Принципи аудиту ФЗ

Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності. Звітність повинна відповідати:

• Міжнародним стандартам фінансової звітності;

• національними стандартами фінансової звітності;

• іншим нормативним актам, зазначеним у звітності.

Принципи, які регулюють аудит поділяються на методологічні принципи і принципи професійної етики.

При здійсненні професійної діяльності аудитор повинен керуватися загальними етичними принципами, викладеними в Кодексі етики професійних бухгалтерів, прийнятому МФБ. Цих принципів сім:

1. Незалежність (аудитор повинен бути вільний від будь-якої зацікавленості в справах клієнта,яка може бути визнана несумісною з принципами чесності, об'єктивності і незалежності).

2. Чесність (в Кодексі професійної етики цей принцип згадується разом з порядністю і має на увазі справедливе ведення справ, відвертість і правдивість).

3. Об'єктивність (зобов'язання бути справедливим, інтелектуально чесним, не мати конфліктів інтересів, уникати впливу інших осіб, що заважають неупередженості аудитора).

4. Професійна компетентність та належна сумлінність (аудитор повинен надавати послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю, підтримувати професійні знання та навички на необхідному рівні, не повинен вводити в оману клієнта щодо досвіду або експертних знань, якими він у дійсності не володіє).

5. Конфіденційність (зобов'язання аудиторів забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в ході надання професійних послуг).

6. Професійна поведінка (аудитор повинен піклуватися про підтримку доброї репутації професії).

7. Слідування технічним стандартам (надання професійних послуг відповідно з вживаними стандартами, наприклад МСА, внутрішніх стандартів професійних аудиторських об'єднань та іншими нормативними документами).

Окрім дотримання цих принципів аудитор повинен планувати і проводити аудит з певною часткою професійного скептицизму, тобто не розглядати отриману від керівництва інформацію як обов'язково достовірну.

Методологічні принципи включають:1 планування, 2доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості і достовірності, 3обгрунтування оцінки значущості аудиторських заходів, 4обгрунтування оцінки система обліку і внутр. Контролю 5дотримання методики оцінки ризиків та вибіркової перевірки даних, 6 аналіз інформації, формув висновків та відповідальність за них

56. Аудит фін. звітності

Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності.

Метою аудиту фінансової звітності є висловлення думки про те, чи відповідає вона за усіма суттєвими аспектами встановленим критеріям, обраними як оцінка (напр. П(С)БО, МСФЗ).

Отже, в процесі аудиту фінансової звітності аудитор повинен зробити висновок щодо:

1) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення в Україні;

2)відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;

3)достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов’язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

Предметом аудиту фінансової звітност і є фінансова звітність суб’єкта господарювання.

Під об’єктом аудиту фінансової звітності розуміють окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно (окремі форми фінансової звітності, облікові регістри, первинні документи, матеріали інвентаризації, система внутрішнього контролю на підприємстві, установчі документи, результати попередніх аудиторських перевірок тощо).

Аудит фінансової звітності поділяється на:

а) плановий, який проводиться в межах затвердженого плану роботи;

б) позаплановий, який здійснюється на вимогу власника, керівникапідприємства.

57. Причини відмови від надання аудиторського висновку

Аудиторський висновок – документ, який складається на завершальному етапі аудиту, у якому висловлюється думка аудитора, сформована на основі отриманих аудиторських доказів.

Аудитор відмовляється від надання висновку у зв'язку з неможливістю перевірити факти щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Дата добавления: 2015-04-24