Введение. Конфлікти демократичного суспільства

Конфлікти демократичного суспільства.

Демократичні системи, напевно, не менш конфліктні. Проте характер цих конфліктів істотно інший.

1. Ці конфлікти відкриті, явні, такі, що визнаються суспільством і державою як нормальне явище, що обумовлене конкурентним характером взаємин у більшості сфер суспільного життя.

2. У демократичних суспільствах політичні конфлікти локалізовані у власне політичній сфері. Вони не розповсюджуються на приватне життя громадян, не підпорядковують собі розвиток економіки, не визначають правил функціонування духовної сфери.

3. Оскільки в усіх соціальних груп є безліч способів вираження своїх інтересів, конфліктні ситуації характеризуються меншою' напруженістю, що зменшує небезпеку насильницького вирішення конфліктів.

4. Плюралізм думок, переконань, ідеологій дає можливість вирішити конфліктні ситуації завдяки вільній дискусії та відшукати значно більше прийнятних способів вирішення політичних конфліктів.

5. Статусні (ролеві) політичні конфлікти в демократичних режимах мають відносно менше значення, ніж конфлікти інтересів і цінностей.

6. Відкритих політичних конфліктів у демократичному суспільстві фіксується більше, ніж за тоталітарного режиму. Вони різноманітніші, що проявляється як баланс інтересів конкуруючих соціальних груп.

7. Сильною стороною демократії є також напрацювання чітких процедур і правил локалізації та врегулювання політичних конфліктів.

Усе сказане, зрозуміло, не означає, що демократія є бездоганним інструментом вирішення політичних конфліктів. Вона має свої проблеми.

У плані розмежування конфліктів у тоталітарних і демократичних режимах вітчизняні політичні конфлікти перебувають у "проміжному" положенні. Наше нинішнє суспільство несе на собі всі риси "перехідного" типу від тоталітаризму до демократії: слабкість громадянського суспільства та беззаперечне функціонування демократичних інститутів. Звідси й конфронтаційний характер сьогоднішніх політичних конфліктів, їх хаотичність, нестійкість і невідпрацьованість демократичних процедур врегулювання та вирішення. Подолання цих особливостей існуючої конфліктності є актуальним завданням як політичної еліти, так і суспільства в цілому.

Риторика в широком смысле слова есть некий тип филологического мировоззрения, который составляет часть духовной культуры человеческой цивилизации. Риторика является культурной основой знания и социальной деятельности, она позволяет человеку быть гражданином правового общества и определять форму мыслей и направления действий в будущем. Одновременно она соединяет человечество с историей культуры. Одна и та же мысль в языке выражается множеством способов, из которых может быть выбран наиболее эффективный в конкретной речевой ситуации. Кроме психологического и логического аспектов, понятие эффективности передачи информации имеет и чисто лингвистический аспект. Он связан с выбором стиля и жанра речи и с применением приемов выразительности, усиливающих восприятие текста.

Выразительность речи усиливает эффективность выступления: яркая речь вызывает интерес у слушателей, поддерживает внимание к предмету разговора, оказывает воздействие не только на разум, но и на чувства, воображение слушателей.

Из истории ораторского искусства известно, что выдающиеся мастера слова всех времен, крупные общественные и политические деятели, известные ученые, лекторы всегда уделяли большое внимание образности своих выступлений, учились использовать выразительные средства языка.

Ресурсы этих средств неисчерпаемы. Они обнаруживаются на всех его уровнях, особенно на лексическом. Это объясняется тем, что слово зачастую не только называет предмет, качество, действие, состояние, но и способно передавать отношение говорящего, его оценку, его эмоции, указывать на степень проявления признака, действия, т.е. быть экспрессивным.

В семантике многих слов русского языка заложена образность: слово называет предмет, действие, качество и одновременно передает его образ.

Особую выразительность речи придают авторские неологизмы. Они неожиданны, неповторимы, обладают прозрачностью смысла, словообразовательной структуры, эмоционально-экспрессивной окраской.

Выразительность речи во многом зависит от того, в какой степени творящий ее знаком с художественными приемами, традиционно называемыми тропами и фигурами. У меня речь пойдет о тропах.

Дата добавления: 2015-03-29