початковою якістю телячих шлунків.Активність сичужного ферменту залежить від чинників технологічних умов виробництва.

59.скласти електронну формулу будови аніону Сl

Сl 1s ²2s ²2p ⁶3s ²3p⁵

60)Вода в харчових продуктах:стан води,масова частка води в різних харчових продуктах,вплив вмісту вологості на термін зберігання харчових продуктів.

Вода -важливий компонент харчових продуктів. Вона присутня в рослинних і тваринних продуктах ях середовище і розчинник,зумовлює їх консистенцію,структуру і впливає на зовнішній вигляд,смак та термін зберігання.

Вода є активним учасником розчинення,набухання,гідратації,гідролізу. Ці явища мають велике значення в технологічних процесах виготовлення харчових продуктів та мають великий вплив на термін їх зберігання.

Активність води(aw)- це відношення тиску пари води над даним продуктом до тиску пари над чистою водою при тій же температурі. По величині активності води виділяють:

-продукти з високою вологість (aw=1,0-0,9)

-продукти із проміжною вологість (aw=0,9-0,6)

-продукти із низькою вологістю (aw=0,6-0,0)

Вміст вологи у харчових продуктах:

М'ясо-65/75%, молоко 87%,фрукти та овочі 79/90%,хліб 35%,мед 20%,вершкове масло 16/18%,борошно 12/14%,соки-пиво 87/90%,сир 37%,каВа(зерна обсмажені)5%.

Активність води(aw),в харчових продуктах:

Фрукти 90-95% aw 0.97

Яйця 70-80% aw 0.97

М ясо 60-70% aw 0.97

Сир 40% aw 0.96

Хліб 40-50% aw 0.95

Борошно 16-19% aw 0.80

Цукор 0-0.15 aw 0.10

Активність води і стабільність харчових продуктів тісно пов язані:

-у продуктах з низькою вологістю можуть відбуватися процеси окиснення жирів,не ферментативне потемніння,псування,спричинене ферментами.Активність мікроорганізмів мінімальна.

-У продуктах з проміжною вологістю можуть відбуватися різні процеси, в тому числі за участю мікроорганізмів.

-У продуктах з високою вологістю мікроорганізми відіграють значущу роль у псуванні

Зменшення вмісту вологи (висушування)продукту,без втрати бажаних властивостей може подовжити термін його зберігання(сухе молоко,сухофрукти,розчинні продукти)

61.Функції вуглеводів в організмі людини

Найважливішими хімічними сполуками живих організмів є вуглеводи. Вони широко поширені в природі, в рослинному світі вони складають 70-80% з розрахунку на суху речовину, у тварин зміст значно менше - 2% маси тіла. Роль їх надзвичайно важлива, що і підтверджується різноманітними функціями, виконуваними вуглеводами:
Енергетична - головний вид клітинного палива, основне джерело енергії для організму. Вуглеводи служать основним джерелом енергії для організму, забезпечуючи його на 60%. Для діяльності мозку - єдиним постачальником енергії є глюкоза. При повному розпаді 1 г вуглеводів виділяється 4,1 ккал.
Пластична - входять до складу оболонок клітин і субклітинних утворень, містяться у всіх органах і тканинах.
Функція запасних поживних речовин. Вуглеводи мають здатність накопичуватися в організмі у вигляді крохмалю в рослин і глікогену (печінка, м'язи) у тварин.
Захисна функція - в'язкі секрети, які виділяються різними залозами оберігають стінки порожніх органів від механічних пошкоджень і проникнення патогенних бактерій.
Регуляторна функція - такий вуглевод як клітковина бере участь у перистальтиці кишечника.
Специфічна функція - проведення нервових імпульсів, утворення антитіл.
По хімічній природі вуглеводи це органічні речовини складаються з вуглецю, кисню і водню в співвідношенні 1:2:1. Їх поділяють на:
Моносахариди - прості цукри, що складаються з однієї молекули. Серед них розрізняють тріози, тетрози, пентози, гексози.
Олігосахариди - молекули яких містять від 2 до 10 залишків моносахаридів, з'єднаних глікозидними зв'язками (сахароза).
Полісахариди - високомолекулярні вуглеводи, що складаються з великого числа моносахаридів (крохмаль, глікоген).

