Фоновые знания и имплицитная информация

Фоновые знания - это та общая для коммуникантов информация, которая обеспечивает взаимопонимание при общении. Фоновые знания неоднородны. По степени их распространенности выделяются три вида: общечеловеческие фоновые знания, региональные и страноведческие. Фоновые знания как элемент массовой культуры, разделяются на актуальные фоновые знания и фоновые знания культурного наследия. Среди страноведческих фоновых знаний выделяется также та их часть, которая обладает свойством всеобщей (для данной этнической группы или национальности) распространенности и называется взвешенными фоновыми знаниями. Именно взвешенные страноведческие фоновые знания имеют особое значение в процессе преподавания иностранных языков, так как являются источником отбора и необходимой минимизации страноведческого материала для целей обучения.

Так же может соответствовать и иная терминология. Она связана с информатикой, в которой оперируют термином тезаурус. Он означает набор данных о какой-либо области знаний, который позволяет правильно ориентироваться в ней. Поэтому под тезаурусом можно понимать различные объемы знаний вообще. Он может быть глобальным, интернациональным, региональным, национальным, групповым и индивидуальным. Глобальный включает все знания, добытые и освоенные человеком в процессе его исторического развития. Это величайшая сокровищница мировой культуры. Региональные и национальные тезаурусы определаются исторически сложившимся объемом знаний, характерным для данной геосоциальной зоны или для данной нации. Групповые и индивидуальные занимают низшую ступень в этом делении. Их объемы ничтожно малы по сравнению с остальными. Во всех этих тезаурусах обнаруживается определенный объем знаний, который освоен во всех регионах и всеми развитыми нациями. Это и есть общечеловеческий (интернациональный) тезаурус. Какой-то частью его владеет каждый индивидуум.

В региональных и национальных тезаурусах есть известная доля сугубо национальных знаний, совладельцами которых не стали другие национальные группы.

Фоновая информация — это социокультурные сведения характерные лишь для определенной нации или национальности, освоенные массой их представителей и отраженные в языке данной национальной общности.

Содержание фоновой информации охватывает прежде всего специфические факты истории и государственного устройства национальной общности, особенности ее географической среды, характерные предметы материальной культуры прошлого и настоящего, этнографические и фольклорные понятия и т. п. — т. е

Понятие фоновой информации тесно связано с более широким и многозначным понятием имплицитной информацией. Имплицитный — подразумеваемый, невыраженный. Исследователи включают в него и прагматические предусловия текста, и ситуацию речевого общения, и основанные на знании мира, представляющие собой компоненты высказывания, которые делают его осмысленным, и импликации, и подтекст, и так называемый вертикальный контекст и аллюзии, символы, каламбуры, и прочее неявное, скрытое, добавочное содержание, преднамеренно заложенное автором в тексте.

подтекст — это имплицитный, скрытый смысл, который сосуществует с явно выраженным, эксплицитным смыслом в одном и том же высказывании и который должен быть понят рецептором.

35. Моделі процесу перекладу.

Процессом перевода или переводом в узком смысле этого термина называются действия переводчика по созданию текста перевода (собственно перевод). Процесс перевода вклю­чает, по меньшей мере, два этапа: уяснение переводчиком со­держания оригинала и выбор варианта перевода. Моделью перевода называется условное опи­сание ряда мыслительных операций, выполняя которые пере­водчик может осуществить перевод всего оригинала или неко­торой его части. Модель перевода носит условный характер, поскольку она необязательно отражает ре­альные действия переводчика в процессе создания текста пере­вода. Большинство таких моделей имеет ограниченную объяс­нительную силу и не претендует на то, что на их основе мо­жет быть реально осуществлен перевод любого текста с необ­ходимой степенью эквивалентности. Задачи модели заключают­ся лишь в том, чтобы описать последовательность действий, с помощью которых можно решить данную переводческую зада­чу при заданных условиях процесса перевода. Хотя в своей практической ра­боте переводчик может добиваться необходимого результата и каким-либо путем, не совпадающим ни с одной из известных нам моделей перевода, знание таких моделей может помочь ему в решении трудных переводческих задач.

Описание переводческого процесса с помощью моде­лей перевода включает два взаимосвязанных аспекта: 1) общую характеристику модели с указанием возможной сферы ее при­менения (объяснительной силы модели); 2) типы переводче­ских операций (трансформаций), осуществляемые в рамках модели. Модель перевода может быть преимущественно ори­ентирована на внеязыковую реальность или на некоторые структурно-семантические особенности языковых единиц. При­мером моделей первого вида может служить ситуативная мо­дель перевода, примером моделей второго вида - трансформационно-семантическая модель.

Ситуативная модель перевода - модель перевода, представляющая процесс перевода как процесс описания при помощи ПЯ той же ситуации, которая опи­сана в оригинале.

Трансформационно-семантическая модель перевода - модель перевода, пред­ставляющая процесс перевода как ряд преобразований, с помощью которых пе­реводчик переходит от единиц ИЯ к единицам ПЯ.

38. Особливості перекладу власних назв.

З точки зору перекладу всі назви можна поділити на три групи: 1) назви, де всі компоненти назви перекладаються на українську мову, 2) назви, де всі компоненти назви не перекладаються, а транс кодуються, та 3) назви, де один або більше компонентів передаються за допомогою транскодування (транслітерування або транскрибування).

До першої групи відносяться, зокрема, словосполучення, що не містять власного імені - позначення деяких навчальних закладів, громадських наукових та технічних організацій, у тому числі міжнародних, дослідницьких інститутів, лабораторій, проектів, програм тощо: School for International Training- Інститут міжнародної підготовки, University of Technology Doctoral Program -Програма підготовки докторів наук Технологічного університету, University College - Університетський коледж.

До другої групи відносяться, зокрема, назви підприємств та назви журналів Intteligent Systems- (компанія) Інтеліджент Системз, Merx International- (компанія) Меркс Інтернешнл, Аррlе Сomputers - (компанія) Еппл Комп'ютерз, Journal of Applied Mathematics- (журнал) "Джорнел оф епплайд математикc".

До третьої групи відносяться, зокрема, назви певних вищих навчальних закладів, іменних лабораторій, дослідницьких інститутів тощо;

University of Vienna Віденський університет, Simon Fraser University — університет ім. Саймона Фрейзера, University of Missoury-St. Louis — університет штату Міссурі у м. Сент-Луїс.

______________________________________________________________

Географічні назви - можливі й транслітерація, та переклад (тому що мають свою семантику). Найбільш відомі - найчастіше транслітеріруются (Монблан); вужчого, місцевого значення - частіше переводяться (вулиця Миру, Єлисейські поля).

Прізвиська історичних осіб - переводяться.

Назви сучасних газет - транслітеріруются, незважаючи на наявність у них чітко семантики, щоб підкреслити зв'язок з певною країною.

Вибір того чи іншого засобу найчастіше диктується традицією.

Імена власні, що не мають семантики в сучасній мові - транслітерація, + можливо підкреслення іншомовної форми або пристосування до морфологічної нормі української мови (Лізетта, Луїза).

Транслітерація зазвичай умовна, із-за відмінностей у фонетичних системах, тому - компроміс між передачею звучання та написання..

37. Переклад слів-реалій

Слова-реалії- це лексичні елементи, що позначають етноспецифічні поняття, (поняття, притаманні тільки одній культурі). Реалії вважаються Безеквівалентною лексикою, тобто такими словами, що не мають в мові перекладу еквівалента (зрозуміло, у випадку нових слів-реалій, що перекладаються вперше). Саме через це реалії іноді складно перекладати. Звичайно при перекладі реалій використовують такі способи:

1) транскодування (тобто, транскрибування, транслітерування або використання і того й іншого для передачі певних частин слова);Hellowen. Галовін

2) калькування (дослівний переклад)

3) описовий переклад (шляхом розкриття позначеного поняття): Latinos are a diverse group of U.S. residents defined by their common connection to the Spsnish language- Іспаномовні американці (вихідці переважно з Центральної та Латинської Америки, які проживають в США) - це різнорідна група і постійних жителів США, які об'єднані тим, що в сім'ях головним чином або і виключно спілкуються іспанською мовою.

Кожний із зазначених способів перекладу слів-реалій передбачає можливість використання при перекладі додаткового пояснення, якщо значення перекладеного елементу незрозуміле з контексту речення.

_______________________________________________________________

Реалии - предметы материальной культуры и особенности общественной жизни, традиции. Непереводимы (Cultural terms, political terms, national institutional terms). Реалии могут быть безэквивалентные, общеупотребительная лексика, реалии, принадлежащие к строго национальной сфере. Передаются: транскрипцией,транслитерацией, калькой, полукалькой,заменой реалии исх яз-а на реалию яз. перевода, уподобляющим переводом, конекстуальным и гипонимическим.