64.Білкі.Вміст білків в харчових продуктах.

Білки — складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками.

До складу білків входять 20 a -амінокислот. За біологічним значенням амінокислоти поділяються на замінні та незамінні. Незамінних амінокислот 8-(валін,лейцин,ізолейцин,треонін,лізин,метіонін,фенілаланін,триптофан).Вони не можуть синтезуватися організмом людини і повинні надходити з їжею. Дві амінокислоти-аргінін і гістидин незамінні для дитячого організму,у дорослих вони частково синтезуються.

Вміст білків у харчових продуктах

Сир 22-29% Соя 33-40%

М'ясо 14-20% Горох 23-30%

Риба 13-18% Пшениця 12-16%

Яйця 12-13% Жито 9-17%

Хліб 6-8% Рис 8-11%

Молоко 3-4% Картопля 1.5-2.0%

Плоди свіжі 0,5-1,5% Борошно пшеничне 9.5-15%

Овочі свіжі 1,0-4,8%

Вміст білка у тканинах тварин і в рослинах

М’язи 18-23% Насіння 10-13%

Печінка 18-19% Стебло 1.5-3.0 %

Легені 14-15% Листя 1.2-3.0%

Нирки 16-17% Корні 0.5-3.0%

Мозок 7-9% Плоди 0.3-1.0%

Основним джерелом азоту,що засвоюється людиною,є амінокислоти білків їжі,тому білки незамінні в раціоні харчування,добова потреба в повноцінному білку складає 80-90г (не менше 1г на 1кг маси тіла).

65.Функції ліпідів в організмі людини:

Енергетична-є джерелом енергії для організмів. При окисненні 1г жиру виділяється приблизно 38 кДж енергії.

Захисна-захищають внутрішні органи від пошкодження,є добрими термоізоляторами.

Пластична – є складовою частиною клітинних мембран,містяться в органелах клітин.

Субстратна – беруть участь у численних метаболічних процесах,які зумовлюють перетворення інших речовин.

Регуляторна-нормалізують водний обмін(в екстремальних умовах є джерелом води),впливають на стан нервової системи,функції сальних залоз.

66.Скласти електронну формулу будови катіонів Mg ²⁺. Біохімічна роль магнію. Вміст магнію в харчових продуктах.

Електронная формула Mg - 1s ²2s ²2p ⁶3s ²

Магній бере участь у багатьох процесах, що відбуваються в організмі - у виробленні енергії, засвоєнні глюкози, передачі нервового сигналу, синтезі білків, побудові кісткової тканини, регуляції розслаблення і напруження судин і м'язів. Він надає заспокійливу дію, знижуючи збудливість нервової системи і посилюючи процеси гальмування в корі головного мозку, виступає як протиалергічний та протизапальний чинник, захищає організм від інфекцій,беручи участь у виробленні антитіл, відіграє значну роль у процесах згортанні крові, регуляції роботи кишечника, сечового міхура і передміхурової залози.

Найбільше магнію міститься в кістковій тканині. У той же час у кожній клітині є сліди магнію. Усі життєві прояви клітин - обмін речовин (метаболізм), синтез білка, ділення клітин і так далі - неможливі без його присутності.
Добова потреба дорослої людини в магнії в середньому становить: для чоловіків - близько 400 мг, для жінок - 300 мг, для вагітних - 450 мг. При деяких хворобах потреба в магнії збільшується. Так, наприклад, у людей, страждаючих серцево-судинними хворобами, жовчнокам'яною хворобою, підвищеною дратівливістю і агресивністю, ослабленням імунітету і депресією, потреба в ньому може зрости удвічі і навіть утричі.

Ми отримуємо магній з їжею і питною водою, але тільки з жорсткою, де магнію багато (в м'якій воді магнію мало). Найбільш багаті магнієм хліб з цілісного зерна (122 мг на 100 г продукту), висівки (350), горіхи (100-200), гречана крупа (150), гречаний мед (250), вівсянка (130), соя (370), квасоля (230). Найбільше магнію в какао - 440 мг на 100 г продукту. Міститься магній і у свіжих, в овочах,які не піддалися обробці (в середньому близько 30 мг на 100 г продукту). При варінні овочів він вимивається, багато його втрачається і при їх чищенні, оскільки в основному він знаходиться під кожурою. Взимку додатковим джерелом магнію можуть стати сухофрукти, особливо курага, родзинки, чорнослив, фініки.

68.Перетворення вуглеводів в процесі технологічної обробки.

При нагріванні крохмалю з невеликою кількістю води відбувається його клейстеризація, яка починається при температурі 55-60 С і прискорюється з підвищенням температури до 100 С. При тепловій обробці картоплі клейстеризація крохмалю відбувається за рахунок вологи, що міститься в самій картоплі.

При випічці виробів з тіста крохмаль клейстеризуєтся за рахунок вологи, що виділяється згорнутими білками клейковини. Аналогічний процес відбувається при варінні попередньо набряклих у воді бобових. Крохмаль, що міститься в сухих продуктах (крупах, макаронних виробах), клейстеризуется при варінні за рахунок поглинання вологи навколишнього середовища, при цьому маса продуктів збільшується.

Сирий крохмаль не засвоюється в організмі людини, тому всі крахмаловміщуючі продукти вживають в їжу після теплової обробки. При нагріванні крохмалю понад 110 С без води крохмаль розщеплюється до декстринів, які розчиняються у воді. Декстринізація відбувається на поверхні виробів, що випікаються при утворенні скоринки, підсмажуванні крупи, запіканні макаронних виробів.

Сахароза, що міститься в плодах і ягодах, при варінні під дією кислот розщеплюється з утворенням глюкози і фруктози. При нагріванні сахарози вище 140-160 С вона розпадається з утворенням темноокрашених речовин. Цей процес називається карамелізацією, а суміш продуктів карамелізації використовується для підфарбовування супів, соусів і кондитерських виробів.

Теплова обробка сприяє переходу протопектину, що скріплює рослинні клітини між собою, в пектин. При цьому продукти набувають ніжну консистенцію і краще засвоюються. На швидкість перетворення протопектину в пектин впливають такі чинники:

-властивості продуктів: у одних протопектин менш стійкий (картопля, фрукти), в інших більш стійкий (бобові, буряк, крупи);
-температура варіння: чим вона вища, тим швидше йде перетворення протопектину в пектин;
-реакція середовища: кисле середовище уповільнює цей процес, тому при варінні супів картоплю не можна закладати після квашеної капусти або інших кислих продуктів, а при замочуванні бобових не можна допускати їх закисання.

Клітковина - основний структурний компонент стінок рослинних клітин - при тепловій обробці змінюється незначно: вона набухає і стає пористі.

69. Функції білків в оганізмі людини.

Білки - незамінний будівельний матеріал. Однієї з найважливіших функцій білкових молекул є пластична. Усі клітинні мембрани містять білок, роль якого тут різноманітна. Кількість білка в мембранах складає більш половини маси.

Багато білків мають скорочувальну функцію. Це насамперед білки актин і міозин, що входять у м'язові волокна вищих організмів. М'язові волокна - міофібрили - являють собою довгі тонкі нитки, що складаються з рівнобіжних більш тонких м'язових ниток, оточених внутрішньоклітинною рідиною. У ній розчинені аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), необхідна для здійснення скорочення, глікоген - живильна речовина, неорганічні солі і багато інших речовин, зокрема кальцій.

Велика роль білків у транспорті речовин в організмі. Маючи різні функціональні групи і складну будівлю макромолекули, білки зв'язують і переносять зі струмом крові багато з'єднань. Це насамперед гемоглобін, що переносить кисень з легень до кліток. У м'язах цю функцію бере на себе ще один транспортний білок - міоглобін.

Ще одна функція білка - запасна. До запасних білок відносять ферритин - залізо, овальбумін - білок яйця, казеїн - білок молока, зеїн - білок насінь кукурудзи.

Регуляторну функцію виконують білки-гормони

Гормони - біологічно активні речовини, що впливають на обмін речовин. Багато гормонів є білками, чи поліпептидами окремими амінокислотами. Одним з найбільш відомих білків-гормонів є інсулін. Цей простий білок складається тільки з амінокислот. Функціональна роль інсуліну багатопланова. Він знижує зміст цукру в крові, сприяє синтезу глікогену в печінці і м'язах, збільшує утворення жирів з вуглеводів, впливає на обмін фосфору, збагачує клітки калієм. Регуляторною функцією володіють білкові гормони гіпофіза - залози внутрішньої секреції, зв'язаної з одним з відділів головного мозку. Він виділяє гормон росту, при відсутності якого розвивається карликовість. Цей гормон являє собою білок з молекулярною масою від 27000 до 46000.