Способы перевода слов-реалий

пять наиболее распространенных способов перевода слов-реалий.

а) Транскрипция (транслитерация). При первом появлении в тексте транскрибированные слова обычно сопровождаются сносками или умело вводимыми в текст перевода объяснениями.

б)Гипо-гиперонимический перевод.Для этого способа перевода характерно установление отношения эквивалентности между словом оригинала, передающим видовое понятие-реалию, и словом в языке перевода, называющим соответствующее родовое понятие, или наоборот.

в) Уподобление. Этот переводческий прием очень близок к предыдущему. Разница между ними лишь в том, что уподобляемые слова скорее называют понятия, соподчиненные по отношению к родовому понятию, а не подчиненное и подчиняющее понятия, как было в предыдущем случае.

г) Перифрастический (описательный, дескриптивный, экспликативный) перевод. В этих случаях соответствия устанавливаются между словом (или фразеологизмом) оригинала и словосочетанием перевода, объясняющим его смысл.

д) Калькирование. В художественном переводе этот прием характерен не для передачи значений слов-реалий, то есть общеупотребительных слов в определенной национальной общности, а при воссоздании индивидуально-авторских неологизмов, когда переводчик, соперничая с автором, придумывает столь же выразительные, как в оригинале, окказиональные слова. Таких словесных «придумок» и калек много среди нарицательных имен и так называемых говорящих имен собственных. Но об этом речь впереди. К калькированию прибегают и при переводе пословиц и поговорок, когда в силу различных причин необходимо сохранить не только их смысл, но и их образно-смысловую основу. Структурно-семантическое калькирование иноязычных слов часто применяется в переводах научной литературы.

Предложенное деление способов передачи слов, называющих реалии не совпадает с мнением С. Влахова и С. Флорина, которым предусматривается несколько приемов передачи реалий в переводе: I — транскрипция (транслитериция), II — собственно перевод. Он включает: 1) неологизмы (калька, полукалька, освоение, семантический неологизм), 2) замена реалий, 3) приблизительный перевод (родо-видовая замена, функциональный аналог и описание, объяснение, толкования), 4) контекстуальный перевод1.

Причины такого несовпадения заключаются в следующем:

Во-первых, авторы ставят в один ряд окказиональные (переводческие) заимствования, образующиеся в результате транскрипции, и заимствования, усвоенные и освоенные2.

Во-вторых, представляется необходимым дифференцировать подходы к лексико-стилистическим характеристикам слов оригинала и их эквивалентам в переводе.

Наконец, в-третьих, предлагаемый как название одного из способов перевода термин «приблизительный перевод» и вкупе с ним «приблизительный синоним» представляются слишком неопределенными, расплывчатыми.

40.Рекомендуемые правила сегментации текста для перевода

1. Устанавливая статус и парамет­ры единицы перевода, мы членим текст на более или менее крупные отрезки, от отдельного слова до целого эпизода, а по­рой и до сегмента, равного самому тексту. Важнейшим критерием при этом служит мера упорядоченности вычленяемого сег­мента в системе текста: чем больше сло­во сохраняет контекстуальную независи­мость, тем вернее оно является мини­мальным сегментом, предназначенным для перевода. Если же в слове присутст­вуют более или менее явные признаки зависимости от минимального или более широкого контекста, то переводчик дол­жен выстроить внутритекстовую единицу, включающую все или хотя бы самые глав­ные из зависимых цепочек.

2. Если слово зависит главным об­разом от ближайшего контекста, то осно­ванием для построения единицы перево­да является словосочетание или простое предложение, в которое входит данное слово.

3. Если слово зависит от нескольких текстовых компонентов, в том числе и вы­ходящих за пределы предложения, то по­строение единицы перевода основывает­ся на сложном предложении или эпизоде.

4. Если слово зависит от множества текстовых компонентов, то в основе еди­ницы перевода должен лежать весь исход­ный текст.

5. Если слово зависит от условий, выходящих за пределы текста, то перевод­чик должен предусмотреть возможность культурологического комментария или создания новой языковой единицы путем транслитерации или калькирования (в не­которых случаях возможно сочетание всех названных способов).