Одним з важливих і цікавих у хімічному відношенні гормонів є вазопресин. Він придушує сечоутворення і підвищує кров'яний тиск. Вазопресин - це октапептид циклічної будівлі з бічним ланцюгом:

Регуляторну функцію виконують і білки, що містяться в щитовидній залозі - тіреоглобуліни, молекулярна маса яких близько 600000. Ці білки містять у своєму складі йод. При недорозвиненні залози порушується обмін речовин.

Інша функція білків - захисна. На її основі створена галузь науки, названа імунологією.

Останнім часом в окрему групу виділені білки з рецепторною функцією. Є рецептори звукові, смакові, світлові й ін. рецептори.

Варто згадати і про існування білкових речовин, що гальмують дію ферментів. Такі білки володіють інгібіторними функціями. При взаємодії з цими білками фермент утворить комплекс і утрачає свою активність чи цілком частково. Багато білків - інгібітори ферментів - виділені в чистому виді і добре вивчені. Їхні молекулярні маси коливаються в широких межах; часто вони відносяться до складних білок - глікопротеїдам, другим компонентом яких є вуглевод.

Якщо білки класифікувати тільки по їхніх функціях, то таку систематизацію не можна було б вважати завершеної, тому що нові дослідження дають багато фактів, що дозволяють виділяти нові групи білків з новими функціями. Серед них унікальні речовини - нейропептиди (відповідальні за найважливіші життєві процеси: сну, пам'яті, болю, почуття страху, тривоги).

70.Скласти електронну формулу будови катіону Zn²⁺ .Біохімічна роль цинку.

1s ²2s ²2p ⁶3s ²3p⁶4s ²3d¹⁰

Цей d-елемент один з найпоширеніших мікроелементів організму, після феруму. Вміст в організмі – 1-2,5 г, з них – 30% у кістках, 60% - у м’язах. Нині відомо більше 40 різних ферментів, які містять у своїй структурі Zn. Цинк входить до складу білків, бере участь у метаболізмі нуклеїнових кислот, відіграє важливу роль у функціонуванні клітин головного мозку. Цей елемент сприяє росту, впливає на стан статевої функції, бере участь у процесах росту й оновлення волосся, впливає на стан шкіри. Необхідно враховувати здатність цинку підвищувати загальний енергетичний обмін, посилювати захисні функції організму, а також впливати на процеси кровотворення та забезпечення зору. Цинк є важливим регулятором функцій нервової системи.

Найбільший вміст цинку в м’ясних продуктах (20-60 мкг/кг) і молочних (3-5 мг/кг) продуктах, хоча вміст цинку в крупах і горіхах також значний. Надмірне надходження та накопичення цинку у кількостях, що перевищують ГДК, призводить до різних патологій дихальних шляхів, внутрішніх органів. Добова потреба становить 12 мг.

86.Скласти рівняння реакції утворення дипептиду аланін-триптофану..

87.Вимоги до реакцій в обємному аналізі.

В об'ємному аналізі робочий розчин добавляють у точно еквівалентній кількості (у ваговому вводять надлишок реактиву-осаджувача).

В об'ємному аналізі використовують не тільки реакції осадження (як це має місце у ваговому аналізі), а й реакції окислення відновлення, комплексоутворення та інші.

Хімічні реакції в об'ємному аналізі мають відповідати певним вимогам:

а)реакції повинні відбуватися стехіометрично, тобто згідно з рівнянням;

б)робочий розчин реактиву повинен реагувати тільки з речовиною, яку визначають, тобто не повинно відбуватися побічних реакцій;

в)реакції між робочим розчином і розчином речовини, яку визначають, мають відбуватися швидко.

88. Способи очистки питної води.

Найбільш ефективними на сьогоднішній день є знезалізнення, пом'якшення та ультрафіолетова стерилізація. Нинішня практика очищення води від надлишків домішок металів застосовує аерування, каталітичне окислення, іонний обмін і фільтрацію за допомогою мембрани.

Аерування ( або, кажучи простіше, окислення киснем) застосовується лише у промислових масштабах. Для того, щоб окислити, відстояти і потім ще профільтрувати воду у такий спосіб, будуть потрібні дуже великі резервуари для води і чимало терпіння, щоб дочекатися закінчення процесу.

Метод іонного обміну - очищення води за допомогою природних іонітів. Природні або штучні смоли, які використовуються у цьому методі очищення, «забирають» у металів вільні іони, підміняючи їх натрієм і, утворюють, таким чином, нешкідливу для організму і побутових приладів натрієву сіль. Хоча, на практиці і цей метод виявляється технологічно складним у застосуванні.

Мембранний. Приймаючи до уваги її надзвичайно високу якість очищення води від найрізноманітніших забруднювачів, вважати мембрану ще і панацеєю проти заліза, напевно, буде несправедливо. Її поверхня більш схильна до засмічення, а значить і передчасного виходу з ладу, ніж гранульована середа каталізаторного окислювача.

Ультрафіолетові стерилізатори нейтралізують всі відомі хвороботворні мікроорганізми, а також характеризуються великим запасом надійності.

Автоматичний пом'якшувач являє собою пластиковий корпус з керуючим блоком (клапаном) і баком для приготування та зберігання регенеруючого розчину.

фільтри – пом’якшувачі, крім свого основного призначення, можуть бути використані для видалення з води заліза та марганцю, важких металів, органічних сполук, а також селективного видалення нітратів, нітритів, сульфідів і т.п.

89. Жири: будова, властивості, біохімічна роль.

Функції в організмі:

Енергетична. Є джерелом енергії для організмів. При окисненні 1г жиру виділяється приблизно 38кДж енергії.

Зачисна. Захищають внутрішні органи від пошкодження, є добрими термоізоляторами.

Пластична. Є складовою частиною клітинних мембран, містяться в органелах клітин.

Субстратна. Беруть участь у численних метаболічних процесах, які зумовлюють перетворення інших речовин.

Регуляторна. Нормалізують водний обмін(в екстремальних умовах є джерелом води), впливають на стан нервової системи, функції сальних залоз.

Будова:

Молекули ліпідів побудовані з різних структурних компонентів, до складу яких входять залишки спиртів, вищих карбонових кислот, а окремі групи ліпідів можуть містити залишки фосфорної кислоти, вуглеводів, азотистих основ, у зв’язку з чим єдина класифікація ліпідів відсутня.

Біохімічна роль:

Жирові та жиромісткі продукти є постійною складовою раціону людини. Жири надходять в організм з олією, вершковим маслом, маргарином, кулінарними жирами —так звані "видимі" жири, а також з рибою, м'ясом, молоком, яйцями тощо — "сховані" жири. Доросла людина повинна споживати в середньому близько 32 кг жиру в рік, половина з якого припадає на "видимі" жирові продукти.

У харчовій промисловості широке застосування має твердий жир, який одержують при гідрогенізації олії - приєднання водню до залишків ненасичених жирних кислот гліцеридів у присутності каталізаторів.

90.Реакція срібного дзеркала:

91. КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ (рН-індикатори)

Речовини, які змінюють забарвлення залежно від рН середовища. Застосовуються для фіксування кінця реакції між кислотами та основами (в основному в кислотно-основному титруванні) та інших реакцій, що супроводжуються зміною концентрації Н+-іонів, а також для вимірювання рН‑середовища колориметрично. К.-о.і. мають відповідати таким вимогам: 1) забарвлення індикатора при різних значеннях рН повинно чітко розрізнятися; 2) зміна забарвлення індикатора має відбуватися у чітко визначеному вузькому інтервалі значень рН; 3) забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним; 4) кількість титранту, необхідного для зміни забарвлення індикатора, має бути настільки малою, щоб не спотворювати результати титрування; 5) зміна забарвлення індикатора повинна мати оборотний характер.

К.-о.і. — слабкі органічні кислоти або основи, що становлять супряжену пару, кислотна та основна форма яких розрізняється за кольором. К.-о.і. — більш слабкі кислоти чи основи, ніж речовини, що титруються, тому вони вступають у реакцію з титрантом після того, як основна маса аналізованої речовини вже прореагує. Зміна забарвлення К.-о.і. пов’язана зі зміною структури їх молекул у зв’язку з віддачею чи приєднанням Н+-іонів – появою нових хромоформних груп або їх заміною.