39. Переклад фразеологізмів

Труднощі перекладу фразеологізмів пов'язані, зокрема, по-перше, із певною складністю їх ідентифікації (стале словосполучення може сприйматися як вільне, нестале сполучення слів), по-друге, з їх етноспецифікою (тому перекладач не повинний локалізувати текст при перекладі, тобто, надмірно вносити елементи культури мови перекладу, проте разом з тим повинний передати певним чином етноспецифічність сталих висловів), по-третє, з їх емоційною насиченістю, що може бути різною в різних мовах, по-четверте, із наявністю кількох перекладних відповідників (що зумовлює пошук найбільш адекватного для певного контексту).

Існує ціла низка способів перекладу українських фразеологізмів англійською мовою:

1) моноеквівалептний переклад, коли українському фразеологізму безпосередньо відповідає лише один англійський фразеологізм (з можливими лексичними та/або граматичними варіаціями). Здебільшого, але не обов'язково, - це фразеологізми-інтернаціоналізми, запозичені з Біблії, давньогрецької та давньоримської міфології, наприклад: розрубати гордіїв вузол -to cut the Gorden knot, перейти рубікоп - to cross the Rubicon, левова частка - lion's share, піррова перемога - Pyrric victory.

Розрізняють абсолютні та відносні фразеологічні еквіваленти. а) Абсолютні фразеологічні еквіваленти — це такі фразеологізми у мові перекладу, що повністю або майже повністю (з урахуванням певної варіативності у граматичних та лексичних характеристиках) співпадають з відповідними фразеологізмами у мові оригіналу у всіх відношеннях — за значенням, образністю (якщо це образні фразеологізми) та стилістичною забарвленістю і за граматичною структурою та лексичним складом, наприклад: грати з вогнем - to рlау with fire, читати поміж рядків - to read between the lines, Ахіллесова п'ята - Achilles' heel, платити тією самою монетою - tо рау back with the same coin, тіньовий кабінет - shadow cabinet, гірка правда - bitter truth, багатий, як Крез - as rich as Croesus тощо. Такі фразеологізми в усіх контекстах (майже) завжди перекладаються лише одним відповідним фразеологізмом.

б) відносні моноеквіваленти — це такі фразеологізмі у мові перекладу, що збігаються з відповідними українськими фразеологізмами за своїм значенням та стилістичною забарвленістю, але відмінні від останніх своїми певними граматичними характеристиками і/або лексичним складом, наприклад: корінь зла — root of the trouble, вбити двох зайців — to kill two the birds with one stone, ложка дьогтю у бочці меду - a fly in the ointment, піднімати голову- to rear one's head (з негативною оцінною конотацією), to raise one's head (з позитивною оцінною конотацією). Такі фразеологізмі (майже) у всіх контекстах перекладаються однаково — одним відповідником:

2) Крім перекладу за допомогою моноеквівалентів, фразеологізми перекладаються також шляхом вибіркового перекладу, коли з кількох фразеологізмів-синонімів вибирається найбільш адекватний варіантний відповідник. Так, українському (фразеологічному словосполученню "перейти (комусь) дорогу" відповідають три англійських фразеологізми: to snatch smth from under one's nose, to put smb. s nose out of joint тa to steal a march on smb. Вибір потрібного варіанту залежить від відповідності його контексту та стилістичних характеристик. Наприклад, фразеологізм "розв'язати (собі) руки" має два відповідники: один із позитивною конотацією (to be [to become] а free agent, інший - з негативною конотацією (to have a free hand). В залежності від того, чи мається на увазі позитивна або негативна конотація, і здійснюється вибір адекватного у даному контексті варіанту. Наприклад, перекладаючи речення "Вам необхідно взяти себе в руки", потрібно враховувати, чи мається на увазі постійний стрес людини, якій радять взяти себе в руки, чи це миттєвий стрес. У першому випадку це речення слід перекладати як You must take yourself in hand,а у другому - як You must pull yourself together. Цей приклад свідчить, про те, що, вибираючи в якості перекладного відповідника один фразеологізм з кількох синонімічних, потрібно ретельно зважувати всі аспекти такого фразеологізму.

3) У тих випадках, коли в англійській мові відсутній відповідник українського фразеологізму, застосовують прийом вільного перекладу, суть якого полягає в тому, що перекладач сам створює адекватний відповідник. Існує два основних способи вільного перекладу фразеологізмів: калькування і описовий переклад.

а) Калькування - це дослівний переклад фразеологізма із дотриманням всіх норм (граматичних, семантичних та стилістичних) мови перекладу. Порушення норм при перекладі призводить до буквалізму (дослівному перекладу без врахування норм мови перекладу), який вважається значною перекладацькою помилкою. Цей прийом перекладу фразеологізмів застосовується тоді, коли перекладений таким чином фразеологізм цілком зрозумілий носіям мови перекладу, наприклад: сидіти, склавши руки - to sit with one's arm folded, надрати чуба - to pull smb by the hair.

б) Описовий переклад — цe розкриття змісту фразеологізму без збереження його образності, наприклад: не горить- there is no need to hurry up, легкий на ноги - such as can walk quickly and without fatigue, ні пари з вуст - to keep silence obstinately, чиста правда - it's very true. Ніч не тітка! - The night's not our aunt!

47 Проблема вчителя і вчительської професії.

Сухомлинський вважав, що учитель – це особлива професія, яку не порівняєш ні з якою іншою справою.

На його думку, педагогічна праця близька до науково-дослідної. Ця близькість полягає в аналізі фактів і в необхідності передбачення. У творі "Розмова з молодим директором школи" він пише: "Учитель, який не вміє і не бажає проникати подумки в глибину фактів, в причинно-наслідкові зв’язки між ними, перетворюється у ремісника".

Сухомлинський підняв проблему, якими якостями має володіти хороший педагог. По-перше, хороший учитель – це людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати хорошою людиною, вміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі і горе, знає душу дитини.

По-друге, цей учитель добре знає науку, на основі якої побудований предмет, що викладається ним. Чим глибші знання, чим ширший кругозір, всебічна наукова освіченість вчителя, тим у більшій мірі він не тільки викладач, але й вихователь.

По-третє, хороший учитель – це людина, яка знає психологію і педагогіку, розуміюча і почуваюча, адже без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо.

По-четверте, хороший учитель – це людина, яка досконало володіє уміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї праці. У хорошій школі в кожного вчителя є яка-небудь трудова пристрасть.

Сухомлинський звернув увагу на проблему підготовки учителя до уроків: "Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технології нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, треба поглинути ціле море світла."

Сухомлинський вказав на необхідність турботи про вчителя. Вимагаючи від учителя, треба пам’ятати, що йому необхідно щось давати. Усі шкільні громадські організації повинні створювати обстановку багатого духовного життя, умови, коли сили і дорогоцінний час учителя не витрачається марно.

Учителя треба оберігати від всеможливої писанини і "заходів".

17 Розвиток перекладознавства

После окончания Второй мировой войны произошел так называемый информационный взрыв -- резкое увеличение обмена информацией между людьми и народами, -- который сопровождался «переводческим взрывом» -- соответствующим увеличением масштабов переводческой деятельности во всем мире.

Появились новые виды переводов: синхронный перевод, перевод (дублирование) кинофильмов, радиопередач, телепрограмм. Помимо большого числа переводимых книг, переводится устно и письменно огромное количество материалов в рамках деятельности различных организаций, учреждений и предприятий. Переводами стали заниматься не только профессиональные переводчики, но и многие другие специалисты, владеющие иностранными языками: инженеры, библиотекари, дипломаты, референты, преподаватели, сотрудники информационных центров и т.д. Возникла необходимость в подготовке большой армии переводчиков. Теперь уже недостаточно было готовить профессиональных переводчиков методом «индивидуального ученичества», когда какой-нибудь опытный переводчик опекал нескольких учеников, знакомя их с тайнами переводческого мастерства, и во всех странах были открыты переводческие школы, факультеты, отделения университетов и тому подобные учебные заведения. Потребовалось разработать соответствующие учебные планы и программы. Невиданные ранее масштабы переводческой деятельности и задачи массовой подготовки профессиональных переводчиков сделали необходимым всестороннее изучение феномена перевода.