К.-о.і. підрозділяють на: чутливі до кислот — інтервал переходу знаходиться в лужному середовищі (фенолфталеїн, алізариновий жовтий, тимолфталеїн); чутливі до основ – інтервал переходу — у кислому середовищі (метиловий жовтогарячий, бромфеноловий синій); чутливі до кислот і основ або нейтральні індикатори — інтервал переходу — в нейтральному середовищі (бромтимоловий синій, нейтральний червоний). При визначенні сильних кислот або основ використовуються практично будь-які К.-о.і., слабких кислот — К,-о.і., чутливі до кислот; слабких основ — К.-о.і., чутливі до основ. Для збільшення чіткості переходу забарвлення К.-о.і. застосовують змішані індикатори — суміші двох індикаторів, кольори яких доповнюють один одного (тимоловий синій, фенолфталеїн) або суміші індикатора і нейтрального барвника, що не змінює свого забарвлення при різних значеннях рН (нейтральний червоний, метиленовий синій).

92. Вимоги до якості питної води в Україні

Якість води в кожному конкретному випадку визначається вимогами

споживача. Якість води – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних

та бактеріологічних показників,які задовольняють вимоги споживачів.

Вимоги до якості води нормуються державними галузевими стандартами або

технічними умовами. У 1997 році Міністерство охорони здоров’я України з метою забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення затвердило Державні стандартні правила і норми „ Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопосточання ”, де сформульовані жорсткіші вимоги щодо вмісту забруднювальних речовин, які за своїм зазначенням наближаються до нормативів Всесвітньої організації охорони здоров’я. Одного дотримання гранично доступних концентрацій недостатньо для забезпечення якості води.

III. Гігієнічні вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною

3.1. Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в

епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно

захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення.

Безпечність та якість питної води за мікробіологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам

Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих

концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод.

За наявності у питній воді декількох речовин з однаковою лімітуючою ознакою шкідливості, що належать до I та II класів

небезпеки, сума відношення концентрацій (C, C,......C) кожної із речовин до відповідної ГДК не повинна перевищувати одиницю.

3.8. Орієнтовний перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води наведено у додатку 5.

Для визначення показників безпечності та якості питної води можуть також використовуватись інші атестовані методики та стандарти.

3.11. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти,

флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання,

устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері.

Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.

3.12. Термін зберігання питної води з пунктів розливу, бюветів, колодязів та каптажів джерел у тарі споживача не повинен

перевищувати 24 години за умови її зберігання у чистій закритій тарі при температурі від 5 град.C до 20 град.C в місцях, захищених

від попадання прямих сонячних променів.

3.13. Вимоги до води централізованого питного водопостачання населення (водопровідна питна вода) полягають у наступному. Під

час дослідження мікробіологічних показників водопровідної питної води в її пробах визначають загальне мікробне число, загальні

коліформи, E.coli, ентерококи. У водопровідній питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд у

розподільну мережу додатково визначають наявність коліфагів.

95.Стандартні робочі розчини в обїемному аналізі.

В об'ємному аналізі вимірюють об'єм розчину реактиву відомої концентрації, що витрачено на взаємодію з йоном, який визначають, і за рівнянням реакції обчислюють кількість речовини. В об'ємному аналізі виготовлення робочих розчинів і точне вимірювання об'єму розчинів має основне значення. Розчин реактиву відомої концентрації називається робочим, або титрованим розчином (титр виражається числом грамів речовини в 1 мл розчину).Титрування -- це процес добавляння робочого розчину до розчину речовини, яку визначають.

Титрують до досягнення точки еквівалентності, тобто моменту, коли кількість реактиву, яка є в об'ємі робочого розчину, стане еквівалентною кількості речовини, яку визначають. Точку еквівалентності встановлюють за допомогою речовин, здатних змінювати свій колір після введення робочого розчину в еквівалентній кількості. Такі речовини називають індикаторами.

Особливості об'ємного аналізу порівняно з ваговим такі:

В об'ємному аналізі робочий розчин добавляють у точно еквівалентній кількості (у ваговому вводять надлишок реактиву-осаджувача).

Дата добавления: 2015-04-24