Ко второй половине двадцатого столетия лингвистика существенно изменила свою научную ориентацию. Достигнув серьезных результатов в изучении формальной структуры языка, лингвисты значительно расширили область своих исследований, включив в нее проблемы внешней лингвистики (макролингвистики), в рамках которой рассматриваются такие фундаментальные вопросы, как связь языка с обществом, мышлением и действительностью, лингвистические и экстралингвистические аспекты вербальной коммуникации, способы организации и передачи информации в человеческом обществе и т.п. Важное место в науке о языке заняли исследования содержательной структуры речевых высказываний и текстов, контекстуальных значений языковых единиц, способов описания ситуаций. Возник ряд новых лингвистических дисциплин: психолингвистика, социолингвистика, Прагмалингвистика, лингвистика текста, теория речевых актов, когнитивная лингвистика и другие. В распоряжении языковедов появились методы исследования того, как реально осуществляется обмен информацией с помощью языковых единиц в конкретных актах речи, в конкретных ситуациях общения. Понятно, что возможности такой лингвистики в изучении перевода неизмеримо возросли, и теперь многие важнейшие стороны этого феномена могут быть описаны в лингвистических терминах.

Дополнительным стимулом для развития лингвистической теории перевода послужили попытки создать различные системы машинного перевода. Появление быстродействующих электронно-вычислительных машин породило надежды, что функции переводчика гораздо быстрее и дешевле сможет выполнять все более совершенствующийся компьютер. Компьютеры с успехом применялись для декодирования зашифрованных сообщений, а перевод можно было представить как декодирование текста на языке перевода, зашифрованного с помощью языка оригинала. Первые попытки машинного перевода давали мало удовлетворительные результаты, но были надежды, что новые поколения компьютеров с большим объемом памяти успешнее справятся с этой задачей. Однако вскоре стало ясно, что основные проблемы машинного перевода связаны не с недостаточной памятью компьютера, а с неумением создать такую программу, которая позволила бы машине столь же успешно преодолевать многочисленные переводческие трудности, как это делает человек. И тут оказалось, что никто не может объяснить, как человек осуществляет перевод, поскольку этот вид человеческой деятельности оставался недостаточно изученным. Поэтому многие лингвисты, занимавшиеся вопросами машинного перевода, переключили свое внимание на изучение перевода «человеческого», пытаясь там найти пути преодоления трудностей.

1. Основні компоненти перекладу: значення, еквівалентність, екстралінгвістична інформація.

2. Поняття лексичного значення. Урахування його при перекладі.

3. Полісемія як перекладознавча проблема.

4. Поняття трансформації у перекладі. Типи трансформацій.

5. Повні перекладацькі еквіваленти та неповні еквіваленти.

6. Складові спілкування. Одномовне та двомовне спілкування.

7. Основні прийоми перекладу: членування, об'єднання, перестановка, антонімічний переклад.

8. Основні прийоми перекладу: заміни, додавання, пропуски.

9. Види усного перекладу.

10. Компресія та розширення тексту як перекладацький прийом.

11. Історія перекладознавства: доба Середньовіччя

12. Історія перекладознавства: доба Відродження.

13. Розвиток перекладу у період Класицизму та Просвітництва.

14. Епоха Романтизму та встановлення принципів достовірного перекладу у Європі.

15. Перекладацька думка у Київській Русі 10-13 ст. та в У країні 14-16 ст.

16. Киево-Могилянська Академія та відродження перекладацької діяльності в Україні.

17. Розвиток перекладознавства в Україні 20 ст.

18. Одиниці перекладу та членування тексту.

19. Перекладацька еквівалентність. Фактори, що впливають на вибір еквівалента

20. Переклад та стиль.

21. Види перекладу.

22. Особливості машинного перекладу.

23. Безеквівалентна лексика як перекладознавча проблема.

24. Хибні еквіваленти як перекладознавча проблема.

25. Перекладознавство як наука. Завдання теорії перекладу.

26. Взаємозв'язок теорії перекладу з іншими дисциплінами.

27. Передача референційнкх значень при перекладі.

28. Передача прагматичних значень при перекладі.

29. Контекст та ситуацій при перекладі.

30. Перекладацькі трансформації: транскрипція, транслітерація, калькування.

31. Перекладацькі трансформації: лексико-семантичні заміни, конкретизація, генералізація, модуляція.

32. Перекладацькі трансформації: синтаксисі уподібнення, членування й об'єднання речень, комленсація.

34. Тексти для перекладу та їх класифікація.

35. Моделі процесу перекладу.

36. Фонові знання та імпліцитна інформація.

37. Способи перекладу сліз-реалій.

38. Особливості перекладу власних назв.

39. Переклад фразеологізмів.

40. Правила сегментування тексту для перекладу.

1. Педагогіка - наука про виховання. Основні категорії педагогіки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

2. Методи науково-педагогічного дослідження.

3. Фактори розвитку особистості та їх взаємозв'язок.

4.Традиції виховання та навчання особистості в українській народній педагогіці.

5. Принципи управління сучасною школою.

6. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Педагогічні здібності, та їх характеристика.

7. Сутність і принципи процесу виховання.

8. Інноваційні педагогічні технології виховання та навчання.

9. Зміст виховання в сучасних умовах

10. Поняття про методи виховання їх характеристика.

11. Педагогічне спілкування, функції етапи стилі спілкування...

12. Шляхи формування гуманізму та моральності школярів.

13. Зміст освіти в сучасних умовах. Документи що визначають зміст освіти.

14. Поняття про процес навчання. Систем дидактичних принципів.

15. Форми навчання. Розвиток форм навчання в історії зарубіжної педагогіки.

16. Сучасні підходи до оцінювання знань, вмінь, навичок. 12-бальна система оцінювання знань, вмінь, навичок.

17.Види навчання. Особливості проблемного, розвивального, модульно-розвивального навчання.

18. Загальне поняття про методи навчання. Різні класифікації методів навчання.

19. Сучасні документи про вдосконалення навчально виховної роботи (конституція україни,закон україни про освіту, державна національна программа освіта, національна доктрина розвитку освіти.

20. Педагогічна майстерність. Характеристика її основних компонентів.

21. Педагогічні технології: зміст, структура, функції.

22. Педагогічна культура її компоненти. Шляхи та засоби розвитку педагогічної культури.

23. методи та прийомі педагогічної взаємодії.

24. Конфліктні ситуації. Причини їх виникнення. Особливості конфліктних ситуацій у різних вікових групах.

25. Майстерність вчителя у роботі з батьками.

26. Сутність педагогічної творчості, характеристика її основних компонентів.

27 Методи активації творчої діяльності учнів.

28. Вікові та індивідуальні особливості особистості та їх урахування в педагогічному процесі.

29.Ідея народності виховання в історії вітчизняної педагогіки (Сковорода, Ушинський). Боротьба з офіційною теорією народності російського самодержавства.

30. Культура і техніка мовлення вчителя

31. Загальні психолого-педагогічні ознаки театральної і педагогічної діяльності, відмінності професійних навичок вчителя та актора.

32. Загальна характеристика невербальних засобів спілкування.

33. Внимание и наблюдательность в деятельности учителя. Условия, методы и приемы активизации внимания учащихся.

34. Культура та засоби саморегуляції особистості вчителя.

35. Педагогічна система Я.А Коменського і її значення у розробці науково теоретичних засад педагогіки.

36.Основні ідеї реформаторської педагогіки кінця 19-початку20ст. Теорія «нових шкіл».

37.Розвиток принципів природовідповідальності та культуровідповідальності вихання в західноєвропейський педагогіці 17-19ст.(Я.А.Коменський,Ж-ЖРуссо, Й.Г. Песталоцці, А.Дістервег).

38.Проблеми формування особистості у педагогічній системі Д.Локк та Ж.-Ж. Руссо.

39.Соціально-педагогічна та загальнокультурна діяльність братських шкіл України 16-17ст. Вплив Києво-Могилянської академії на розвиток просвіти, школи та педагогіки слов'янських народів.

40. Гуманістична направленість педагогічної теорії та практики Г.С.Сковороди. Ідея «сродної праці».

41. Педагогічна теорія і практика Російської держави 18 ст.

42.Педагогічна система К.Д.Ушинського.

43.Педагогічні проблеми у творчості українських діячів культури 19 ст. Українська педагогіка другої половини 19- поч.20ст.

44.Проблеми формування особистості у педагогічній теорії та практиці М.І.Пирогова, Л.М.Толстого, П.Ф.Каптерева, П.Лесгафта.

45. Становлення Української школи та педагогічної думки у 1917-1939р.р.

46. Вітчизняна педагогіка радянського періоду про виховання особистості та колективу.

47. Проблема підготовки вчителя у вітчизняній педагогічній теорії та практиці.

48.Проблеми формування особистості у педагогічній спадщині Й.Г.Песталоцці, Й.Ф.Гербарта, А.Дістервега.

49.Розвиток ідей громадського та естетичного виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

50. Основні концепції розвитку школи та педагогіки у найбільш розвинених країнах світу в сучасних умовах.

Дата добавления: 2015-04-24